Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Читайте также:
  1. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  2. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  3. I. Понятие и виды источников (форм) права.
  4. I. Права на результаты интеллектуальной деятельности
  5. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  6. I. Теория государства и права как наука. Ее место в системе юридических наук.
  7. II. Методология теории государства и права.
  8. II. Организация деятельности Школы Права
  9. II. Основы горного права
  10. III. 10. Особенности канонического права

 

У загальній історії становлення адміністративного права можна, погоджуючись із думкою С. Стеценка, умовно вести мову про такі основні етапи:

1. Виникнення науки камералістики (від нім. kameralistik — управління скарбницею та майном), яке припадає на початок XVIII ст., основний її розвиток відбувся в Німеччині. Зростан­ня потреби у фінансах для утримання держави, чиновників і війська стали головними чинниками виникнення та розвитку наукових знань, що вивчалися камералістикою. У цілому слід зазначити, що саме камералістика забезпечувала передусім ра­ціональне управління державним майном. Саме ця управлінська обставина свідчить про зв’язок камералістики та сучасного адмі­ністративного права.

2. Історично обумовлений поділ камералістики на "стару" (вивчала питання фінансів, економіки господарства) та "нову" (питання поліції, мануфактурної, гірничої справи тощо), що стався у середині XVIII ст. "Нова" камералістика, орієнтуючись водночас на розуміння поліції як управління містом, державою, по суті займалась питаннями публічного адміністрування (дер­жавної політики) у різних сферах суспільного життя.

3. Становлення поліцейського права (як галузі, призначеної здійснювати внутрішнє адміністрування), родоначальником якого прийнято вважати французького вченого Ніколаса Даламара, який у 1722 р. у своїй праці "Трактат про поліцію" окреслив предмет поліцейського права, а також зазначив групи суспіль­них відносин, об’єднані поліцейською діяльністю. До цих груп належали релігія, охорона здоров’я, громадський порядок, торгівля, дорожнє господарство тощо. Отже, поліцейське право, як слушно зазначає С. Стеценко, трансформувавшись із "нової" камералістики, наприкінці XVIII ст. відігравало значну роль у регулюванні суспільних відносин у різноманітних внутрішніх сферах держави.

4. Перехід до адміністративного права (друга половина XIX ст.), що стався під впливом буржуазних революцій, насамперед Французької революції 1789 р.), коли права та свободи людини були протиставлені всемогутності держави. Методи прямого примусу, що використовувалися поліцейським правом, було модифіковано на підставах верховенства права, ідей про те, що адміністрування повинно базуватися на вимогах закону з обов’язковим урахуванням прав і свобод громадян, що публіч­не адміністрування не може здійснюватися на власний розсуд чиновників.

5. Новітній етап, який характеризується кардинальним пере­глядом суті, змісту та призначення адміністративного права, переходом від державоцентристського призначення адміністра­тивного права до людиноцентристського із акцентом на грома­дянина як основного суб’єкта адміністративно-правових відно­син та на призначення державних органів на створення необхід­них умов для реалізації та захисту його прав, свобод та інтересів.

У сучасній вітчизняній адміністративно-правовій науковій літературі пропонуються й інші варіанти періодизації розвитку адміністративного права України (див. роботи 1. Усенка, С. Ківалова, Л. Біли-Тіунової, О. Миколенка тощо): 1) часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства,
2) литовсько-польська доба; 3) козацько-гетьманська доба; 4) період з кінця XIX ст. до 1917 р.; 5) період Української народної республіки (1917— 1920 рр.); 6) радянський період до 60-х років XX ст.; 7) період становлення незалежної України.

В сучасних умовах адміністративне право стоїть на порозі кардинальних змін, відходу від традиційного для радянського та пострадянського періодів погляду на його предмет та метод правового регулювання, від домінування "управлінської", "ка­ральної" складових предмету адміністративного права й переходу не просто до рівноцінної, а до більш важливої його "публічно-сервісної" складової, від акценту на "державне управління" до "забезпечення пріоритету прав і свобод громадянина та юри­дичної особи" у взаємовідносинах між суб’єктами публічного (державного та муніципального) адміністрування і приватних осіб, набуття пріоритетного значення принципу верховенства права у змісті адміністративного права. Поряд з імперативним методом правового регулювання поширення набуває і метод диспозитивного регулювання, що також кардинально впливає на загальну характеристику адміністративного права як галузі національного права.

 

 




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав