Читайте также:
|
Майже у кожній державі сучасного світу є політичні партії, які стоять на позиціях лібералізму.
Найбільші із них: Британська і Канадська ліберальні партії, демократична партія США, Ліберально-демократична партія Японії.
В Україні до ліберальних партій можна віднести: ДПУ, ЛПУ, ЛПУ(о), ЛДПУ.
Консерватизм – (від лат. conservare – зберігати, охороняти) – політична ідеологія і практика політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури (держави, сім’ї, церкви), традиційних цінностей і морально-правових засад.
Термін “ консерватизм ” запровадив початку ХІХ ст. Франсуа Шатобріан.
Причини виникнення консерватизму
§ прагнення ослабити наслідки буржуазних революцій в Європі (XVIIIст.), які використовували ідеологію лібералізму;
§ захист позицій аристократії, непохитність привілеїв вищих класів;
§ збереження божественного права монарха на владу.
Основні ідеї консерватизму
§ традиціоналізм – людина у свої вчинках повинна керуватися не власними бажаннями, а законами і звичаями, що існують в суспільстві;
§ суспільство не створене на основі договору, а дане від Бога;
§ політика повинна підпорядковуватися нормам моралі;
§ нації, як і люди, наділенні незмінними “характерами”;
§ окрім законів, суспільством керують звички і емоції;
§ людська природа переповнена лихими намірами, людський розум слабкий і немічний;
§ права людини підпорядковані її обов’язкам;
§ принцип рівності суперечить самій природі людини;
§ демократичне правління неможливе, бо маси ірраціональні і зобов’язані підкорятися еліті;
§ еліта повинна правити на підставі традицій.
Історичний розвиток консерватизму
І. Класичний консерватизм (XVIII-ХІХ ст.) – Е. Берк, Ж. де Местр
Едмонд Берк ( 1729-1797рр., “Роздуми про Французьку революцію”)
§ заперечив застосування теорії в політичній практиці;
§ суспільство формується історичними традиціями, тому в політиці повинен також панувати традиціоналізм;
§ засуджує раціоналізм, бо він веде до атеїзму і утилітаризму;
§ виступав проти рівності, свободи совісті та індивідуалізму;
§ найкращий політичний лад, як довела історія, був у Середньовіччі, тому його потрібно зберігати і поліпшувати.
Артур Шопенгауер (1788-1860рр., “Світ як воля і уявлення”)
§ розглядав розвиток суспільства, держави з позицій антиісторизму, песимізму (історія взагалі незмінна, намагання змінити світ і себе марні та шкідливі);
§ суспільство поділяв на стадо (5/6 населення) і аристократію (за походженням і рангом, грішми, розумом);
§ людина – дикий, мерзенний звір і природа її невиправна;
§ лише абсолютна монархія, що спирається на примус, здатна забезпечити захист власності, стабільність у суспільстві та вберегти звіроподібних істот від взаємовинищення.
ІІ. Сучасний консерватизм (ХХ ст.):
- неоконсерватизм (Д. Белл, І.Крістол, Р. Дарендорф);
- традиціоналізм;
- лібертатизм (Ф. Гайєк, М. Фрідмен);
- християнсько-демократична ідеологія.
Основні ідеї сучасного консерватизму
§ визнання безнадійної недосконалості людини, її нерозумності і гріховності, що ховаються за фасадом цивілізованої поведінки;
§ ствердження обмеженості людського розуму і, тому важливості традицій, інститутів, ритуалів, символів і навіть забобон;
§ визнання природної нерівності та нерозумності спроб соціального зрівняння за допомогою законів;
§ ствердження дуже важливої ролі приватної власності в забезпеченні особистої свободи і громадського порядку.
Неоконсерватизм
§ захист вільного ринку;
§ невтручання держави в перерозподіл національного доходу на користь незаможних верств, збереження нерівності і традиційної ролі еліт;
§ протидії масовій культурі, що перетворюється на антикультуру;
§ захист традиційних сімейних цінностей;
§ зміцнення провідної ролі США у світі як головного захисника свободи і демократії.
Традиціоналізм
§ закликає повернутися до традиційних опор суспільства: сім’ї, релігії, громади.
Лібертатизм
§ “економічний консерватизм” – повернення до вільного ринку і необмеженої свободи розпоряджатися власністю, повна ліквідація державного втручання в економіку.
Християнський демократизм
Визнає:
§ існування універсального порядку, що його визначає і підтримує релігія;
§ залежності благополуччя кожної людини від процвітання суспільства та держави і навпаки
Поширення консерватизму
З 80-х рр. ХХст. консерватизм є однією із найвпливовіших ідеологій.
До найвідоміших політиків-консеваторів відносять: М. Тетчер, Г. Коля, Р. Рейгана.
Найвпливовішими консервативними партіями є: республіканці у США, християнські демократи у Німеччині та Італії, консерватори у Великобританії.
В Україні до консервативних партій можна віднести: РХПУ, УНКП, УРП “Собор”, ХДПУ.
Екстремізм – (від лат. extremus – граничний) – схильність суб’єктів політики до крайніх ідей, методів та засобів
Ознаки екстремізму:
o культ сили;
o заперечення будь-якого інакомислення, нав’язування своїх поглядів;
o звертання не до розуму, а до почуттів, емоцій;
o безкомпромісне відкидання структур та інститутів, що склалися у суспільстві, намагання їх повалити;
o заперечення будь-яких компромісів.
Різновиди екстремізму
Лівий екстремізм
Течії, які оголошують себе борцями за справу пролетаріату, трудящих мас, проти капіталізму, що породжує соціальну нерівність, експлуатацію
o анархізм
o марксизм
o більшовизм
o маоїзм
o “нові” ліві
Правий екстремізм
Течії, які оголошують себе борцями за національні інтереси, проти наркоманії, масової культури, олігархії
o расизм
o фашизм
o націонал-соціалізм
o неофашизм
o войовничий націоналізм
Анархізм – (від грец. anarchia – безвладдя) - суспільно-політична течія, представники якої виступають за знищення будь-якої влади, у тому числі державної, за повну, нічим не обмежену свободу людини
Основні ідеологи: У. Годвін (1756-1836рр.), М. Штірнер (1806-1856рр.), П.Прудон (1809-1865), М.Бакунін (1814-1876), П.Кропоткін (1842-1921), Н.Махно (1888-1934).
Основні ідеї анархізму
o суспільство може і повинно бути організоване без примусової влади держави;
o інші ієрархічні форми влади – церква, армія, підприємства, керовані капіталістами – теж мають зникнути;
o у майбутньому суспільстві буде максимальний рівень особистої свободи, матеріальні товари розподілятимуться справедливо, а спільні завдання виконуватимуться на основі добровільної згоди;
o засобом переходу до бездержавного суспільства може бути відмова від організованості і дисципліни, революція або виховання.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |