Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Самостійна робота № 14

Читайте также:
  1. X. Робота самодіяльних організацій засуджених.
  2. XV. Аналітична робота.
  3. Виховна та позакласна робота.
  4. Дипломна робота
  5. Емісійно-касова робота установ Національного банку України
  6. Завдання 1. Робота з клавіатурою
  7. Завдання 2. Робота з мишкою
  8. Індивідуальна робота студента – 2 години
  9. Індивідуальна робота студента – 2 години
  10. Індивідуальна розрахункова робота з ТВСГ

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 2 години

Розділ (тема): Предмет і завдання синтаксису. Поняття про словосполучення.

Поняття про просте речення, головні та другорядні члени двоскладного речення.

Питання для самостійної роботи:

1. Типи словосполучень за морфологічним вираженням основного слова.

2. Вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення.

3. Слово і словосполучення як будівельний матеріал для речення.

4. Тире між підметом і присудком.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: основні типи словосполучень за морфологічним вираженням основн слова, визначення понять слово та словосполучення, спільне та відмінне у них, правила вживання тире між підметом і присудком.

Вміти: аналізувати різні, словосполучення, розбивати речення на словосполучення, визначати у текстах вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення, розставляти тире у простих реченнях.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина II, § 2, 3, 15

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацюйте § 2, 3 підручника (II ч.), підготуйтесь до усної розповіді "Словосполучення, його типи".

2. Виконайте вправу 9(1—5 речення), ст. 13, підручника (II ч.)

3. Виконайте вправу 8, ст. 11 (підручник, ч. II)

Контрольні питання:

1. Яку синтаксичну одиницю називається словосполученням?

2. Скільки типів словосполучень виділяють за головним словом?

3. Які сполуки належать до нерозкладних?

4. У яких випадках ми ставимо тире у простому реченні?

 

Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №14

Словосполучення – смислове об’єднання повнозначних слів, що називає предмет, ознаку чи дію.

Речення – послідовність слів чи одне слово, що виражає закінчену думку про факти, явища, події; реченню властиві інтонаційна і смислова завершеність, наявність головних членів речення.

Двоскладне речення – просте речення, яке має два головних члени – підмет і присудок – із залежними від них словами чи без них:

Люті морози скували землю, покрили її снігом глибоким. (Панас Мирний).

Односкладне речення – просте речення, яке має один головний чле – підмет, або присудок – із залежними від них словами чи без них. Другий головний член або не потрібен для розуміння такого речення, або його взагалі не може бути.

Розповідне речення - послідовність слів чи одне слово, що виражає закінчену думку про факти, явища, події; реченню властиві інтонаційна і смислова завершеність, наявність головних членів речення.

Питальне речення – речення, у якому виражене питання; питання виражається за допомогою певних слів (займенників, прислівників, часток) чи інтонацією.

Спонукальне речення – речення, що містить у собі волевиявлення: наказ, пораду, заклик, прохання.

Підмет – головний член речення, який відповідає на питання (хто? що?) і називає предмет, про який говориться у реченні. Найчастіше підмет виражається іменником, або займенником у називному відмінку, рідше – іншими частинами мови вжитими у значенні іменника в називному відмінку; може виражатися і словосполученням.

Присудок – головний член речення, який означає що говориться про підмет і відповідає на питання що робить підмет? який він є? хто він такий? Присудок у реченні граматично залежить від підмета.

Додаток прямий – додаток, який залежить від перехідних дієслів і виражений знахідним відмінком без прийменника: бачити (кого?) коня, скласти (що?) іспит, купити (що?) сіль. Додаток вважається прямим і в родовому відмінку:

1. коли перехідне дієслово має при собі частку не (не виконати завдання);

2. якщо дія, виражена перехідним дієсловом, переходить не на весь предмет, а на його частину (купити рису, придбати грошей).

Додаток непрямий – виражений будь – яким непрямим відмінком і знахідним відмінком з прийменником: сперечатися (про кого?) про дітей, прийти (до чого?) до школи, бути вдячним (кому?) батькам.

Узгоджене означення – має такий самий рід (в однині), число і відмінок, що й головне слово;найчастіше виражається прикметником, дієприкметником, займенником та порядковим числівником і може мати при собі залежні слова – бути поширеним: сукня (яка?) чорна, лікар (який?) дільничий, справи (які?) дуже добрі. В ролі узгодженого означення може виступати і дієприкметниковий зворот: поле (яке?)не зоране восени, ліс (який?) зазеленілий від подиху весни та іменник-прикладка: завод (який?) «Азовсталь», юнак (який?) солдат.

Неузгоджене означення – зв’язане з головним словом способом керування або прилягання; може мати при собі залежні слова – бути поширеним; виражається іменником у непрямому відмінку, присвійним займенником, інфінітивом, прислівником, словосполученням: робота(чия?) школяра, турботи (чиї?) матері, передчуття (чого? яке? які?) радості, напис (який?) по-українськи.

Обставина мет и – відповідає на питання для чого? навіщо? З якою метою? І вказує на мету дії: зобразити (з якою метою?) для сміху, добиватися(чому?) задля винагороди, прийти (для чого?) щоб послухати.

Обставина місця – відповідає на питання де? куди? звідки? і вказує на місце, де відбувається, починається чи закінчується дія: зайти (куди?) до лісу, битися(де?) на рингу, пришкандибати (звідки?) від села.

Обставини причини – відповідає на питання чому? через що? з якої причини? І вказує на причину дії: захекатися (з якої причини?) від швидкого бігу, усміхнутися (чому?) від несподіванки, не з’явитися (чому?)через непогоду.

Обставини часу – відповідає на питання коли? як довго? з якого часу? до якого часу? і вказує на час, в який відбувається дія, її початок чи завершення: прокинутися(коли?) в ту хвилину, готувати (з якого часу?) з сьомої ранку, встигнути (до якого часу?) до закриття.

Обставини умови – відповідає на питання при якій умові? за якої умови? і вказує на умову, за якої можлива чи не можлива дія: не подолати(за якої умови?) без спільних зусиль, можна досягти(при якій умові?) працюючи гуртом, не зробиш (за якої умови?) не порадившись із колегами.

Обставина допустовості – вказує на умову, всупереч якій відбувається дія; до складу таких обставин входять прийменниковий зворот «незважаючи на» або прийменники всупереч, наперекір: діяти всупереч прогнозам, навчатися незважаючи на заборону.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав