Читайте также:
|
Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку ряду країн у Західній i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. і характеризується високим підйомом у науці, літературі, мистецтві. Європейське Відродження почалося в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. Спочатку ця епоха усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви, розрив з середньовічним релiгiйно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної культури. Звідси i назва: “Відродження“, “Ренесанс“.
Характерною ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну радість i щастя.
Ідеї гуманізму проникають i в тогочасну педагогіку, яку ще називають гуманістичною педагогікою.
Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості.
Одним із головних завдань гуманісти вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених церквою формах.
Ряд гуманістів вимагали окрім вивчення історії та античної літератури ще й поширення через школу реальних знань, вважали обов’язковими для вивчення такі науки як математика, астрономія, природознавство, географія, ознайомлення з різними видами людської діяльності.
Проголошувалась ідея гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини, що було притаманно ще античній педагогіці. Ця ідея відображає ідеал ренесансної людини. У повній відповідності з античністю педагоги-гуманісти дбали, щоб формувалось здорове тілом i духом підростаюче покоління.
По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання. Вони відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання.
Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що у процесі навчання і виховання діти повинні набути здатність активно мислити, самостійно пізнавати оточуючий світ. Для цього роботу у школі треба зробити привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – спостереження. Слід широко використовувати з пізнавальною метою прогулянки, екскурсії, ігри тощо.
Важливою звучала вимога багатьох гуманістів здійснювати навчання у школах рідною мовою.
Гуманісти по-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися у школах різних типів.
Гуманізм охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку i не вносить кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох мислителів.
Основні риси педагогіки гуманізму епохи Відродження:
· критика всієї середньовічної системи схоластичної освіти;
· велика увага до дитини, як до людини, що розвивається;
· турбота про здоров'я і нормальний фізичний розвиток людини;
· посилення розумового розвитку, врахування інтересів дитини в навчанні;
· вимога гармонійного всебічного розвитку особистості;
· розвиток освіти як окремої галузі;
· розвиток змісту освіти, його поглиблення і розширення;
· вимога художнього виховання, запровадження в шкільні програми предметів естетичного циклу;
· посилене використання витворів античних авторів у навчанні;
· підвищення ролі рідної мови у навчанні;
· зменшення впливу церкви на школу, питомої ваги релігійних дисциплін в змісті освіти;
· піднесення ролі морального виховання;
· увага до жіночої освіти;
· піднесення ролі учителя в суспільстві.
2. Гуманістична педагогіка епохи Відродження:
Ø«Будинок радості» Вітторіно да Фельтре;
Øпедагогічні ідеї в творчості представників раннього утопізму;
Øпедагогічні памфлети Еразма Роттердамського.
Вітторіно да Фельтре (1378-1446) – італійський педагог-гуманіст, створив школу під назвою “Будинок радості“, яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи. Ця школа знаходилась у мальовничій місцевості. Тут виховувались діти вищої аристократії, хоч попадали i найбільш обдаровані діти з неаристократичних кіл. Велика увага приділялась фізичному вихованню (ігри на свіжому повітрі, фехтування, верхова їзда) та розумовому розвитку дітей (вивчення латинської i грецької мов та літератури, математика, астрономія, природознавство, логіка, метафізика, музика, живопис). У школі не було тілесних покарань, виховання здійснювалось за допомогою нагляду i особистого прикладу вихователів.
Мета навчання і виховання – закласти фундамент загальної культури для подальшого оволодіння спеціальними знаннями.
Особливості діяльності «Будинку радості»:
- повага до особистості учня;
- врахування індивідуальних інтересів, потреб та здібностей дитини;
- розвиваючий характер навчання;
- заборона тілесних покарань.
Зміст освіти: сім вільних мистецтв, класичні мови (грецька, латинська), література, математика, геометрія, астрономія, історія, музика, природознавство, ораторське мистецтво.
Методи навчання: рухомі букви для вивчення граматики, наочність, запис під диктовку, коментування змісту, діалог, спостереження в природі, екскурсії, ігри.
Основні напрями виховання: моральне (духовне), розумове, фізичне, релігійне.
Мiшель Монтень (1553-1592) – французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму. У творі “Досліди“ розробив ряд важливих положень гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами; обґрунтовуючи необхідність всебічного розвитку дитини, Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою (цю ідею в подальшому підхопив i розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в навчанні (ця iдея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо).
Головна праця: «Гаргантюа і Пантагрюель» – яскрава сатира на феодальний лад середньовічної Європи, схоластичну освіту і навчання, проголошення культу нової людини.
Основні напрями виховання: розумовий, моральний, фізичний, естетичний.
Методи навчання і виховання: наочні методи, спостереження в природі, практичні вправи, екскурсії в майстерні ремісників, бесіди.
Зміст освіти: геометрія, математика, музика, природознавство, класичні мови, астрономія.
Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник, вчений-гуманіст. У своєму романі “Гаргантюа i Пантагрюель“, який є гострою сатирою на весь спосіб середньовічного життя, піддав нищівній критиці схоластичне виховання. Він першим запропонував i описав нове гуманістичне виховання, яке пов’язав передусім з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, творчості й активності.
Головний твір: «Досліди».
Основні педагогічні ідеї:
- виступав за дослідну науку, яка вивчає самі речі;
- висунув вимогу впровадження розвивального навчання, яке сприяє виробленню самостійності мислення;
- виступав проти суворої дисципліни середньовічних шкіл, фізичних покарань;
- вимагав уважного ставлення до дітей;
- виступав за всебічність виховання;
- теоретична освіта повинна доповнюватися практичними вправами, виробленням естетичних смаків, вихованням високих моральних якостей.
Основні принципи навчання: принцип свободи (надання учням повного права самим формувати своє ставлення до того, що їм викладається); принцип чуйності і відповідності (увага на душевні та розумові нахили дитини, надання можливості проявити їх самостійно, лише спрямовуючи діяльність учня); принцип практичного спрямування освіти (поєднання навчання з живою діяльністю, якій властива творчість і активність).
Основні напрями виховання: розумове, моральне (формування хороших манер, уміння поводитись у товаристві, заперечуючи проти сліпого підкорення авторитетам), фізичне (витривалість, загартування, розвиток фізичних сил, володіння зброєю).
Жіноча освіта може лише нашкодити «природним принадам жінки».
Педагогічні вимоги гуманістів торкалися в основному дітей із знатних сімей. Виключення у цьому відношенні складали представники раннього утопічного соціалізму: в Англії Томас Мор (1478-1535).
Головний твір: «Золота книга про найкращий лад і про новий острів «Утопія», де змальовує картину ідеального суспільства без приватної власності з суспільною організацією виробництва.
Основні педагогічні ідеї:
- проголосив принцип загального обов’язкового навчання;
- підтримував рівноправну освіту для двох статей;
- виступав за широку самоосвіту населення;
- підкреслював велику роль праці у вихованні дітей;
- вимагав навчання рідною мовою, що включало основи гуманітарних та природничих знань;
- вперше висловив думку про знищення протилежностей між фізичною та розумовою працею.
Основні напрями виховання: розумове, фізичне, трудове, моральне, естетичне.
Основні принципи навчання: наочність, врахування індивідуальних особливостей дітей, зв’язок школи з життям, спостереження над природою.
В Італії Томазо Кампанелла (1568 – 1639). У них боротьба за удосконалення суспільства пов’язувалась з інтересами всього народу. Т.Мор у творі “Утопія“ i Т. Кампанелла у творі “Місто сонця“ змалювали у фантастичній формі утопічні за своєю суттю комуністичні суспільства. Зокрема, Т. Мором було висунуто ряд нових педагогічних ідей:
– ідея загального громадського виховання для всіх дітей;
– принцип обов’язкового для всіх навчання;
– ідея навчання рідною мовою;
– рівність чоловіків i жінок в одержанні освіти;
– ідея трудового виховання, поєднання навчання з працею;
– висунуто ряд думок про широку організацію самоосвіти.
Еразм Роттердамський (1466-1536) – відомий нідерландський письменник-педагог, гуманіст, один з перших дав критику середньовічному вихованню й освіті. У своїх сатиричних памфлетах “Похвала глупотi“ та “Грубі вчителі“ він висміяв тогочасну школу, де вчителі кати вбивають у дітей будь-яке бажання вчитися. Критикуючи зміст i методи навчання, Роттердамський вважає, що це навчання повинно бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей.
Головні твори: «Молодим дітям наука», «Метод навчання», «Похвала глупоті», «Грубі вчителі», «Розмови запросто», «Скарга миру», «Домашні хлопоти».
Основні педагогічні ідеї:
- критикував середньовічну освіту, формалізм у навчанні, паличну дисципліну, грубість вчителів;
- вимагав реформ, які б сприяли розвитку справжньої освіти і виховання (рекомендував вивчати класичні мови);
- висміював неуцтво і розбещеність священнослужителів;
- вимагав підвищення уваги до особистості дитини;
виступав за широку народну освіту.
Щодо освітньо-виховної практики, то педагогіка гуманізму на ній мало відображалась. Школи залишались типово середньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів. Продовжували розвиватись міські школи, в більшості яких навчання здійснювалось рідною мовою. Тут здобували початкову освіту діти ремісників i торговців. В цей же час виникають школи для дівчат, як правило приватні, але були й державні.
Тема 1.3. Ринок праці
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 114 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |