Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суспільство і природа.

Читайте также:
  1. Європа і глобальне інформаційне суспільство
  2. Інформаційне суспільство – основний чинник інформаційної культури
  3. Лекция 13. Тема 6. Философия общества. Сущность общества. Общество и природа. Объективный и субъективный факторы в развитии общества.
  4. Лекция 13. Тема 6. Философия общества. Сущность общества. Общество и природа. Объективный и субъективный факторы в развитии общества.
  5. Общесвто и природа. Экологические проблемы
  6. Особенность естествознания- объект изучения окружающая природа.
  7. Первісне суспільство: характерні ознаки організаційних форм виховання
  8. Природа.
  9. Суспільство та його типи.

Класична соціологія рішуче відокремлює соціальну реальність від природної, опираючись на принцип суспільної та людської винятковості. Природне середовище стає все менш суттєвим і потрібним для пояснення нових соціальних фактів.

Представники сучасної американської соціології В.Каттон та Р.Данлеп підкреслюють, що у ХХ ст. сформувалася так звана «парадигма людської винятковості», або глибоко антропоцентричний (тобто скерований виключно на людину), надміру оптимістичний та антиекологічний підхід до вивчення суспільних явищ. Суть його полягає у трактуванні людських суспільств, як таких, що нібито не підлягають екологічним обмеженням і залежностям, і формулюється у наступних положеннях:

-люди суттєво відрізняються від усіх живих істот, над якими вони домінують;

-людина – господар своєї долі; вона обирає свої цілі і може робити все для їх досягнення;

-соціальні й культурні чинники (включно з технологіями) є головними причинами людської діяльності;

-соціокультурне середовище є визначальним, тоді як біофізичним середовищем можна нехтувати;

-соціальний і технологічний поступ може продовжуватися нескінченно, роблячи врешті всі соціальні проблеми такими, що їх можна вирішити і розв’язати за допомогою науки і техніки, нових технологій.

Втім, сучасний стан суспільства, людини та середовища їх розвитку доводять, що не можна ані ототожнювати поняття «природа» і «суспільство», «природне» і «соціальне», ані абсолютно їх розривати і протиставляти. Свою неспроможність виявили як повний відрив людини і суспільства від їх природних основ, так і абсолютизація місця і ролі біологічного на шкоду соціальному. У виникненні такого переконання велику роль відіграють явна деградація довкілля, дедалі зростаючий дефіцит природних ресурсів, занепокоєність населення планети станом оточуючого середовища, чисельні екологічні аварії та катастрофи типу Чорнобильської, поява соціальних конфліктів на екологічному грунті. Тому нині в соціології виникає й утверджується такий напрям, як альтернативна соціологія, побудована на новій екологічній парадигмі, що докорінно відрізняється від донедавна домінуючої. У західній соціологічній літературі вона дістала назву «інвайронментальної (довкілля) соціології».

Домінуюча соціальна парадигма (низька цінність природи – природа існує для виробництва благ, панування людини над природою,

співчуття лише до тих, хто поруч і близький – експлуатація людиною інших істот для задоволення своїх потреб, байдужість до потреб інших людей, інтерес лише до проблем свого покоління,

згода на ризик з метою досягнення багатства,

зростання без обмежень-природні ресурси невичерпні,

збереження традиційного суспільства – люди в міру використовують природу

домінуюча соціальна парадигма – надання переваги ринку, змагання і конкуренція, стилі життя є складними і швидко замінюваними, праця з метою задоволення економічних потреб,

стара політика – експертиза, надання переваги механізмам ринкового контролю, збереження старої, «право-лівої» політико-партійної структури

Нова екологічна парадигма

-висока цінність природи – природа є цінною сама по собі, гармонія людини і природи, надання переваги захисту довкіля

-співчуття як життєвий принцип стосовно до-інших живих істот, людей, інших поколінь

-продумане планування і дії з метою уникнення ризику – наука, техніка і технології не завжди благо, «ні» дальшому розвиткові атомної енергетики, пріоритет ресурсозберігаючим технологіям, державне регулювання з метою захисту природи і людини, їх взаємна відповідальність

-обмежене зростання – природні ресурси обмежені, слід обмежити зростання чисельності населення планети, пріоритет збереженню

-потреба у якісно новому суспільстві – люди по-хижацькому руйнують природу і свій організм, відкритість і співучасть

-нова соціальна програма – надання переваги суспільному благу, кооперування, прості стилі життя, у праці головне – задоволення нею

-нова політика – консультації та співучасть, надання переваги передбаченню і плануванню, готовність до прямих дій, нова політико-партійна структура, орієнтована на нові проблеми.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 68 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав