Читайте также:
|
АБСОЛЮТИЗМ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абсолютна влада, тобто необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, яка грунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі — монархові (королю, царю, імператору тощо).
БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.
ДЕРЖАВА — організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільними процесами і гарантує безпеку особи та нації.
ДИСКРИМІНАЦІЯ (від лат. discriminatio – розділяти, розрізняти) – утиски, обмеження прав людей на підставі таких ознак як стать, колір шкіри, релігійна приналежність тощо.
ЕТАТИЗМ – політична течія, прихильники якої визнають державу найвищою суспільною цінністю і обстоюють вищість інтересів держави над інтересами окремих індивідів, а також обгрунтовуюють необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства.
ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.
КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis — подібний, відповідальний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і вартостей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.
МОНАРХІЯ (від грец. monarchi — єдиновладдя, єдинодержавність) — форма правління держави, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави і є, як правило, спадковою.
ОЛІГАРХІЯ (грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.
ПАТЕРНАЛІЗМ (від лат. pater – батько) – політична концепція, за якою народ потребує батьківської уваги, турботи і піклування з боку влади і, що громадяни (як діти) без підтримки і сприяння влади нездатні зрозуміти, що є корисним для них, не в змозі задовільнити свої потреби.
ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ — така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі у прийнятті державних рішень, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати й відстоювати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і таким чином через своїх обранців впливають на управління державою.
РЕСПУБЛІКА (від лат. res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, при якій верховні органи влади обираються на чітко визначений термін.
Суверенітет (від франц. souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання в них якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.
ТОТАЛІТАРИЗМ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) — політичний режим, при якому уряд прагне повного контролю над усіма сферами суспільного життя та над життям кожної людини зокрема.
УНІТАРНА ДЕРЖАВА (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — цілісна держава, частини якої є лише територіально-адміністративними підрозділами (області, провінції тощо).
ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |