Читайте также:
|
В сучасних умовах нестабільного економічного середовища значення оподаткування для банків посилюється, оскільки воно носить комплексний двоякий і взаємопов'язаний характер. З одного боку, оподаткування прямо впливає на банки і зокрема на чистий фінансовий результат їх діяльності. Разом з тим, тягар податкового навантаження через збільшення витрат банків перекладається на клієнтів - користувачів банківських послуг. З іншого боку, оподаткування банківських клієнтів, хоч і опосередковано, але все-таки впливає на діяльність банків та їх ділову активність. Посилює проблему вдосконалення оподаткування вітчизняних банків кризова ситуація у банківській сфері та дефіцит ресурсів для кредитування реального сектора економіки. Механізм реанімації фінансової системи України, поряд з іншими заходами, передбачає зниження податкового навантаження на суб'єктів господарювання. На нашу думку, зниження податкового тиску для підприємств не дасть змоги повною мірою забезпечити їх самофінансування, тому податкові пільги для банків в нинішніх умовах будуть більш ефективними.
У числі прямих податків банків – це податок на прибуток підприємств (з урахуванням вимог по обов'язковому резервуванню) і податок на процентні доходи громадян, що стягується у джерела їх виплати [13, с. 56].
Коли територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, під час виконання функцій податкового контролю виявив факти проведення платником податків контрольованих операцій, звіт про які відповідно до пункту 39.4 цієї статті не подано, він надсилає повідомлення про виявлені контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв’язку не пізніше насту Оподаткування дивідендів.
Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі основної ставки, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми дивідендів на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. В подальшому, такий платник податку зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів. В такому ж порядку мають сплачувати податок на дивіденди юридичні особи, які не є платниками податку на прибуток, або мають пільги з цього податку. Не дозволяється зарахування податку на дивіденди в рахунок таких податків, як єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, при оподаткуванні страхових операцій та грального бізнесу [64, с. 11].
Виплата дивідендів на користь фізичних осіб за привілейованими умовами прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку. При цьому податок на дивіденди не справляється.
Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань. Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором. Чому для таких операцій введено особливий порядок оподаткування? Тому що отримання доходів у виконавця розірвано у часі з витратами. В результаті, лише по завершенню такого договору можна підрахувати прибуток від такої операції.
Під терміном довгостроковий договір розуміють будь-який договір на виготовлення, будівництво або монтаж основних фондів замовника, а також на створення нематеріальних активів (наприклад, конструкторські роботи), пов'язаних з такими операціями, за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу [68, с. 24].
Виконавець самостійно визначає доходи, нараховані протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору, використовуючи оціночний коефіцієнт. Він визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
Валовий доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокового договору на оціночний коефіцієнт виконання дострокового контракту.
Валові витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактичних витрат у такому звітному періоді.
Після завершення довгострокового договору виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору. Для цього він визначає фактичні коефіцієнти виконання довгострокового договору як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до загальної суми фактично понесених витрат. Ці коефіцієнти він застосовує до кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору і отримує таким чином перераховану суму валового доходу за кожний із попередніх звітних періодів.
За наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань до суми визначеної різниці застосовується процент, що дорівнює 120% ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.
Такий порядок оподаткування застосовується також для операцій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу, оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період.
Усі доходи і витрати банків поділяються на: банківські, безпосередньо пов'язані з операційною діяльністю банку [15, с. 10]:
а) процентні за депозитами і кредитами, амортизація дисконту (премії) за цінними паперами та їм подібні;
б) комісійні за всіма видами послуг і надання гарантій, РКО, за зберігання цінностей та довірче управління ними, за операціями з цінними паперами та іноземною валютою;
в) торговельні — це чисті прибутки (збитки) від купівлі-продажу різних фінансових інструментів.
Небанківські, які не відносять до основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення:
а) адміністративні — утримання персоналу, сплата процентів та інших обов'язкових платежів (крім податку на прибуток) витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів, роботи і послуги, що використовуються в процесі діяльності банку, винагорода посередникам, охорона, телекомунікаційний зв'язок тощо;
б) доходи і витрати за операціями з філіями та іншими установами банку, від продажу основних засобів і нематеріальних активів, проведення аудиту, підготовка кадрів, відрядження, спецодяг, маркетинг та реклама і таке інше;
в) формування і зменшення резервів під знецінення активів, за кредитами та за дебіторською заборгованістю;
г) витрати на утримання і експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, що перебувають на балансі КБ;
д) непередбачені доходи і витрати, які мають випадковий характер і не повторюються попсуті. Вони визначаються в обліку тільки за фактором подій і попередньо не нараховуються.
Стосовно банківської установи, валовий дохід — це збільшення його економічної вигоди завдяки надходженню чи зростанню активів або зменшенню зобов'язань, які примножують капітал і не є внесками акціонерів. Виходячи з цього, сума валових доходів залежить від розміру і структури активів банку, зокрема від обсягів його кредитних вкладень та інвестицій та від розмірів процентних ставок [71, с. 16].
Валовими витратами банку є зменшення його економічної вигоди у звітному періоді у формі зменшення чи використання активів, або виникнення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами.
До складу валових доходів не включаються [71, с. 19]:
· суми коштів або вартість майна, отримані банком за рішенням суду;
· надмірно сплачені у попередні періоди податки, збори і обов'язкові платежі;
· кошти або майно, яке надходить у вигляді прямих інвестицій;
· суми, сплачені банком органам державної влади і місцевого самоврядування за надання державних послуг у разі зарахування їх до бюджету;
· одержаний емісійний дохід;
· отриманий дохід від володіння корпоративними правами;
· міжнародна технічна допомога;
· кошти, отримані на зворотній основі з Інноваційного фонду за розповсюдженнями КМУ;
· вартість безоплатно отриманих основних фондів для здійснення експлуатації у передбачених законодавством випадках.
Усі ці доходи відображаються у фінансовому обліку і не обліковуються у податковому.
При визначенні бази оподаткуванням податком на прибуток необхідно враховувати те, що її зменшують страхові резерви, які, згідно з законодавством комерційні банки зобов’язані створювати для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством [35, с. 84].
Створення страхових резервів здійснюється банком самостійно в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України. Частка страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат,не може перевищувати 10 % від його загальної суми, і до неї не включаються зобов'язання дебіторів, які не віднесено основної діяльності банку. Використовувати такий резерв можна на відшкодування лише сум безнадійної заборгованості за умови відповідного рішення суду. Якщо протягом звітного періоду сформований за рахунок витрат резерв банком не використовувався, то його сума відноситься до валового доходу відповідного кварталу і оподатковується на загальних підставах.
У процесі своєї фінансово-господарської діяльності комерційні банки створюють три види таких резервів для відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами,для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості. Податковий облік формування і використання резервів регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно за яким на сьогодні за рахунок валових витрат дозволяється формувати лише резерв за кредитним операціями.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства [6, с. 12].
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать: строкові депозити, розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними; кредити, надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними; рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями; кошти, надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо; кредити, надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними [6, с. 15].
Заборгованість за такими кредитами визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту; кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані суб'єктам господарської діяльності; кредити, надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами; кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, надані фізичним особам та сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; гарантії, акцепти та авалі, надані банкам, та сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам; гарантії та авалі, надані клієнтам, та сумнівні гарантії, які надані банкам та клієнтам; зобов'язання з кредитування, надані банкам та клієнтам.
Для правильного визначення бази оподаткування податком на прибуток необхідно вірно визначити дати здійснення операцій, коли валові витрати та доходи відображаються в податковому обліку.
Формування та облік доходів та витрат банків є досить особливим та регулюється Постановою Національного банку України від 18.06.2003, № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України».
Оподаткування операцій комерційного банку особливого виду. Операції з купівлі-продажу валютних цінностей. Банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою. Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів таких банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі іноземної валюти, здійснюваних за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел [34, с. 48].
При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться (переходять) суми комісійних (брокерських)та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку зі здійсненням операцій протягом звітного періоду, а до валових витрат — витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку зі здійсненням таких операцій протягом звітного періоду.
При здійсненні операцій з купівлі—продажу іноземної валюти за рішенням банку до складу валових доходів або валових витрат банку належить кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду [34, с. 52].
Кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій за результатами звітного періоду вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня. Фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами,отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого банківського дня.
До розрахунків фінансового результату обмінних (конверсійних) операцій не беруться суми комісійних (брокерських) або інших подібних винагород, сплачених або отриманих (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких обмінних (конверсійних) операцій, які відносяться до складу валових доходів або валових витрат банку у загальному порядку [34,с.59].
Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. Облік клієнтських операцій з купівлі та продажу іноземної валюти ведеться окремо від обліку операцій, що здійснюються банком від власного імені та за власний рахунок. При здійсненні клієнтських операцій до валових доходів відносяться одержані банком комісійні (брокерські), до валових витрат — витрати понесені (нараховані) в процесі здійснення валютних операцій.
При здійсненні банківських операцій до складу валових доходів або витрат відноситься кінцевий фінансовий результат звітного періоду, який розраховується як сума різниць між валовими доходами і валовими витратами кожного банківського дня за період. У розрахунок фінансового результату не включаються комісійні доходи або витрати, одержані або сплачені самим банком, оскільки вони відносяться до валових доходів або валових витрат у загальному порядку.
Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами, що здійснюються від імені та за рахунок банку, у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи,отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого самого виду протягом звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого самого виду майбутніх звітних періодів [32, с. 40].
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, перевищують витрати, понесені внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого самого виду протягом звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого самого виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів платника податку за результатами такого звітного періоду.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 214 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |