Читайте также:
|
ТЕМА ОСВІТНІ РЕФОРМИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.
Наприкінці 18 ст. у Франції склалась кризова ситуація. Економічно сильна буржуазія прагнула влади, а правляча аристократично-релігійна верхівка на поступки не йшла. Спалахнула революція, в ході якої було страчено короля і багато дворян та церковних діячів, а влада перейшла до рук Законодавчих зборів. Переможці також пересварились між собою, і влада переходила з рук до рук різних угруповань, в ході чого багато буржуазних діячів також було страчено. Ситуація стабілізувалась 27 липня 1794 року, коли до влади прийшла велика буржуазія, яка примирилась з частиною аристократії і церкви.
Під впливом ідей французьких просвітителів і матеріалістів нова влада активно розробляла проекти реформ в освіті, адже у 1790 році 53% чоловіків і 73% жінок у Франції були неграмотні.
У 1791 р. було розглянуто проект Талейрана, який передбачав загальне початкове навчання, державні школи, освіту для чоловіків і жінок. За проектом Талейрана початкові безплатні школи створювались в кожному кантоні, в програму навчання входила рідна мова, лічба, вимірювання, релігія, мораль, конституція, тілесні вправи. Окружні середні школи, що дають широку загальну освіту, платні. Школи третього ступеня, також платні, дають поглиблену спеціальну освіту, готують спеціалістів – священників, медиків, юристів, військових. Вищим органом ставав “Національний інститут”, що керує науковим і художнім життям країни і займається науково-дослідною роботою. Для жінок передбачалась лише елементарна освіта.
Проект Жана Антуана Кондорсе (1743 – 1794) – філософа, економіста, математика, фізика, керівника партії жирондистів, представлено у 1793 р. і його основні положення прийнято за основу в декреті Конвента.
У проекті проголошено, що освіта народу – обов'язок держави, навчання загальне, безкоштовне і рівне для молоді обох статей, викладання релігії відміняється. Шкільна система складалась з таких ланок.
1 – Початкова школа з терміном освіти 4 роки. Зобов'язані навчатись всі діти. У програмі: читання, письмо, елементарні відомості з граматики і арифметики, початки геометрії, знайомство з сільським господарством і ремеслами та загальним станом виробництва в країні, основи суспільного ладу і моралі. Відкривається одна школа на 400 чоловік населення.
2 – Школа другого ступеня з терміном навчання 3 роки. У програмі: математика, природознавство, елементарні відомості з торгівлі, принципи моралі, суспільствознавство. При школі створюється бібліотека і кабінети з моделями машин, природничими колекціями, набори ремісничих інструментів, метеорологічні прилади. Відкривається в місті чи районі, де не менше 4000 жителів.
3 – інститут – дає завершену середню освіту і деяку професійну підготовку. Термін навчання - 5 років. Передбачалось відкрити 110 (114) інститутів на всю Францію - по одному на департамент. Вивчаються науки, корисні кожній людині незалежно від професії і даються певні професійні знання з сільського господарства, механіки, військової справи, медицини.
4 – вищим навчальним закладом замість університетів стають ліцеї з терміном навчання 4-5 років. Ліцеїв передбачалось відкрити 11 (9) на всю Францію. Вивчатись повинні всі науки у всій повноті.
Проект Кондорсе мав ряд достоїнств: школа світська, всі шкільні ступені зв'язані адміністративно і програмно (вищі керують нижчими), включено курс моралі, реальна школа, увага до природничо-математичної освіти, рівність чоловіків і жінок, безкоштовне навчання. Але проект мав і ряд недоліків: більшість населення змушена була віддавати дітей на роботу, а не у школу, у Франції не було стільки шкіл, вчителів і коштів, щоб реалізувати проект.
У прийнятому декреті держава зобов'язувалась вчити учнів в обсязі початкової школи, але нічого не говорилось про безкоштовність і обов'язковість освіти, рівність статей, світський характер. Початкові школи планували відкривати одну на 1500 (4000) жителів.
До проекту Кондорсе близький проект Лавуазьє, який пропонував після початкової школи розподіляти учнів на два напрями: школа наук і літератури, школа механічних і хімічних ремесел.
Проект якобінця Луї Мішеля Лепелетьє (1760-1793) було прийнято після повалення влади жирондистів. Перш ніж давати освіту, пропонував нагодувати дітей, для чого створити будинки національного виховання, які утримуються на кошти держави, прогресивний податок на прибуток і продуктивну працю дітей-вихованців. Будинки розміщуються в конфіскованих дворянських замках і монастирях, діти ізолюються від небажаного впливу середовища. Відкривається один будинок на район в містах і один на кантон в селах, будинок розрахований на 600 дітей. Виховуються всі діти: хлопчики з 5 до 12 років і дівчата з 5 до 11 років. Велика увага спрямовувалась на фізичне виховання, зокрема на гімнастичні вправи і фізичну працю на полях і майстернях. Обслуговуючого персоналу немає, все роблять самі діти. До розумової освіти входили уміння читати, писати, рахувати, елементи геометрії, мораль, побудова суспільства, оповідання з історії, основи сільського господарства і домоводства. Будинком керують батьки, утворюючи комітет з 4 членів, що відають закупками і 52 члена ради, кожен з яких по тижню живе в будинку, керуючи його діяльністю.
Проект мав ряд недоліків. Проект прийняли 13 червня 1793 року з поправкою – всіх дітей поміщати в будинки не треба, при них можна відкривати школи для дітей, що живуть вдома. В жовтні проект остаточно відмінили. Все впиралось в нестачу коштів і кадрів: в грудні 1793 р. прийняли декрет про обов'язкову початкову освіту, але в середині 1794 р. з запланованих 23 тисяч шкіл діяло лиш 8 тисяч.
Досвід Франції показав, що різкого прориву в освіті не буде, все зведеться до плавних змін. В наступних темах розглянемо, як відбувались реформи освіти в різних державах.
ЛІТЕРАТУРА:
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 144 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |