Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вантажопіднімальні крани за характером є рухомими машинами у процесі експлуатації яких виникають небезпечні ситуації.

Читайте также:
  1. III. Розвиток пізнавальних процесів
  2. Активізація державотворчих процесів на західноукраїнських землях та утворення ЗУНР. Об’єднання УНР та ЗУНР.
  3. Аналіз небезпечних факторів при експлуатації приладу
  4. Апарати для проведення гідромеханічних та механічних процесів.
  5. Апарати для проведення теплових процесів.
  6. Б. За характером ризиків, які підлягають стра­хуванню, страхові премії розподіляють на натуральні і постійні.
  7. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.
  8. БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОБЛАДНАННЯ
  9. БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
  10. В Україні проводиться державна екологічна експертиза, яка є обов'язковою у процесі господарської, інвестиційної, управлінської діяльності.

Рівень травматизму при роботі цих машин залежить від:

· конструктивних недоліків, технологічних дефектів;

· самовільного переміщення;

· втрати стійкості;

· несправного стану або поломки деталей;

· недотримання режимів роботи, порушення правил безпеки;

· низького рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу і ін.

З точки зору травматизму найнебезпечнішими при цих роботах є перекидання машин, втрата ними стійкості.

Стійкість крана є необхідною умовою його безпечної експлуатації. Узагальнення характеристик, що діють на кран, приводиться у коефіцієнтах запасу стійкості (К). Для забезпечення стійкості крана має бути відповідна залежність між перекидаючим моментом Мп і утримуючим моментом Му, який має перевищувати Мп не менше ніж на 40%.

Коефіцієнт стійкості:

(31)

де Му – визначається як добуток величини ваги Q крана на відстань b від центру ваги крана до ребра перекидання:

(32)

де Мп – визначається як добуток ваги Р вантажу на відстань від центра ваги вантажу до ребра перекидання крана:

(33)

Крім маси крана, вантажу і ванатажозахватних пристосувань, на кран діють різні зовнішні навантаження:

· інерційні сили, що виникають при переміщення крана (пуск, гальмування);

· доцентрові сили, що виникають при русі поворотної частини крана;

· вітрове навантаження при тиску вітру на вантаж і елементи крана;

· кут нахилу площини, на якій стоїть кран і ін.

Ефект дії зовнішнього навантаження залежить не тільки від його величини, але й від точки прикладання. Чим далі розміщується точка прикладання сили від ребра перевертання, тим більшим є ефект її дії, тому дія навантаження на кран характеризується моментами діючих сил.

При встановленні кранів під нахилом значно зменшується Му внаслідок скорочення відстані від центру ваги крана до ребра перекидання. При таких умовах кран установлюють на аутригери. Нахил не повинен перевищувати .

Кран перекинеться тоді, коли несприятливі чинники діють на його стійкість одночасно. Тому крани проектують з таким розрахунком, щоб за будь-яких умов як у робочому, так і не у робочому стані була забезпечена їх стійкість.

При визначеності стійкості крана розрізняють вантажну і власну стійкість, які перевіряються за допомогою обчислень.

Вантажна стійкість – це здатність крана протидіяти перевертанню у бік стріли, власна – здатність крана протидіяти перевертанню в бік, протилежний розташуванню стріли.

Ступінь стійкості крана у робочому стані визначається коефіцієнтом вантажної стійкості, а в неробочому стані – коефіцієнтом власної стійкості.

Коефіцієнт власної і вантажної стійкості вважається задовільним тоді, коли його

значення становить не менше 1,15.

Для забезпечення безпечної роботи вантажопідйомних кранів важливе значення має правильний вибір робочих параметрів.

До параметрів стрілового самохідного крана відноситься вантажопідйомність, вантажна характеристика, виліт стріли, висота підйому гака, вантажний момент, найбільший радіус поворотної рами, частота обертання, швидкість крана, загальна вага крана і т. ін.

Для всіх типів кранів основним параметром є вантажопідйомність – найбільша допустима маса робочого вантажу, на піднімання якого розрахований кран.

Дотримування вимог «Правил улаштування і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» дозволяє підтримувати активну надійність машин у процесі виконання ними відповідних видів робіт.

Перевірку надійності установлених кранів здійснюють шляхом піднімання максимально допустимого вантажу на висоту 5 см і повороту стріли з вантажем в обидві сторони на 180-200º. При просіданні коліс або аутригерів потрібно змінити місце установки крана або ущільнити і укріпити площадку.

Установка кранів під лінією електропередач (ЛЕП) будь-якої напруги не дозволяється. У випадку необхідності на відстані ближче 30 м від крайнього проводу необхідно видати наряд-допуск, який визначає безпечні умови праці.

Виконання робіт біля ЛЕП дозволяється при дотриманні відстаней по горизонталі між крайньою точкою ферми стріли крана і найближчим проводом електропередачі. Ця відстань від 1 до 9 м залежить від напруги ЛЕП.

При силі вітру понад 6 балів (12 м/с) або наближенні грози, роботу на кранах припиняють.

В процесі експлуатації активну безпеку кранів підвищують прилади та пристрої безпеки. За призначення вони поділяються на:

· обмежувачі руху (пересування крана, обертання, піднімання вантажів, вильоту стріли);

· пристрої, що забезпечують стійкість машини протиугонні захвати, виносні опори, обмежувачі вантажопідйомності;

· пристрої, що сигналізують про стан стійкості – вітроміри, покажчики нахилу, прилади світлової та звукової сигналізації.

Державний нагляд за технічним станом вантажопідіймальних машин здійснюють органи Держгірпромнагляду.

Перед пуском машин у роботу їх необхідно зареєструвати.

Статичне випробування має на меті перевірити міцність крана і його вантажну стійкість шляхом підняття вантажу, що перевищує його нормальну вантажопідйомність на 25%.

При статичному випробуванні вантаж піднімають на висоту 200-300 мм від рівня землі і витримують у підвішеному стані протягом 10 хв, після чого його опускають, а кран оглядають з метою виявлення залишкових деформацій.

Для визначення залишкових деформацій на металоконструкції крана закріплюють на тонкому дротику вантаж вагою 200-300 кг і відмічають його положення. Після випробування крана вантаж на дротику у випадку відсутності залишкової деформації займе попереднє положення. При наявності деформації з’ясовуюють її причини, доки її не визначать, кран до роботи не допускають.

При статичному випробуванні стрілових кранів стріла встановлюється у положення, що відповідає найменшій стійкості крана, а у тих, що мають механізм для зміни вильоту стріли при найменшому і найбільшому вильотах стріли (баштові, гусеничній і ін.).

Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 10 хв піднятий вантаж не опустився на землю, не виявлено залишкової деформації, тріщин або інших пошкоджень.

Якщо результати статичного випробування позитивні, проводять динамічне випробування.

Динамічне випробування здійснюється вантажем, що на 10% перевищує вантажопідйомність крана. При цьому перевіряється надійність всіх механізмів крана у роботі. Особливу увагу звертають на дію гальм, апарату управління, приладів, що забезпечують безпеку та ін.




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 221 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав