Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Характерні ознаки ро звитку США в 70-ті роки

Читайте также:
  1. III.Перспективи розвитку фінансового ринку України.
  2. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  3. Акти застосування норм права, їх ознаки та види
  4. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  5. Аналіз сутності та динаміка розвитку людини на різних етапах її життєвого шляху
  6. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення
  7. Аналіз уроку в аспекті розвитку інтелекту учнів
  8. Аналіз уроку в аспекті розвитку мотивації учнів
  9. Аналіз хлібопекарської галузі та тенденції її розвитку
  10. Асиметрії інноваційного розвитку

В 1950-60-е годы впервые были смоделированы механизмы, приводящие к замиранию в каналах связи; они преимущественно применялись к тропосферной связи, охваты­вающей широкий диапазон частот. Примерами каналов, в которых наблюдаются яв­ления замирания, могут служить диапазон высоких частот (high-frequency - HF) (3-300 МГц), используемый для передач через ионосферу, и диапазон ультравысоких частот (ultra-high-frequency - UHF) (300 МГц - 3 ГГц) с диапазоном сверхвысоких частот (super-high-frequency - SHF) (3 - 30 ГГц), используемые при передаче сигналов через тропосферу. Несмотря на то, что эффекты замирания в каналах радиосвязи с подвижными объектами несколько отличаются от встречающихся в ионосферных и тропосферных каналах, ранние модели все же вполне приемлемы для описания эф­фектов замирания в системах мобильной цифровой связи.

Если характеристики радиоканала не заданы, то обычно подразумевается, что сигнал затухает с расстоянием так же, как при распространении в идеальном свободном про­странстве. В модели свободного пространства область между антеннами передатчика и приемника предполагается свободной от объектов, которые могли бы поглощать или от­ражать энергию на радиочастотах. Предполагается также, что внутри этой области атмо­сфера ведет себя как совершенно однородная непоглощающая среда. Кроме того, считается, что земля находится бесконечно далеко от распространяемого сигнала (или, что равно­сильно, имеет пренебрежимо малый коэффициент отражения). По существу, в этой идеа­лизированной модели свободного пространства ослабление между передатчиком и прием­ником радиочастотной энергии происходит по закону обратных квадратов. Мощность приемника, выраженная через переданную мощность, ослабляется в Ls(d)) раз, причем данный параметр называется потерями в тракте (path loss), или потерями в свободном про­странстве (free space loss).

 

Характерні ознаки ро звитку США в 70-ті роки

Політичні ознаки Економічні ознаки Зовнішня політика
• Часта зміна президентів; політична криза: Уотергейтська справа; • корумпованість політиків; • спад активності суспільно-політичних рухів, профспілкового руху; • поява руху «зелених»   • Зниження темпів Господарського зростання; інфляція; • перехід на ресурсозберігаючі технології; • другий етап НТР — автоматизація, застосування ЕВМ; • освоєння космічного простору — 1969 р. — висадка на Місяць • Послаблення зовнішньополітичних позицій США; • початок розрядки Міжнародної напруженості; • підписання документів, що закріплювали принцип міжнародного співіснування, скорочення озброєнь

На чергових президентських виборах 1972 р. Р. Ніксона було обрано президентом на новий термін. Зрештою, демократи, як і в 1968 р., здобули перемогу на виборах до конгресу, зберігши стійку більшість в обох його палатах. «Поділене правління» — виконавча влада належала республіканцям, а законодавчу контролювали демократи — породжувало чимраз більшу напруженість між цими владними структурами. Як і його попередники, Р. Ніксон прагнув розширення президентських повноважень. Не раз він діяв в обхід законодавчого органу. Роздратовані цим палати конгресу нерідко «провалювали» внесені президентом законопроекти (зокрема, стосовно урядових асигнувань) та пропоновані ним кандидатури на урядові посади, а президент, у свою чергу, часто-густо накладав вето на ухвалені палатами законопроекти.

Найбільш рельєфно протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади проявилось у так званій «уотергейтській справі». Під час виборчої кампанії 1972 р. у штаб-квартирі Демократичної партії, що розміщувалася у вашингтонському кварталі Уотергейт, поліція затримала групу зловмисників, які намагалися встановити підслуховуючу апаратуру. Спочатку на цей, здавалося б, дріб’язковий епізод не звернули особливої уваги, і він анітрохи не перешкодив Р. Ніксону здобути перемогу. Однак після виборів було оприлюднено факти про те, що президент і його найближче оточення не тільки були поінформовані щодо згаданої акції, але й всіляко намагалися затушувати цей неприємний інцидент. Вибухнув гучний скандал, ця справа стала предметом розслідування у Конгресі та вищих судових інстанціях.

Що ж до самого Р. Ніксона, то слідство у його справі зайшло так далеко, що конгрес розпочав процедуру імпічменту — усунення президента з обійманої ним посади. За такої ситуації Р. Ніксону не залишалося нічого іншого, як піти у відставку (серпень 1974 р.),

наступним президентом став Дж. Форд.

Попри те, що «уотергейтська справа» була не просто роздута засобами масової інформації, а й спрямовувалася політичними колами, зацікавленими у «поваленні» Р. Ніксона, тим не менше, ця кампанія сколихнула всю американську громадськість. У ширшій перспективі вона пішла на користь суспільству: розслідування «уотергейтської справи» засвідчило непохитність засад американської демократії й те, що у правовій державі ніхто не може безкарно зловживати владою, у тому числі й президент.

Дж. Форд «амністував» Р. Ніксона, якому загрожував судовий процес. Громадська думка піддала за це нового президента гострій критиці. Не дуже вдалою виявилася й економічна політика Дж. Форда. Не найкращим чином складались його відносини з конгресом.

На президентських виборах 1976 р. переміг кандидат від Демократичної партії Джеймс Картер — колишній губернатор штату Джорджія. Він наголошував на своїй непричетності до корумпованої вашингтонської верхівки, афішував близькість до простолюду, побожність (за віросповіданням — баптист), підкреслював важливість дотримування у політиці високих моральних норм і правил. Після виборів до конгресу демократи зберегли більшість в обох палатах.

На роки президентства Дж. Картера припало особливе нарощування Радянським Союзом своєї військової могутності, розширення ним військово-політичного впливу в деяких державах Африки і навіть Латинської Америки. Дж. Картера американці звинувачували в тому, що його адміністрація дозволила СРСР випередити Сполучені Штати в гонці озброєнь, тим самим розширивши свою експансію у світі. Президентові дорікали, що його реакція на радянське вторгнення в Афганістан була недостатньо рішучою.

Відтак за Дж. Картером закріпилася репутація слабкого і невдалого президента.

На виборах 1980 р. перемогу здобув представник Республіканської партії Рональд Рейган, людина, яка відновила міць США і залишила помітний слід в її історії.

Політика, яку почав проводити Р. Рейган, дістала назву «рейганоміка», складовими якої були: підтримка приватного бізнесу, зменшення соціальних виплат, зменшення податків на доходи до 10 %, мілітаризм.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав