Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна характеристика західноєвропейського феодального суспільства кінця ХІV – початку XVII ст.

Читайте также:
  1. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  2. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  3. II. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИЗНИ
  4. II. Характеристика отдельных типов половых гормонов.
  5. II. Характеристика распределения населения по доходу.
  6. III. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНДАРТОВ ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ ПО ИНФОРМАТИКЕ
  7. III. Характеристика стандартов второго поколения по физике
  8. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  9. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  10. Oslash; Сила струму в однорідній ділянці кола прямо пропорційна напрузі на кінцях цієї ділянки і обернено пропорційна його опору.

 

Під час вимірюванні національного обсягу виробництва велике значення має не лише повнота обліку товарів та послуг, а й ціни, які використовуються для обліку. На практиці вимірювання національного обсягу виробництва у розвинених країнах застосовується декілька цінових індексів.

Основними з них є:

1) дефлятор ВВП (ВНП) (індекс цін) враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва.

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП.

Номінальний ВВП – це вартісний показник, який визначається за поточними ринковими цінами.

Реальний ВВП – це вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту.

Недоліком цього індексу є те, що він не враховує зміни в структурі валового продукту, але за основу аналізу береться товарна структура виробництва поточного року.

Якщо величина дефлятора менше одиниці, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, тобто спостерігається інфліювання ВВП. Якщо величина дефлятора більше одиниці, то відбувається коригування ВВП в бік зниження, тобто дефліювання ВВП.

2) індекс споживчих цін розраховується для стандартного набору споживчих товарів порівнянням вартості цього стандартного набору за різні роки. Недоліком цього індексу є те, що він не враховує зміни в структурі споживання в поточному періоді, беручи за основу споживчий кошик базисного року.

3) індекс цін виробництва включає до свого складу ціни на сировину та напівфабрикати, які використовуються, головним чином, на різних стадіях виробництва. Тому він раніше інших індексів враховує посилення інфляції.

Макроекономічні показники не враховують:

- позаринкову діяльність домашніх господарств: працю домогосподарок та інші роботи у домашньому господарстві, які задовольняють власні потреби;

- товари та послуги тіньової економіки: в сучасних умовах тіньова економіка виробляє від 5 до 15% обсягу ВВП. В Україні, за оцінкою експертів, у тіньовому секторі виробляється більше половини ВВП;

- зростання фонду вільного часу: тривалість робочого тижня скоротилось з 53 годин на початку століття до 36 годин у наш час. Цей факт не враховується у ВВП, але прямо пропорційно впливає на добробут;

- підвищення якості продукції не знаходить відображення у ВВП;

- екологічні наслідки виробництва: негативні екологічні наслідки у ВВП не враховуються.

 

Тема 1.3.

Педагогічна теорія і практика епохи Відродження в Західній Європі

План

1. Загальна характеристика західноєвропейського феодального суспільства кінця ХІV – початку XVIIст.

2. Гуманістична педагогіка епохи Відродження:

Ø«Будинок радості» Вітторіно да Фельтре;

Øпедагогічні ідеї в творчості представників раннього утопізму;

Øпедагогічні памфлети Еразма Роттердамського.

 

Література:

[о.: 3, 8, 16, 19.

д.: 2, 34, 43]

 


Загальна характеристика західноєвропейського феодального суспільства кінця ХІV – початку XVII ст.

 

Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку ряду країн у Західній i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. і характеризується високим підйомом у науці, літературі, мистецтві. Європейське Відродження почалося в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. Спочатку ця епоха усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви, розрив з середньовічним релiгiйно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної культури. Звідси i назва: “Відродження“, “Ренесанс“.

Характерною ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну радість i щастя.

Ідеї гуманізму проникають i в тогочасну педагогіку, яку ще називають гуманістичною педагогікою.

Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості.

Одним із головних завдань гуманісти вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених церквою формах.

Ряд гуманістів вимагали окрім вивчення історії та античної літератури ще й поширення через школу реальних знань, вважали обов’язковими для вивчення такі науки як математика, астрономія, природознавство, географія, ознайомлення з різними видами людської діяльності.

Проголошувалась ідея гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини, що було притаманно ще античній педагогіці. Ця ідея відображає ідеал ренесансної людини. У повній відповідності з античністю педагоги-гуманісти дбали, щоб формувалось здорове тілом i духом підростаюче покоління.

По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання. Вони відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання.

Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що у процесі навчання і виховання діти повинні набути здатність активно мислити, самостійно пізнавати оточуючий світ. Для цього роботу у школі треба зробити привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – спостереження. Слід широко використовувати з пізнавальною метою прогулянки, екскурсії, ігри тощо.

Важливою звучала вимога багатьох гуманістів здійснювати навчання у школах рідною мовою.

Гуманісти по-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися у школах різних типів.

Гуманізм охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку i не вносить кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох мислителів.

Основні риси педагогіки гуманізму епохи Відродження:

· критика всієї середньовічної системи схоластичної освіти;

· велика увага до дитини, як до людини, що розвивається;

· турбота про здоров'я і нормальний фізичний розвиток людини;

· посилення розумового розвитку, врахування інтересів дитини в навчанні;

· вимога гармонійного всебічного розвитку особистості;

· розвиток освіти як окремої галузі;

· розвиток змісту освіти, його поглиблення і розширення;

· вимога художнього виховання, запровадження в шкільні програми предметів естетичного циклу;

· посилене використання витворів античних авторів у навчанні;

· підвищення ролі рідної мови у навчанні;

· зменшення впливу церкви на школу, питомої ваги релігійних дисциплін в змісті освіти;

· піднесення ролі морального виховання;

· увага до жіночої освіти;

· піднесення ролі учителя в суспільстві.

 


2. Гуманістична педагогіка епохи Відродження:

Ø«Будинок радості» Вітторіно да Фельтре;

Øпедагогічні ідеї в творчості представників раннього утопізму;

Øпедагогічні памфлети Еразма Роттердамського.

 

Вітторіно да Фельтре (1378-1446) – італійський педагог-гуманіст, створив школу під назвою “Будинок радості“, яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи. Ця школа знаходилась у мальовничій місцевості. Тут ви­ховувались діти вищої аристократії, хоч попадали i найбільш обдаровані діти з неаристократичних кіл. Велика увага приділялась фізичному вихованню (ігри на свіжому повітрі, фехтування, верхова їзда) та розумовому розвитку дітей (вивчення латинської i грець­кої мов та літератури, математика, астрономія, природознавство, логіка, метафізика, музика, живопис). У школі не було тілесних покарань, виховання здійснювалось за допомогою нагляду i особистого прикладу вихователів.

Мета навчання і виховання – закласти фундамент загальної культури для подальшого оволодіння спеціальними знаннями.

Особливості діяльності «Будинку радості»:

- повага до особистості учня;

- врахування індивідуальних інтересів, потреб та здібностей дитини;

- розвиваючий характер навчання;

- заборона тілесних покарань.

Зміст освіти: сім вільних мистецтв, класичні мови (грецька, латинська), література, математика, геометрія, астрономія, історія, музика, природознавство, ораторське мистецтво.

Методи навчання: рухомі букви для вивчення граматики, наочність, запис під диктовку, коментування змісту, діалог, спостереження в природі, екскурсії, ігри.

Основні напрями виховання: моральне (духовне), розумове, фізичне, релігійне.

 

Мiшель Монтень (1553-1592) – французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму. У творі “Досліди“ розробив ряд важливих положень гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами; обґрунтовуючи необхідність всебічного розвитку дитини, Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою (цю ідею в подальшому підхопив i розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в навчанні (ця iдея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо).

Головна праця: «Гаргантюа і Пантагрюель» – яскрава сатира на феодальний лад середньовічної Європи, схоластичну освіту і навчання, проголошення культу нової людини.

Основні напрями виховання: розумовий, моральний, фізичний, естетичний.

Методи навчання і виховання: наочні методи, спостереження в природі, практичні вправи, екскурсії в майстерні ремісників, бесіди.

Зміст освіти: геометрія, математика, музика, природознавство, класичні мови, астрономія.

Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник, вчений-гуманіст. У своєму романі “Гаргантюа i Пантагрюель“, який є гострою сатирою на весь спосіб середньовічного життя, піддав нищівній критиці схоластичне виховання. Він першим запропонував i описав нове гуманістичне виховання, яке пов’язав передусім з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, творчості й активності.

Головний твір: «Досліди».

Основні педагогічні ідеї:

- виступав за дослідну науку, яка вивчає самі речі;

- висунув вимогу впровадження розвивального навчання, яке сприяє виробленню самостійності мислення;

- виступав проти суворої дисципліни середньовічних шкіл, фізичних покарань;

- вимагав уважного ставлення до дітей;

- виступав за всебічність виховання;

- теоретична освіта повинна доповнюватися практичними вправами, виробленням естетичних смаків, вихованням високих моральних якостей.

Основні принципи навчання: принцип свободи (надання учням повного права самим формувати своє ставлення до того, що їм викладається); принцип чуйності і відповідності (увага на душевні та розумові нахили дитини, надання можливості проявити їх самостійно, лише спрямовуючи діяльність учня); принцип практичного спрямування освіти (поєднання навчання з живою діяльністю, якій властива творчість і активність).

Основні напрями виховання: розумове, моральне (формування хороших манер, уміння поводитись у товаристві, заперечуючи проти сліпого підкорення авторитетам), фізичне (витривалість, загартування, розвиток фізичних сил, володіння зброєю).

Жіноча освіта може лише нашкодити «природним принадам жінки».

 

Педагогічні вимоги гуманістів торкалися в основному дітей із знатних сімей. Виключення у цьому відношенні складали представники раннього утопічного соціалізму: в Англії Томас Мор (1478-1535).

Головний твір: «Золота книга про найкращий лад і про новий острів «Утопія», де змальовує картину ідеального суспільства без приватної власності з суспільною організацією виробництва.

Основні педагогічні ідеї:

- проголосив принцип загального обов’язкового навчання;

- підтримував рівноправну освіту для двох статей;

- виступав за широку самоосвіту населення;

- підкреслював велику роль праці у вихованні дітей;

- вимагав навчання рідною мовою, що включало основи гуманітарних та природничих знань;

- вперше висловив думку про знищення протилежностей між фізичною та розумовою працею.

Основні напрями виховання: розумове, фізичне, трудове, моральне, естетичне.

Основні принципи навчання: наочність, врахування індивідуальних особливостей дітей, зв’язок школи з життям, спостереження над природою.

В Італії Томазо Кампанелла (1568 – 1639). У них боротьба за удосконалення суспільства пов’язувалась з інтересами всього народу. Т.Мор у творі “Утопія“ i Т. Кампанелла у творі “Місто сонця“ змалювали у фантастичній формі утопічні за своєю суттю комуністичні суспільства. Зокрема, Т. Мором було висунуто ряд нових педагогічних ідей:

– ідея загального громадського виховання для всіх дітей;

– принцип обов’язкового для всіх навчання;

– ідея навчання рідною мовою;

– рівність чоловіків i жінок в одержанні освіти;

– ідея трудового виховання, поєднання навчання з працею;

– висунуто ряд думок про широку організацію самоосвіти.

 

Еразм Роттердамський (1466-1536) – відомий нідерландський письменник-педагог, гуманіст, один з перших дав критику середньовічному вихованню й освіті. У своїх сатиричних памфлетах “Похвала глупотi“ та “Грубі вчителі“ він висміяв тогочасну школу, де вчителі кати вбивають у дітей будь-яке бажання вчитися. Критикуючи зміст i методи навчання, Роттердамський вважає, що це навчання повинно бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей.

Головні твори: «Молодим дітям наука», «Метод навчання», «Похвала глупоті», «Грубі вчителі», «Розмови запросто», «Скарга миру», «Домашні хлопоти».

Основні педагогічні ідеї:

- критикував середньовічну освіту, формалізм у навчанні, паличну дисципліну, грубість вчителів;

- вимагав реформ, які б сприяли розвитку справжньої освіти і виховання (рекомендував вивчати класичні мови);

- висміював неуцтво і розбещеність священнослужителів;

- вимагав підвищення уваги до особистості дитини;

виступав за широку народну освіту.

 

Щодо освітньо-виховної практики, то педагогіка гуманізму на ній мало відображалась. Школи залишались типово серед­ньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів. Продовжували розвиватись міські школи, в більшості яких навчання здійснювалось рідною мовою. Тут здобували початкову освіту діти ремісників i торговців. В цей же час виникають школи для дівчат, як правило приватні, але були й державні.

 




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав