Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація дітей з порушеннями у розвитку

Читайте также:
  1. III.Перспективи розвитку фінансового ринку України.
  2. Puc. 2. Класифікація ринків за призначенням і структурою
  3. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  4. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  5. Аналіз сутності та динаміка розвитку людини на різних етапах її життєвого шляху
  6. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення
  7. Аналіз уроку в аспекті розвитку інтелекту учнів
  8. Аналіз уроку в аспекті розвитку мотивації учнів
  9. Аналіз хлібопекарської галузі та тенденції її розвитку
  10. Асиметрії інноваційного розвитку

 

Більшість дослідників, які займались вивченням проблем дітей з відхиленнями у розвитку, виділяють серед них 10 категорій. До їх числа відносяться діти з порушеннями одного з аналізаторів: повною (тотальною) або частковою втратою слуху – нечуючі (глухі), слабочуючі (туговухі) або зору – незрячі (сліпі), слабозорі; із специфічними розладами мовлення (алалія, загальне недорозвиток мовлення, заїкання та ін.); з порушеннями опорно-рухового апарату (церебральний параліч, наслідки травм хребта або перенесеного поліомієліту), з розумовою відсталістю і з різним ступенем вираженості затримки психічного розвитку (різні форми психічного недорозвинення з переважною несформованістю інтелектуальної діяльності), із складними порушеннями (незрячі розумово відсталі, сліпоглухі, сліпоглухі з розумовою відсталістю, сліпі з порушеннями мовлення), аутичні (які активно уникають спілкування з людьми, які оточують).

У всіх дітей з відхиленнями у розвитку спостерігаються:

r ряд достатньо різко виражених специфічних для кожної групи особливостей, які не властиві дітям, що нормально розвиваються, тобто порушення системи психічної діяльності. Наприклад, грубе порушення просторового орієнтування і координації рухів у незрячих (сліпих) дітей, збитковість моторики у дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та інше, що перешкоджає успішній адаптації дітей в навколишньому соціальному середовищі;

r своєрідність і труднощі в оволодінні рідною мовою, які особливо наявні у дітей із зниженим слухом та специфічними мовленнєвими порушеннями;

r відхилення в прийомі, переробці та використанні інформації, що поступає з навколишнього середовища. Так розумово відсталі діти, розглядаючи предмет, виділяють в ньому лише небагато частин та властивостей і далеко не завжди осмислюють їх значення.

В даний час у спеціальній психології і корекційнцй педагогіці існують різні класифікації порушень у розвитку (Т.А. Власова і М.С. Певзнер; В.В. Лебединській; В.А. Лапшин і Б.П. Пузанов; О.Н. Усанова). Немає єдиних критеріїв класифікації порушень в розвитку організму людини.

Деякі дослідники виділяють наступні групи дітей з порушеннями у розвитку (Т.А. Власова, М.С. Певзнер, 1967):

1) з сенсорною неповноцінністю (з порушеннями слуху, зору, мовлення, функцій опорно-рухового апарату і сенсомоторики);

2) із затримкою психічного розвитку;

3) із астенічним або реактивним станом і конфліктними хвилюваннями;

4) з психопатоподібними (психопатичними) формами поведінки (емоційні порушення поведінки);

5) розумово відсталі (олігофрени в ступені дебільності, імбецильності, ідіотії);

6) з початковими проявами психічних захворювань (шизофренія, епілепсія, істерія та ін.).

Існує й інша класифікація дітей з порушеннями в розвитку (О.Н.Усанова, 1995):

1) які обумовлені органічними порушеннями;

2) функціональною незрілістю;

3) психічною депривацією.

Великий інтерес уявляють дослідження В.В. Лебединського (1985), який диференціював наступні варіанти психічного дізонтогенезу:

1. Загальне стійке недорозвинення. Для цього варіанту типовий ранній час ураження, коли спостерігається виражена незрілість мозкових систем. Типовий приклад стійкого недорозвинення – олігофренія.

2. Затриманий розвиток. Характеризується сповільненим темпом формування пізнавальної діяльності та емоційної сфери з тимчасовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах. Варіанти затриманого розвитку: конституційний, соматогенний, психогенний, церебральний (церебрально-органічний).

3. Ушкоджений розвиток. В етіології ушкодженого розвитку спадкові захворювання, внутрішньоутробні, пологові і післяпологові інфекції, інтоксикації та травми центральної нервової системи, але патологічна дія на мо зок виявляється на пізніших етапах онтогенезу (після 2-3 років). Характерна модель ушкодженого розвитку – органічна деменція.

4. Дефіцитарний розвиток. Цей вид пов’язаний з важкими порушеннями систем аналізаторів (зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату).

5. Спотворений розвиток. В даному випадку спостерігаються складні поєднання загального недорозвинення, затриманого, ушкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій. Характерним прикладом є ранній дитячий аутизм (РДА). Аутизм виявляється у відсутності або значному зниженні кількості контактів, у „відході” в свій внутрішній світ.

6. Дисгармонійний розвиток. При цьому варіанті спостерігається вроджена або рано набута стійка диспропорційність психічного розвитку в емоційно-вольовій сфері. Характерна модель дисгармонійного розвитку – психопатія та патологічне формування особистості.

Найбільш придатною для практичної діяльності є класифікація, яка запропонована В.А. Лапшиним і Б.П. Пузановим (1990):

1. Діти з порушеннями слуху і зору.

Дітей з порушеннями слуху поділять на 2 групи:

q глухі (ті, що не чують) діти – з тотальним (повним) випадінням слуху або залишковим слухом, який не може бути самостійно використаний для накопичення мовленнєвого запасу. Серед дітей, що не чують, розрізняють: а) тих, які не чують без мовлення (ранооглухлі); б) тих, що не чують, які зберегли мовлення в тій чи іншій мірі (пізнооглухлі). У дітей, що не чують, зниження слуху складає 75-80 дБ;

q слабочуючі (туговухі) діти з частковою слуховою недостатністю, яка утруднює мовленнєвий розвиток, але можливістю самостійного накопичення мовленнєвого запасу за допомогою слухового аналізатора. У слабочуючих зниження слуху складає 20-75 дБ.

Дітей з порушеннями зору поділяють на 2 групи:

q сліпі (незрячі) діти – з повною відсутністю зорових відчуттів або світловідчуттям, яке збереглося, або залишковим зором (з максимальною гостротою зору 0,04 D на оці, яке краще бачить, із застосуванням звичайних засобів корекції – окулярів);

q слабозорі діти – з гостротою зору на оці, яке краще бачить, від 0,05 до 0,4 D (із застосуванням окулярів).

2. Розумово відсталі діти та діти із затримкою психічного розвитку.

Розумова відсталість – стійке порушення пізнавальної діяльності у результаті органічного ураження головного мозку. Розумова відсталість виражається в двох формах: олігофренія та деменція.

Олігофренія виявляється на більш ранніх етапах онтогенезу (до 1,5-2 років), деменція (розпад психіки) – на більш пізніх етапах онтогенезу (після 1,5-2 років). Деменція може мати дві форми: резідуальна (залишкова) і прогредієнтна (прогресуюча).

Розрізняють три ступені інтелектуального недорозвинення: ідіотія (найбільш важкий ступінь), імбецильність (середня та більш легка, у порівнянні з ідіотією), дебільність – найлегший ступінь (у порівнянні з ідіотією та імбецильністю).

Дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) диференціюють на 4 категорії: діти із ЗПР конституційного походження (гармонійний інфантилізм); соматогенного походження; психогенного походження; церебрастеничного характеру.

3. Діти з важкими порушеннями мовлення. Всі види мовленнєвих порушень підрозділяються на 2 групи: порушення усного мовлення (дисфонія, браділалія, тахилалія, заїкання (логоневроз), дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія); порушення письмового мовлення (дислексія, дисграфія).

4. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату (ОРА). Основний контингент цієї категорії – діти, які страждають на дитячий церебральний параліч (ДЦП). ДЦП – захворювання незрілого мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих чинників, які діють в період внутрішньоутробного розвитку, у момент пологів і на першому році життя дитини.

5. Діти із змішаним (складним) дефектом. Наприклад: розумово відсталі, які не чують або слабочуючі; розумово відсталі слабозорі або незрячі; сліпоглухонімі та ін.

6. Діти із спотвореним розвитком – психопатією (стійкий дисгармонійний склад психіки) та патологією захоплень. Основою цього типу дізонтогенезу є вроджена, або рано набута стійка диспропорційність психіки, переважно в емоційно-вольовій сфері, а також так звані патологічні формування особистості у результаті неправильних умов виховання. Іноді ці відхилення називають порушеннями емоційно-вольової сфери.

Наведена типологія дітей з відхиленнями у розвитку не вичерпує усіх відхилень у дитячому розвитку, при яких виникає необхідність у новій організації педагогічного процесу. Такими є, наприклад, діти з порушеннями емоційно-вольової сфери. Вони можуть також бути віднесеними до категорії дітей з порушеннями психофізичного розвитку, хоча повинні навчатися за окремими програмами і за допомогою спеціальних методів.

 

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 148 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав