Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суспільство та його типи.

Читайте также:
  1. Європа і глобальне інформаційне суспільство
  2. Інформаційне суспільство – основний чинник інформаційної культури
  3. Первісне суспільство: характерні ознаки організаційних форм виховання
  4. Суспільство і природа.
  5. СУСПІЛЬСТВО ЯК ДИНАМІЧНА СИСТЕМА
  6. Сутність валюти та валютної системи. Валюта та її типи. Валютний курс і його роль в економіці.
  7. Тема 1. Етногенез східних слов’ян. Суспільство держави Киъвська Русь
  8. Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
  9. ТЕМА 1.2. СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Крім інститутів існує багато різних видів соціальних організацій. До них належать соціальні групи, формальні організації, групи людей, пов’язаних сусідськими відносинами, общини та суспільні класи. Соціальна організація, яка об’єднує все це, називається суспільством; воно формується на основі інтеграції всіх груп, хоча цей процес може бути стихійним і далеко не ідеальним.

Визначення суспільства. Що таке суспільство? Хоча це слово з легкістю використовується у повсякденному спілкуванні (ми говоримо про «українське», «американське», «європейське» суспільство, не пробуючи пояснити, що під цим розуміється), вчені з трудом визначають сутність цього поняття. Преш за все у нього є багато різних значень. Коли ми говоримо про «професійне суспільство», то маємо на увазі групу людей, які мають однакову професію, котрі створюють організацію на основі спільних інтересів. Але це поняття отримує зовсім інше значення, коли ми говоримо про «українське суспільство», що має визначені географічні кордони, спільну законодавчу систему і певну національну єдність.

У ході подальшого викладу ми зосередимо увагу саме на останньому значенні цього терміну. Аналізуючи його, Марш (1967) пробував визначити умови, за котрими соціальне об’єднання слід вважати суспільством:

1) постійна територія;

2) поповнення суспільства головним чином завдяки народженню дітей, хоча імміграція також відіграє деяку роль у цьому;

3) розвинута культура – моделі культури можуть бути досить різноманітними, щоб забезпечити всі потреби суспільного життя;

4) політична незалежність – суспільство не є субсистемою (елементом) якоїсь іншої системи, це допустимо лише в дуже незначній мірі.

Як відзначив Марш, навіть таке визначення суспільства здається трохи спірним. Що означає критерій «розвинута культура»? Можна стверджувати, що країни, де проживають представники різних релігійних вірувань та етнічних груп, наприклад, США, Індія, в дійсності не мають спільних цінностей та ідеалів, сприйнятих всім населенням, а є лише сукупністю субкультур, з великими зусиллями пов’язаних воєдино політичною та законодавчою владою. Поняття «політична незалежність» також викликає деякі питання. Наприклад, Мексика, країни Центральної Америки – Панама, Сальвадор вважаються політично незалежними від США, але, оскільки для розвитку їхньої економіки необхідні значні інвестиції, що поступають в основному з америки, в дійсності вони не є незалежними.

Інші соціологи (Коен, Парсонс…) вважають, що визначальною характеристикою суспільства є «самозабезпеченість». Цей критерій близький до «політичної незалежності», згадуваної Маршем. Однак його також слід пояснити. Самозабезпечене суспільство необов’язково саме виробляє всі товари та послуги. Багато суспільств, включаючи Японію, Великобританію та Норвегію, в більшій мірі залежать від зовнішньої торгівлі. Однак кожна держава (тобто її уряд) повинна володіти валютою, необхідною для оплати імпорту. Таким чином, говорячи про «самозабезпечене» суспільство, ми маємо на увазі збереження його платіжоздатності та можливість виплачувати борги.

Не дивлячись на труднощі, різні критерії насправді допомагають нам хоча б приблизно визначити сутність поняття «суспільство». Слід відзначити також, що воно частково співпадає з поняттями «культура», яке використовують соціальні антропологи, і «національна держава», яким користуються вчені-політологи. Однак «культура» необов’язково визначається територіальними межами чи політичною незалежністю. Наприклад, ми можемо говорити про «єврейську культуру», хоча лише невелика частина євреїв проживає в державі Ізраїль; у цьому випадку мова йде про спільність релігійного світогляду чи особливий спосіб життя. Антропологи говорять, наприклад, про меланезійську культуру, хоча народи Меланезії, розкидані по островах Тихого океану, не об’єднані в одне політично незалежне суспільство.

З іншого боку, термін «національна держава», близький поняттю «суспільство», обов’язково передбачає наявність таких елементів, як формальний урядовий апарат і деяка національна єдність. Але в той же час можна назвати такі суспільства, які не являються державами – наприклад, кочові племена на території Близького Сходу.

Типи суспільств. Складність визначення суті поняття «суспільство» показує, що воно є дуже широким та гнучким. Суспільством можна назвати п’ятдесят жителів поселення, загубленого в далекому тропічному лісі, і сучасний Китай з його великими містами і сотнями мільйонів чоловік населення.

Крім того, існує багато способів класифікації суспільств. Згідно з марксистською традицією, тип суспільства визначається способом виробництва, тобто тим як використовуються та контролюються економічні ресурси, котрими воно володіє. (У зв’язку з цим розрізняються, наприклад, первіснообщинне, феодальне, капіталістичне, соціалістичне, комуністичне суспільства).

Класифікація суспільств може бути складена також на основі пануючих в них релігій (наприклад, мусульманське суспільство) чи мови (франкомовне суспільство). Г.Ленскі і Дж.Ленскі класифікували суспільства у відповідності з основними, характерними для них способами отримання засобів до існування, але у той же час виявили й інші важливі їхні риси.

1. Суспільства, що живуть полюванням та збиральництвом. Більшість таких суспільств, наприклад бушмени південно-західної Африки та аборигени центральної Австралії, звичайно ведуть кочовий спосіб життя, займаються полюванням, збором ягід, коріння та іншою їстівної рослинної їжі. Мисливці і збирачі мають найпримітивніші знаряддя праці: кам’яні сокири, ножі; їхнє майно обмежується найнеобхіднішими предметами, які вони носять з собою, кочуючи з місця на місце. Їхнє соціальне життя організується на основі родинних зв’язків; Політичної структури у цьому суспільстві майже не існує, на чолі її звичайно стоять старійшина чи вождь, інші владні структури в ньому не склались.

2.Садівничі суспільства вперше виникли на Близькому Сході приблизно за чотири тисячі років до нашої ери; згодом вони отримали поширення від Китаю до Європи; в даний час вони збереглися головним чином в Африці, на півдні Сахари. В найбільш примітивних садівничих суспільствах при обробітку садів не застосовуються металеві знаряддя чи плуги. У більш розвинених садівничих суспільствах існують металеві знаряддя та зброя, але не використовуються плуги. Так само як і суспільства мисливців та збирачів рослин, садівничі суспільства не виробляють надлишкового продукту. Система родинних зв’язків також є основою соціальної структури цих суспільств, але тут вона значно ускладнюється; іноді ці суспільства складаються з багатьох кланів, що відрізняються складними взаємозв’язками, включаючи правила, що регулюють шлюбні відносини між представниками різноманітних родів.

3.Аграрні суспільства вперше виникли в Давньому Єгипті, чому сприяло перш за все вдосконалення плуга та використання тварин в якості робочої сили. Завдяки зрослій продуктивності сільського господарства ці суспільства могли виробляти більше продуктів, ніж вимагалося для забезпечення сільського населення. Поява додаткового, надлишкового сільськогосподарського продукту створило можливість для виникнення міст, розвитку ремесел та торгівлі. На основі аграрних суспільств виникла держава (яка сформувала обмежений бюрократичний апарат та армію), була винайдена писемність, з’явилися перші грошові системи та розширилася торгівля. Стали складатися більш складні форми політичної організації, тому система родинних зв’язків перестала бути основою соціальної структури суспільства. Тим не менше родинні зв’язки продовжували відігравати важливу роль в політичному житті; значні громадянські та військові посади переходили від батька до сина, більшість комерційних підприємств були сімейними. У землеробському суспільстві сім’я по-колишньому залишалася основною виробничою одиницею.

4.Промислові суспільства виникли лише в сучасну епоху, в кінці ХVІІІ ст, під впливом індустріалізації Великобританії. Найбільш передові сучасні промислові суспільства склалися в Північній Америці, Європі, в Східній Азії (Японія, Тайвань, Гонконг і Південна Корея), в багатьох інших країнах, наприклад, в Індії, Мексиці, тепер –Китай. Як і при переході від садівничих суспільств до аграрних, вдосконалення технології та використання нових джерел енергії зробили основну роль в розвитку промислових суспільств. Промислове виробництво пов’язане з застосуванням наукових знань, необхідним для управління виробничим процесом; мускульна сила людини і тварин уступає місце використанню теплової енергії (шляхом спалювання кам’яного вугілля), а також електричної і згодом атомної енергії.

Додатковий продукт, що вироблявся в умовах високорозвиненого промислового виробництва, величезний порівняно з тими надлишками, якими володіли суспільства інших типів. Це дає можливість забезпечити життя великих мас населення, зосереджених в крупних містах. У більшості промислових суспільств склалися високо розвинуті системи державного управління, що включали бюрократичний апарат та могутні збройні сили. Індустріалізація сприяє подальшому ослабленню ролі сім’ї. В ході індустріалізації сім’я втрачає багато притаманних їй функцій, які в нових умовах здійснюють інші інститути – наприклад процес соціалізації в основному регулюється навчальними інститутами.

Інформаційне суспільство.

Опис економічних, політичних і родинних особливостей чотирьох типів суспільств дозволяє зробити висновок, що різноманітні соціальні інститути пов’язані між собою. Одне з найбільш важливих досліджень протилежності між до промисловим і сучасним суспільствами було проведено німецьким соціологом Ф.Тьоннісом. Він ввів терміни «Гемайншафт» і «Гезельшафт» (вони перекладаються як «общинність» і «суспільство»), що виражають відмінність між традиційним і сучасними суспільствами. Точніше, термін «Гемайншафт» відноситься до сільської общини, а термін «Гезельшафт» - до міського промислового суспільства. Які основні відмінності між «Гемайншафт» і «Гезельшафт»?

1.Якщо говорити про індивідуальну мотивацію, «Гемайншафт» стимулює прагнення людей жити у відповідності з общинними принципами, наприклад селянські сім’ї в період збору врожаю безплатно допомагають один одному. Суспільство типу «Гезельшафт» засноване на раціональному здійсненні особистих інтересів, індивіди взаємодіють у діловій знеособленій обстановці і розплачуються грошима за певні товари і послуги.

2.В сфері соціального контролю суспільство типу «Гемайншафт» надає вирішальне значення традиційним звичаям, віруванням і написаним законам, у той час як «Гезельшафт» є суспільство, засноване на формальному праві.

3. В області поділу праці суспільство типу «Гемайншафт» відрізняється обмеженою спеціалізацією, що складається головним чином на основі родинних зв’язків – звичайно чоловіки, жінки і діти виконують певні обов’язки у господарстві. Для суспільства типу «Гезельшафт» характерні спеціалізація професійних ролей і відокремлення останніх від сімейних ролей.

4.В суспільствах типу «Гемайншафт» культура формується на основі релігійних цінностей, а в «Гезельшафт» - на світських.

5.Головними соціальними інститутами в «Гемайншафт» є сім’я, сусіди та община; в «Гезельшафт» складаються крупні об’єднання та асоціації (ділові кола, уряд, політичні партії, добровільні асоціації).

Дихотомія Тьонніса і інші подібні дослідження критикували

1 – це є велике спрощення. Суспільства типу «Гемайншафт» також відрізняються один від одного; японський феодалізм відрізняється від німецького, і вони обидва відрізняються від інших до промислових суспільств. Крім того, у кожному сучасному суспільстві змішані елементи «Гезельшафт» і «Гемайншафт», тобто останнє нікуди не зникає.

2 – такі дихотомії розглядають суспільство як стійке єдине ціле, не враховуючи можливості суперечностей, дезорганізації та конфліктів, що у якійсь мірі властиві кожному суспільству.

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 17 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.088 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав