Читайте также:
|
Просторове розташування вегетативних і генеративних надземних та підземних органів рослин забезпечує якнайповніше використання ними енергетичних і матеріальних ресурсів кліматопу й едафотопу. Певну роль у цьому відіграє характер галуження пагонів, порядок листкорозміщення, період цвітіння та його тривалість у різних видів, спосіб вегетативного розмноження і насіннєвої продуктивності, інтенсивність наростання фітомаси. За сприятливих умов популяція виду прагне досягти оптимального просторового розташування своїх особин на площі фітоценозу. Цей оптимум виражається у сприятливих умовах для власної життєдіяльності та розмноження кожної окремої особини та в униканні несприятливих факторів в угрупованні - підвищеної конкуренції, аепопатичного впливу інших
рослин, зараження хворобами тощо.
За законом розподілу Пуассона, нормальний розподіл виду по площі є найбільш доцільним і свідчить про наявність оптимальних умов для його розвитку. За цих умов популяція зазнає мінімального тиску з боку інших компонентів угруповання. Щоправда, в природі рідко трапляються такі оптимальні умови. Так, в ході спостережень за розвитком природних фітоценозів можна помітити, що особини одного виду порівняно рівномірно трапляються на всій ділянці, але поодинокими особинами, другого - у вигляді скупчень лише в окремих місцях угруповання, третього - суцільно по всій площі, четвертого - розсіяні невпорядкованим способом, п'ятого -невеликими, але регулярними плямами тощо. Завдяки цьому у фітоценозі на обмеженій площі розташовується значна кількість популяцій видів та особин. Б.М. Міркін і Г.С. Розенберг (1978) розрізняють три типи розподілу особин популяцій на площі угруповання:
-контагіозний, або недорозсіювання,
-випадковий, або нормальне розсіювання,
-регулярний, або надрозсіювання.
Подібною є і класифікація В.І. Василевича.
У регульованих агрофітоценозах рівномірний розподіл культурних рослин досягається завдяки застосуванню відповідної агротехніки і технології вирощування культур. Проте, розподіл бур'янів у культурфітоценозах однаково носить найрізноманітніший характер.
Закономірності розподілу видів у фітоценозі свого часу вивчали відомі геоботаніки: Г.М. Висоцький, В.В. Альохін, Б.О. Биков, В.М. Сукачов, Ж. Браун-Бланке та інші. Ними розроблені різні схеми та шкапи оцінки розподілувидів у фітоценозі.
За 5-бальною шкалою, в якій синтезовані шкали Браун-Бланке, Тюксена та інших вчених, характер розподілу особин виду в угрупованні, або так званий фізіономічний гомонітет виду, "узор" його популяції у фітоценозі
оцінюють так:
1 - рослини ростуть у фітоценозі поодинокими пагонами, стеблами;
одинично, окремими індивідами.
2- групами, пучками, кущисто.
3- дернинами, плямами, малими подушками, латками; (місцями часто).
4- невеликими колоніями чи великими плямами, общинами (місцями рясно).
5-великі зарості, кіртинами, заростями (містами домінує).
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |