Читайте также:
|
Філософія та методологія освіти тісно пов’язують кожну культурно-історичну епоху із появою нового стилю мислення. Виокремлення в ньому “особливого”, міри категоріального “ладу мислення”, “конкретизації методів теорії пізнання” в залежності від специфіки діяльності, спрямованості на розгляд певних об’єктів, рівнів загальності міркувань породжує множинність стилів мислення: технократичний, гуманітарний, художній, систематичний, фізичний, аналітичний, каннітивний, операційний та ін.
В категорії наукове мислення Ю.В.Сенько суттєвими визначає відношення між такими компонентами: основні методи пізнання, наукова картина світу (фундаментальні факти, основні поняття, основні закони, основні теорії).
Вимога інформаційного суспільства до особливості, зокрема до фахівця та суб’єктів навчання, викристалізовують в понятті “інформаційна культура”, яке з одного боку має загальні ознаки наукового стилю мислення, а з іншого універсалізує та інтегрує різноманітні наявні стилі мислення. Модель інформаційної культури конструюється в об’єднанні із загальними висловами до культури взагалі: чітка скерованість суспільства, забезпеченість людино-творчого аспекту діяльності, наявність загальнокультурного змісту предмету, поєднання з практикою (за В.П.Андрущенком, Л.Губерським, М.Михальченком).
Дослідження різноманітних аспектів інформаційної культури, як цивілізаційного явища (Л.Скворцов), фахівця (Н.Гендіна, В.Кудін, В.Ізвозчиков та ін.), вчителя (М.Жалдак, А.Є.Мажбиця), учнів (М.Жалдак, А.Єрилов, Ю.Рамський, Ю.Первін, А.Семенов, Є.Смірнов та ін.) дозволяють досягнути певної повноти змістових компонентів даної моделі.
Таким чином, змістові характеристики поняття “інформаційна культура” мають багатовекторне походження (сутність поняття “культура” та “інформаційне суспільство”, “інформатика, позитивні та негативні “символати” інформаційного суспільства і т.ін.).
Разом із цим, завдяки загальнокультурній ролі понять та методів, характеристичних для особистості із певним рівнем сформованості інформаційної культури, вони слугують основою міждисциплінарної інтеграції навчальних предметів, джерелом оновлення фахової та професійно-педагогічної підготовки студентів.
Виявлення нами перерізу знаходження спільного та об'єднання суттєвого у різних підходах до до сучасної інтеграції поняття “інформаційна культура” для різних ланок і ступенів навчання, включаючи методологічне її обґрунтування (Вища освіта України, 2002. – № 3) дозволяє окреслити фундаментальні поняття (інформація, інформаційні процеси, моделювання, семіотичні знання та ін.); методи пізнання, прийоми пізнавальної діяльності (конструювати інформаційні моделі, семіотичні вміння, систематизувати, моделювати (структуризувати), інтерпретувати, планувати); вміння використовувати інформаційні технології (комп’ютерна грамотність).
Цікаво, що пошук методів пізнання (прийомів пізнавальної діяльності) здійснювався у зустрічному “русі” від вищих ланок навчання до нижчих і навпаки. Наприклад, семіотичні знання та вміння як необхідний компонент інформаційної культури суб’єктів навчання проторювати дорогу від початкової ланки навчання. І це не повинно нікого дивувати, адже випадок це не поодинокий.
В.Астахова неодноразово підкреслювала, що викладачі її університету досвід формування творчої особистості запозичують із початкової школи, у якій давно впроваджена дидактична система домування пізнавальної самостійності молодших школярів.
Характерно, що перелічені поняття та вміння не лише є універсальними, є загальнокультурними (наприклад, загальними закономірностями інформації та інформаційними процесами мають справу під час вивчення всіх навчальних предметів та наукових досліджень) для освітніх горизонталей на різних ступенях освіти. Суттєві ознаки фундаментальних понять, структура названих умінь є інварінтними для всієї освітньої вертикалі (різниця полягає в застосовуваній об’єктній сфері, засобах опису), а тому повинні знайти необхідне відображення на кожному її ступені.
Це не данина моді, не панацея від усіх пізнавальних “бід”, а необхідна (обов’язкова) умова повноцінної пізнавальної діяльності суб’єктів навчання професійного становлення молоді в інформаційному суспільстві, орієнтир оптимальної професійної підготовки.
Окремі з названих умінь були об’єктами педагогічного контролюй раніше, наприклад, різноманітні прояви уміння системно мислити, знаходило своє відображення у програмах професійної підготовки фахівців, то на сьогодні без них виконання професійної діяльності, орієнтація в інформаційних потоках значною мірою ускладнюється, а інколи стає й зовсім неможливим. теж саме стосується і досягнення певних творчих результатів.
Зважаючи на те, що всі базисні поняття та вміння підлягають до узагальнення та переносу, вони становлять ядро інформаційної культури фахівця та відповідного стилю мислення.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |