Читайте также:
|
|
Верховна Рада України неодноразово зверталася до питання реформи в оподаткуванні сільського господарства, змінювалися механізми та ставки податків адже ослаблення податкового тиску на сільськогосподарських виробників в Україні було і залишається актуальним, оскільки продукція сільського господарства займає 13,8% у валовій доданій вартості економіки нашої держави. Як відомо, в більшості країн сільське господарство є дотаційною галуззю і вимагає державної підтримки. У результаті було прийнято рішення про впровадження в порядку експерименту фіксованого сільськогосподарського податку — інтегрованого податку, що об'єднав сукупність сплачуваних станом на 1 січня 1998 р. податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком окремих транзитних їх видів [22].
Питання дотаційності сільського господарства було завжди в центрі уваги законотворців і урядовців, адже окрім того, що продукція сільського господарства займає досить високу питому вагу у валовій доданій вартості економіки нашої держави як держави індустріально-аграрної (13,8%), сільське господарство є стратегічно важливою галуззю національної економіки в цілому, по скільки воно – основний виробник сільськогосподарської і харчової продукції. Тому доцільним було вирішення питання насамперед про пом`якшення режиму оподаткування сільськогосподарського товарови-робника, його спрощення. Саме до цього і був покликаний сільського-подарський податок.
Згідно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року було визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку у грошовій формі. Він справлявся з одиниці земельної площі та сплачувався в рахунок таких податків та зборів: податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію і ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності; збору за специфічне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). Інші податки та збори, в тому числі податок на додану вартість, акцизний збір, мито, митні збори, визначені Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року, сплачувалися сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України [2].
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку були сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займалися виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Далі чинна норма підвищилася до 75 %.
У разі коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукціївласного виробництва та продуктів її переробки становив менше як 75% загального обсягу реалізації, підприємство сплачувало податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. До платників фіксованого сільськогосподарського податку належали також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати податку в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
Кількість сільськогосподарської продукції з одногогектара сільськогосподарських угідь встановлювалася на початку року і не підлягала користуванню залежно від зміни ціни на сільськогосподарську продукцію протягом податкового року.
Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 3 лютого 1999 р. встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування. Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. їх звільнено від сплати фіксованого сільськогосподарського податку.
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
У тому випадку коли у звітному періоду відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.
Ставка фінансового сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України в таких розмірах:
· для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;
· для багаторічних насаджень — 0,3.
Потім ставки були встановлені в такому розмірі:
· для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15;
· для багаторічних насаджень — 0,09.
Грошову оцінку сільськогосподарських угідь у разі необхідності можна уточнювати згідно із законодавством [72].
З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111. Ним визначено терміни подання податкової звітності і строки погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами. Норми цього Закону регламентували сплату фіксованого сільськогосподарського податку.
Передбачається, що платники податків зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в розрахунку, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку надання розрахунку.
Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку платники податків подають до органу державної податкової служби до 1 лютого поточного року. Загальна сума податку розподіляється у встановлених розмірах між кварталами, сплачується щомісяця, а саме:
· у першому кварталі — 10%;
· у другому кварталі — 10%;
· у третьому кварталі — 50%;
· у четвертому кварталі — 30%.
На момент подання розрахунку відбувається узгодження податкового зобов'язання. Тобто базовим податковим (звітним) періодом для фіксованого сільськогосподарського податку є місяць.
Встановлено, що податкова звітність за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця. Сплата фіксованого сільськогосподарського податку повинна проводитися протягом тридцяти днів (20 днів плюс 10 днів), наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця.
У разі, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача, землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, а якому виникла така зміна, надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки [73].
Бухгалтерський облік розрахунків за податками і платежами ведуть на балансовому рахунків 64 «Розрахунки за податками і платежами». Первинним документом обліку фіксованого сільськогосподарського податку є Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, дані якого переносять до журналу - ордеру №8 с.г.
Перед тим, як заповнити первинний документ Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку потрібно спочатку скласти Відомість реєстрації членів пайових часток, яка повинна містити дату заключення договору з пайовиками, площу сільськогосподарських угідь, дату розірвання договору з пайовиками, грошову оцінку землі.
В даній Відомості реєстрації членів пайових часток занесені дані про пайовиків і термін оренди наданих пайових часток, їх розмір, що дасть змогу визначити, яку площу сільськогосподарських угідь потрібно врахувати при розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, тобто достовірно визначити базу оподаткування.
З Відомості реєстрації членів пайових часток площу сільськогосподарських угідь переноситься у Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, яка знаходиться, на даний час, у власності підприємства і визначається сума фіксованого сільськогосподарського податку.
Отже, запропонована Відомість реєстрації членів пайових часток допоможе достовірно визначити площу та термін користування сільськогосподарських угідь, на яку потрібно нарахувати суму фіксованого сільськогосподарського податку.
Наведемо типові операції в обліку щодо сплати ФСП. Типові проведення подано в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 133 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |