Читайте также:
|
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 10 годин
Розділ (тема): Односкладні речення, їх типи. Слова - речення. Порядок слів у простому реченні.
Питання для самостійної роботи:
1. Типи односкладних речень, способи вираження у них головного члена речення.
2. Порядок слів у простому реченні.
3. Слова - речення, їх типи за значенням і функціями.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: типи односкладних речень, способи вираження у них підмета чи присудка, визначення понять § 28 - 32, прямий порядок слів у реченні та інверсія, типи слів - речень за значенням і функціями.
Вміти: аналізувати односкладні речення, визначати способи вираження у них головного члена речення, аналізувати речення з прямим і зворотнім порядком слів, визначати функції слів - речень.
Рекомендована література:
1. Українська мова, Дудик, частина II, § 28 - 32, 9
Завдання для самостійної роботи:
1. Опрацюйте параграфи 28 - 32 підручника (ч. II), складіть план відповіді "Типи односкладних речень".
2. Виконайте вправу 66 (підручник, II частина, ст. 69)
3. Виконайте вправу 73 (підручник, II частіша, ст. 71)
Контрольні питання:
1. Назвіть основні види односкладних речень.
2. За якими ознаками розрізняються односкладні називні, особові й безособові речення?
3. Назвіть основні засоби вираження головного члена безособового речення.
4. Який порядок слів може бути в реченні? У чому особливість зворотнього порядку слів?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №15
Двоскладне речення – просте речення, яке має два головних члени – підмет і присудок – із залежними від них словами чи без них:
Люті морози скували землю, покрили її снігом глибоким. (Панас Мирний).
Односкладне речення – просте речення, яке має один головний член – підмет, або присудок – із залежними від них словами чи без них. Другий головний член або не потрібен для розуміння такого речення, або його взагалі не може бути.
Називне речення, номінативне – односкладне речення, яке стверджує наявність, існування якого-небудь явища, предмета, названого підметом, що виражений іменником (інколи особовим займенником або числівником).
Безособове речення – односкладне речення, в якому присудок не виражає особу і означає дію, або стан, що відбуваються стихійно чи без активної участі особи. Підмета в таких реченнях не може бути.
Означено-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію, що стосується певної особи або осіб і виражається дієсловом у формі 1-ої або 2-ої особи дійсного чи наказового способів. На певну особу (я, ти, ми, ви) вказує закінчення дієслова-присудка.
Неозначено-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію або стан невизначених осіб; присудок у таких реченнях виражається дієсловом у формі 3-ої особи множини теперішнього, майбутнього часів або ж у формі минулого часу. Дійова особа – підмет – відсутня, і точно назвати її не можна.
Узагальнене-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей, характерна для будь-якої особи. Присудок у таких реченнях найчастіше виражається формою 2-ої особи однини чи множини, рідше – формою 3-ої особи множини.
Інверсія (лат. Inversion – перегортання, перестановка) – зміна звичайного (прямого) порядку слів у реченнях для виділення окремих його членів, для досягнення особливої виразності
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |