Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оформлення курсової роботи. Загальними вимогами до курсової роботи є: чіткість і лаконічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації

Читайте также:
  1. Агент з митного оформлення
  2. Актуальність соціальної роботи у світлі реформування пенітенціарної системи України.
  3. Алгоритм виконання курсової роботи
  4. Алгоритмічні роботи з величинами
  5. Безпека роботи з комп'ютерною технікою.
  6. Бібліографічне оформлення індивідуальної роботи
  7. Взаємозв'язок соціології та соціальної роботи.
  8. Взаємозв'язок теорії та практики соціальної роботи
  9. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
  10. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ.

Загальними вимогами до курсової роботи є: чіткість і лаконічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, точність формулювань, що виключає можливість неоднозначного тлумачення, конкретність викладення результатів роботи, обґрунтованість висновків, рекомендацій, пропозицій.

Термінологія, що використовується в тексті, повинна відповідати встановленій стандартами, а за її відсутності – загальноприйнятій у науково-технічній літературі. Не рекомендується застосовувати складні речення та звороти. Не дозволяється застосовувати: різні науково-технічні терміни для одного й того ж поняття (синоніми); іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові. Скорочення слів у тексті, як правило, не дозволяється. Винятком є загальноприйняті скорочення.

Автор курсової роботи несе персональну відповідальність за достовірність наведених даних та якість їх оформлення.

Текстовий матеріал курсової роботи оформляється у вигляді пояснювальної записки.

Обсяг пояснювальної записки курсової роботи має становити 25-35 сторінок рукописного або 20-25 аркушів машинописного тексту формату А4.

Матеріал пояснювальної записки курсової роботи необхідно подавати у такій послідовності:

- титульний аркуш;

- завдання на курсову роботу;

- УДК і реферат;

- зміст;

- вступ;

- основна частина (розділи і підрозділи);

- висновки та пропозиції;

- бібліографічний список;

- додатки.

Титульний аркуш курсової роботи оформляється за зразком, наведеним у дод. Д.

Завдання на курсову роботу записується на бланку (дод. Е).

Реферат повинен містити відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, кількість використаних літературних джерел.

Текст реферату відображає мету і завдання курсової роботи, отримані результати, їх новизну, рекомендації щодо впровадження у виробництво, ефективність розробки. Приклад реферату наведено в дод. Ж.

Зміст курсової роботи охоплює назви всіх розділів, підрозділів і пунктів, а також вказуються номери сторінок, на яких розміщений їх початок.

Вступ курсової роботи повинен містити оцінку сучасного стану проблеми (задачі), яку необхідно студенту вирішити, підставу та основні дані для розробки теми. У вступі необхідно показати актуальність й народногосподарське значення теми, а також основні напрями вирішення проблеми.

Основна частина курсової роботи розкриває суть і зміст заданої розробки. Перелік питань, які необхідно вирішити, задається керівником у завданні на курсову роботу.

У висновках і пропозиціях слід вказати практичну цінність роботи, її техніко-економічну ефективність, науково-господарське та соціальне значення.

Бібліографічний список повинен охоплювати всі літературні джерела, використані при виконанні курсової роботи.

У додатках подають допоміжний матеріал, необхідний для доповнення текстової частини (наприклад, таблиці допоміжних цифрових даних, протоколи та акти випробувань, матеріали статистичної обробки даних, акти про впровадження, якщо такі наявні тощо).

Текстова частина курсової роботи виконується на аркушах формату А4 (210x297 мм), з одного боку, акуратно, без виправлень.

Текст друкується на друкарській машинці через 2 інтервали або на комп’ютері з використанням шрифту Times New Roman розміру 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом чи пишеться від руки.

Текст курсової роботи необхідно розміщати на аркуші, дотримуючись таких розмірів полів: ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однаковою.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагмента рисунка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок і розміщують, як правило, в додатках.

Зміст тексту поділяється на розділи, підрозділи, пункти. Кожний розділ починається з нового аркуша (сторінки), підрозділи і пункти починаються з абзацу.

Розділи повинні мати порядкові номери, позначені арабськими цифрами. Вступ і висновки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються в межах розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і номера підрозділу, розділених крапкою. Наприклад, 1.3.- третій підрозділ першого розділу.

Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками. Наприклад, 1.1.2. - другий пункт першого підрозділу першого розділу.

Заголовки розділів пишуться симетрично до тексту великими літерами (розмір шрифту 5-7 мм). Заголовки підрозділів пишуться малими у літерами з першою великою, з нового рядка. Абзацний відступ повинен дорівнювати п’яти знакам. Підкреслювати заголовки і переносити в них слова не дозволяється. Крапки в кінці заголовків не ставлять.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, їх розділяють крапками.

Відстань від заголовка до тексту – 10 мм. Відстань заголовка від попереднього тексту – не менше 15 мм.

Сторінки текстової частини нумеруються арабськими цифрами. Номер ставиться у правому верхньому куті аркуша, без крапки в кінці.

Перші три сторінки не нумерують (титульний аркуш, завдання, реферат, зміст і перша сторінка вступу), нумерація починається з шостої сторінки. На ній проставляють цифру 6.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, діаграми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Дозволяється на одному аркуші розміщувати декілька ілюстрацій. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Розмір ілюстрації не повинен перевищувати розмірів формату А3 (297x420 мм). Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках „(рис. 3.1)” або зворот типу: „...як видно з рис. 3.1” або „.... як подано на рис. 3.1”.

Цифровий матеріал курсової роботи, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Таблиця складається із заголовка і рядків, боковика та граф. Графи мають заголовки (підзаголовки). Висота рядків таблиці не менше – 8 мм.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Графу „№ п.п.” у таблицю не включають.

Заголовки граф і рядків таблиць слід писати з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Напис „Таблиця” із зазначенням її номера розміщують у правому куті над назвою таблиці. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш.

У разі перенесення частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „Таблиця”, її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад, „Продовження табл. 1.2”.

Якщо текст, якийповторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами „Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули та умовні позначення розміщують у тексті безпосередньо після посилань на них, посередині сторінки. Їх щільність повинна бути приблизно такою ж, як щільність основного тексту.

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також усіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті. Інші нумерувати не рекомендовано.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний, нижче від формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Наприклад,

 

, (4.2)

де Кcj - інтегральний показник поелементного забруднення ґрунту;

Сj - сума вмісту контрольованих забруднюючих речовин;

Cфj - сума фонового вмісту забруднюючих речовин.

Посилання у тексті на порядковий номер формули подається в дужках, наприклад, „у формулі (4.2)”.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Усі розрахунки, наведені в тексті, слід виконувати в одиницях міжнародної системи (СІ).

Одиниці вимірювання ставлять після цифрових значень. Наприклад, 20 м; 30 мм; 24 Па. Якщо в тексті наводяться цифрові значення однієї розмірності, то одиниці виміру фізичної величини вказують після останньої цифри. Наприклад, 30, 40, 50 мм, 10x10x30 мм. У тексті числа з розмірністю пишуться цифрами, а без розмірності – словами. Наприклад, „натяг не більше 10 мм”; „заміри повторити п’ять разів”.

Абстрактні числа до дев’яти в тексті пишуться словами, більші від дев’яти – цифрами. Наприклад: „п’ять одиниць”, „10 виступів”. Дробові значення пишуться цифрами, наприклад, „1/4 довжини”.

Порядкові чисельники пишуться лише цифрами з відмінковим закінченням. Наприклад: 10-та крива, 21-й день. При декількох порядкових чисельниках відмінкове закінчення погоджується з останнім із них. Наприклад, 23 і 4 графіки.

Кількісні чисельники пишуть без відмінкових закінчень. Наприклад, „на 5 аркушах”, „у 20 випадках”.

Дати пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад: 10 лютого, але пишеться 80-ті роки, у 20-х роках.

При вказуванні меж (від-до) ставлять тире, наприклад НКС 30-40.

При написанні курсової роботи необхідно оформляти посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться матеріали, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1-7]...”.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, „рис. 1.2”.

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад „... у формулі (2.1)”.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово „таблиця” у тексті пишуть скорочено, наприклад, „... у табл. 1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад, „див. табл. 1.3”.

Висновки і пропозиції вміщують безпосередньо після викладення суті курсової роботи, починаючи з нової сторінки.

У висновках і пропозиціях наводять оцінку одержаних результатів розробки або її окремого етапу з урахуванням існуючих тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів роботи; народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи, пропозиції виробництву та інші рекомендації, що випливають із результатів роботи.

Бібліографічний список містить назви використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування і рекомендований при написанні курсової роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або за назвою видання.

Відомості про джерела, внесених до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Додатки оформляють як продовження пояснювальної записки і розташовують у порядку посилання на них у тексті. Додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, розміщений вгорі аркуша симетрично відносно тексту, написаний малими літерами, з першою великою. Посередині сторінки над заголовком додатка малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера української абетки, що позначає додаток, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на окремому аркуші друкується великими літерами слово „ДОДАТКИ”.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 24 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав