Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Міжособиста взаємодія і соціальна роль

Читайте также:
  1. Взаємодія вчителів та учнів
  2. Взаємодія глинистих частинок з цементом
  3. Взаємодія державної влади, об'єднань роботодавців та профспілок у визначенні і проведенні в життя узгодженої соціально-економічної політики в галузі трудових відносин – це
  4. Взаємодія підприємств різних видів транспорту
  5. Взаємодія приголосних з *j
  6. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами
  7. Взаємодія соціології з іншими науками
  8. Взаємодія тіл і закони Ньютона
  9. Громадська (соціальна) екологічна експертиза
  10. До якого елементу системи відносять таке: імідж, соціальна відповідальність, готова продукція, надані послуги?

Статус – позитивна чи негативна оцінка честі (престиж) індивідів, груп іншими індивідами чи групами.

Людина, як правило, має статусів.

З-поміж них вирізняють головний статус, який визначає її становище у суспільстві (Часто головний статус людини зумовлений її роботою).

Виділяють два види статусів:

1) приписні - статуси зумовлені статтю, етнічними походженням, місцем народження, прізвищем сім’ї;

2) досяжні (набуті) - визначається тим, що людина здійснила у своєму житті. (напр. статус письменника отримують в результаті публікації книги).

Кожен статус зазвичай включає ряд ролей.

Соціальна роль - очікувана поведінка, зумовлена статусом людини. Засвоєння ролей – значна частина процесу соціалізації. Наші ролі визначаються тим, що очікують від нас інші. (В суспільстві очікується, що батьки повинні піклуватися про своїх дітей тощо).

Рольовий набір- сукупність ролей, які відповідають даному статусу.

Будь-яка формальна чи неформальна роль не є жорстко фіксованою моделлю поведінки. Характер індивіда чинить вирішальний вплив на те, у якій мірі його поведінка відповідає очікуванням інших. Поведінка людини є продуктом унікального, властивого тільки їй способу тлумачення та оцінки рольових очікувань. Люди осмислюють рольові очікування, інтерпретують їх, а потім діють.

Характеристика соціальних ролей

Спроба систематизації соціальних ролей була зроблена Толкоттом Парсонсом та його колегами:

Будь-яка роль може бути описана з допомогою п’яти основних характеристик:

1) Емоційність - деякі ролі (напр., лікаря, медсестри) вимагають емоційної стриманості, від членів сім’ї і друзів очікується менш стримане виявлення почуттів;

2) Спосіб отримання - деякі ролі зумовлені приписними статусами – наприклад, дитини, юнака чи дорослого громадянина; вони визначаються віком людини, що виконує роль. Інші ролі завойовуються;

3) Масштаб - деякі ролі обмежені суворо визначеними аспектами взаємодії людей. (Напр., ролі лікаря і пацієнта обмежені питаннями, які безпосередньо відносяться до здоров’я пацієнта, між маленькою дитиною і її батьками встановлюються відносини більш широкого плану);

4) Формалізація - деякі ролі передбачають взаємодію з людьми відповідно до встановлених правил. При виконанні інших ролей допускається особливе ставлення до тих, з ким у нас склалися особисті відносини. (напр., не очікують часто грошової винагороди від найближчих родичів за надані послуги);

5) Мотивація - різні ролі зумовлені різними мотивами. (вчинки підприємливої людини визначаються намаганням отримати максимальний прибуток, робітник соціальної сфери працює головним чином заради суспільного блага).

Будь-яка роль включає певне поєднання цих характеристик.

Рольовий конфлікт

Людина виконує декілька ролей в безлічі різних ситуацій (в сім’ї, серед друзів, в якійсь спільноті, в суспільстві), між ролями завжди існують конфлікти.

Ситуація, пов’язана з необхідністю задовільні ти вимоги двох чи більше ролей, називається рольовим конфліктом. Це – звичайне явище для сучасних високоорганізованих суспільств, де кожна людина виконує велику кількість ролей. (Підліткам доводиться мати справу з протилежними очікуваннями їхніх батьків та ровесників. Працюючі батьки «розриваються» між вимогами, що пред’являються до них на роботі, і прагненням задовольнити потреби своїх дітей. Рольовий конфлікт може виникати також при переході людей з одного суспільного класу в іншого.

Виникають конфлікти між різними аспектами одної і тої ж ролі. Ці суперечливі вимоги викликають рольовий конфлікт.

Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів і суджень, які є необхідною умовою виникнення конфлікту.

Рольові конфлікти є внутрішньоособистісними - це зіткнення всередині особистості рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів. Виникає необхідність одночасного виконання різних своїх ролей, які до того ж суперечать одна одній.

Крім соціальних ролей людина також виконує різні види психологічних ролей - вони не завжди гармонійно доповнюють один одного. Розбіжності у сфері психологічних ролей досить поширені – усі вони об'єднуються поняттям "рольовий стрес", що включає три його різновиди: 1) рольові конфлікти, 2) рольову неоднозначність та 3) рольове перевантаження.

 

Рольовий конфлікт

Основні типи конфліктної ситуації залежать від взаємовідносин основних параметрів ролей: рольової поведінки, рольових очікувань, рольової Я-концепції:

1.Неприйняття рольової поведінки інших людей;

2.Неприйняття власного рольової поведінки іншими;

3.Неможливість одночасно задовольнити очікування різних людей;


4. Неможливість виконувати роль, яка не відповідає власній Я-концепції;

5.Несумісність різних ролей;


6.Суперечливість чи несумісність різних вимог до виконання якої-небудь ролі (рольова неоднозначність);

7.Недостатність ресурсів для виконання якої-небудь ролі (рольове перевантаження, емоційне вигорання). Для повноцінного виконання ролі не вистачає мотивації, емоційного задоволення від результату, часу для виконання чи інших ресурсних компонентів.

До способів послаблення рольового конфлікту належать:

1) Деякі ролі вважати більш важливими, ніж інші; (Оскільки сім’я і робота є основними пріоритетами, більшість людей роботу і дім відокремлюють один від одного - поділ між цими двома системами ролей ослаблює конфлікт між ними);

2) рольові психодраматичні ігри;

3) жарт.

Функції соціальних конфліктів

Будь-який конфлікт несе в собі заряд величезної руйнівної сили між людьми. Відсутність конфліктів є свідченням застою, стагнації, конфлікт є показником розвитку.

-Будь-який конфлікт виконує як позитивні (конструктивні), так і негативні (деструктивні) функції;

- Ступінь конструктивності і деструктивності конфлікту може змінюватися на різних стадіях його розвитку;

- Конфлікт може оцінюватися як конструктивний для однієї зі сторін конфлікту,

і як негативний - для іншої сторони

Позитивними функціями конфліктів є: 1)вирішення проблеми з урахуванням інтересів усіх сторін; 2) зміцнення партнерських відносин; 3) подолання конформізму, прагнення до переваги;
4) інформаційна функція - конфлікт є способом виявлення і фіксації розбіжностей, проблем у суспільстві, організації, групі, свідчить, що розбіжності вже досягли найвищої межі і необхідно вжити негайних заходів щодо їх усунення; 5) конфлікт сприяє зняттю соціальної напруженості, допомагає розрядити ситуацію.


До негативних наслідків конфлікту належать: 1) уникнення конфлікту; 2) дестабілізуюча - наростання ворожості в міжособистісних і міжгрупових відносинах; 3) дезінтегруюча; 4) уповільнення темпів соціального, економічного, політичного і духовного розвитку підприємства і його персоналу.

Соціальні групи

Статусні групи– сукупність індивідів, які мають однаковий статус, групи певного “стилю життя”.

Соціальна група — це сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.). Вона є своєрідним посередником між окремою людиною і суспільством.

Мала група – малочисельна за складом група, члени якої об’єднані спільною соціальною діяльністю та взаємними контактами (2-10-20 чоловік).

Середні групи — кожен член може знати кожну іншу людину, що входить у групу, але не може відстежити реакцію кожного з них на окремий елемент своєї поведінки (студенти факультету, робітники цеху).

Великі групи — багатотисячні групи людей, що розсіяні на великих просторах для яких властиві опосередковані соціальні взаємодії (класові, територіальні, етнічні спільноти).

Великі групи поділяють на:

номінальні (їх виділяють тільки для потреб статистики, наприклад: споживачі прального порошку "Аріель"; пасажири приміських поїздів; ті, що стоять на обліку в лікарні та ін.);

реальні (критерієм їх виділення є реальні ознаки — стать, дохід, раса, національність, місце проживання, освіта, професія та ін.).

Виділяють три головних типи реальних груп: стратифікаційні групи — рабство, касти, стани, класи; етнічні групи — раси, нації, народи, племена, клани; територіальні групи — вихідці із однієї місцевості, городяни, селяни.

Великі групи є носіями основних рис культури. Саме велика група (етнічна, професійна, міська та ін.) здійснює відбір і утверджує основні звичаї, традиції, цінності і за посередництвом малої групи "доносить" цей відбір до кожного індивіда.

 

 

Соціальні групи

Формальні групи – (керуються юридичними документами, у них чітко запрограмовані позиції її членів);

Неформальні групи - формуються і виникають стихійно; в них відсутні структура “влади”, система взаємовідносин по вертикалі.

Референтна група — реальна чи уявна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, яка постає своєрідною ціннісно-нормативною системою відліку.

1) Референтна група мотивує індивіда бути прийнятим до її складу. Соціальні установки індивіда коригуються відповідно до загальноприйнятих у референтній групі;

2) Референтна група є еталоном, дає можливість порівняти власну позицію з іншими індивідами чи групами.

Референтні групи: 1) надають інформацію; 2) служать засобом порівняння; 3) пропонують керівництво. Іноді групові норми можуть вимагати купувати певні товари.

типи референтного групового конфлікту:

1) Конфлікт між групою членства та референтною групою - поведінка індивіда не відповідає очікуванням групи членства через його орієнтацію на ціннісно-нормативну систему референтної групи);

2) Конфлікт між референтними групами - індивід обирає як референтні кілька груп із протилежними стандартами;

3) Конфлікт між усталеною ідентичністю та привабливою ідентичністю - індивід "душею й тілом" належить до однієї референтної групи, водночас ідентифікуючи себе з іншою, прагнучи відповідати її стандартам.

4) Конфлікт виникає, коли одночасно дві групи є і групами членства, і референтними групами, які висувають протилежні вимоги.

Cоціальний клас (верства)

Клас – позиція в структурі виробництва і розподілу; 2) певна культура, життєвий устрій, порівняно стійкі традиції.

М.Вебер - класи існують коли – 1) існує сукупність людей, для яких є спільною можливість задовольняти певний обсяг життєвих благ; 2) ці можливості є і забезпечені певним рівнем винагороди та намаганням підтримувати або підвищувати його.

Е.О. Райт: приналежність до класу визначають – 1) власність та її розміри; 2) кваліфікація та компетентність; 3) відповідальність або участь у прийнятті рішень чи владі.

Дж. Голдорп пропонував визначати клас, виходячи із заняття, найістотнішими критеріями якого є 1) статус за наймом, рівень доходу, ступінь економічної безпеки, місце в системі влади та контролю за процесом виробництва, міра автономії в роботі, престиж заняття в суспільстві.

1)Керівники найвищого рівня в державі та різних галузях економіки

2)Керівники середнього рівня

3)Спеціалісти з вищою освітою

4)Працівники сфери послуг

5)Дрібні власники, котрі наймають робітників

6)Дрібні власники, котрі не наймають робітників

7)Фермери

8)Техніки, майстри

9)Кваліфіковані робітники

10)Напівкваліфіковані і некваліфіковані робітники

11)Працівники сільського господарства

Соціальна структура та стратифікація

Поруч із соціальними групами, верствами вирізняють

Соціальні інститути – форми самоорганізації соціальних спільнот, призначені для задоволення соціальних потреб (система освіти передає знання та культурні цінності, економічні інститути виробляють і розподіляють товари та послуги, сім’я створює нових членів суспільства).

Соціальні інститути регулюють використання ресурсів, котрими володіє суспільство.

 

Соціальна структура суспільства– сукупність об’єднань людей, у кожному з яких індивідів об’єднують симпатії, інтереси, потреби, вік, стать, національність тощо.

6.Соціальна стратифікація– нерівність у спільнотах, групах, суспільстві в цілому, що виявляється у неоднаковому доступі до основних соціальних благ.

М.Вебер: основні виміри соціальної стратифікації (нерівності) – багатство, влада, слава.

Три основні форми нерівності: 1) економічна (за рівнем доходу), 2) політична (правляча меншість і підпорядкована більшість), 3) професійна (залежно від важливості функцій, що виконуються в організації суспільного життя).

Функціональне пояснення нерівності - К.Девіс і В.Мур – нерівність є функціональною необхідністю підтримувати темпи зростання протидіяти деградації. Суспільство – організована сукупність нерівноцінних позицій, одні з яких більш важливі для підтримання його нормального функціонування, єдності й безпеки. Суспільство закладає винагороду в позицію (статус) - чим вища позиція, тим більше витрат на розвиток здібностей, кваліфікації бажаючим її зайняти.

Існує зв’язок між статусом та ціннісними орієнтаціями особистості – чим вищий статус, складніша і відповідальніша праця – тим більше людина відкрита до сприйняття нового, ініціативна та відповідальна і навпаки.

Середній клас

Єдиного визначення середнього класу не існує. Серед головних критеріїв:

1) Рівень життя. Одні експерти кажуть, що це люди, які мають певний рівень доходів (як правило, в Україні — не менше 4-5 прожиткових мінімумів, дачу;

2) Рівень освіти. До середнього класу належать ті , хто займається самоосвітою і вчаться все життя. Наявність вищої освіти не обов’язкова;

3) Психологічна самоідентифікація;

4) Важливим індикатором є також показники членства громадян в політичних партіях та громадських організаціях. Вони в Україні не відповідають відповідним стандартам країн Європейського Союзу: якщо в Україні на 10 тис. населення існує 11 зареєстрованих організацій, то в Естонії – 201 організація, а в Хорватії – 85.

Нижньою межею входження у цю категорію (початок 2014 р.) соціологи вважали дохід 4 815 грн на місяць на одну особу.

Згідно багатьох соціологічних опитувань, до середнього класу себе зараховують близько 30-50% українців. Громадяни можуть мати тіньові доходи, хибну ідентифікацію, у їх уяві поняття середнього класу - позитивне, тому зрозумілим є бажання прикрасити реальний стан.

Водночас, за двома головними ознаками — рівнем життя та освітою — до середнього класу в Україні можна віднести близько 10% населення. Якщо ж врахувати ще в). Представники середнього класу неодмінно повинні мати квартиру, машину і один визначальний чинник — політичну активність, вплив на загальний напрямок розвитку країни — то частка українського середнього класу вийде не більшою, ніж 5%.

Частка середнього класу у загальній кількості населення України 2008 – 28,5%; 2009 – 23,6%; 2010–29,1%; 2011 – 22,2%; 2012 – 23,6%.

Середній клас

В соціологічній практиці відокремлюють кілька підгруп середнього класу.

lower middle class – більшість представників середнього класу - витрачають зароблене не лише на їжу та одяг, але інколи купляють собі більш коштовні речі. В Україні саме на цей прошарок орієнтовані усі програми розстрочки.

niddle middle class - зазвичай асоціюються з середнім класом в нашій уяві.

upper middle class - можуть мати дохід кілька сотень тисяч доларів на рік в розрахунку на родину, водночас є найманими працівниками.

У більшості країн з розвиненою економікою чисельність середнього класу дорівнює близько 60 % населення. За прогнозами міжнародних експертів, глобальний середній клас буде різко зростати (він може становити 50% населення у світі у 2030 р. порівняно з 29% у 2008 р. За іншими прогнозами до середнього класу можна буде віднести навіть дві третини населення планети.

Частка бідного населення у світі падає, тоді як частка середнього класу впевнено зростає. Середній клас та люди з вищим рівнем достатку становлять 41,6% населення світу порівняно з 23% десять років тому. Дослідження свідчать про зростання середнього класу протягом останніх років у Африці. Фахівці відзначають активне зростання середнього класу у Латинській Америці, Китаю, Індії - Протягом наступного десятиліття понад 500 млн китайців можуть увійти середнього класу. Існують і песимістичні прогнози – в Італії, Іспанії, Греції різко падає рівень заощаджень населення, люди втрачають робочі місця, а підприємці переносять бізнес за межі цих країн.

В Україні ж несформованість середнього класу ускладнює процес становлення повноцінного громадянського суспільства, невисокому рівні громадянської активності.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо формування середнього класу в Україні має стати: 1) підтримка працюючого населення; 2) забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати; 3)захист інтелектуальної власності і зміцнення на цих засадах становища висококваліфікованої робочої сили, 4) послаблення податкового тиску, 5)підтримка малого підприємництва.

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.091 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав