Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методика і техніка проведення аудиту поточних зобов’язань

За умов ринку ніхто в діловому світі не сприймає всерйоз під­приємців, звітні дані яких не підтверджені аудиторським висновком. Висновки незалежних аудиторів мають відповідати загальноприйня­тим стандартам, що можуть опиратися на економічні нормативи.

Аудит може проводитися з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит).

Аудиторські послуги за ініціативою здійснення поділяються на обов’язковий та добровільний аудит.

Проведення обов’язкового аудиту регламентується ст. 10 «Обов’язкове проведення аудиту» Закон України «Про аудиторську діяльність» та іншими нормативними актами, де визначені категорії суб’єктів господарювання, які підлягають обов’язковому аудиту.

Добровільний аудит – це коли ініціатива проведення аудиту та аудиторські послуги належать клієнту. Об’єкти аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом і обумовлюються угодою між суб’єктами підприємницької діяльності та аудиторською фірмою (аудитором).

Перед проведенням аудиторської перевірки клієнт складає Лист-замовлення на проведення аудиту (додаток С)

Коли аудиторська фірма погоджується, то вона пише Лист-згоду на проведення аудиту (додаток Т). А коли не погоджується – Лист про незгоду на проведення аудиту. Це може грунтуватися на результатах відповіді попереднього аудитора щодо несвоєчасних розрахунків.

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту (додаток У)

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених в договорі.

На підставі замовлень і відповідно до укладених договорів між підприємствами й аудиторськими фірмами формується портфель за­мовлень. Портфель замовлень служить підставою для складання планів діяльності аудиторської фірми на календарний рік із розби­ванням на квартали.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початкова, дос­лідна і завершальна.

Початкова стадія включає визначання об'єкта аудиту й органі­заційно-методичну підготовку. При виборі об'єктів аудиторська фірма використовує складений план своєї діяльності. Для здійснення ауди­ту формується бригада або Підбирається окремий аудитор, після чого видається наказ або розпорядження керівника аудиторської органі­зації, в якому зазначаються найменування підприємства, що підля­гає перевірці, період, за який воно обстежується, прізвище, ім'я, по батькові членів бригади (окремого аудитора), призначається керів­ник, котрий має кваліфікаційний сертифікат.

До виїзду на перевірку бригада вивчає економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів. Для отримання аудиторських доказів щодо відповідності структури й ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього кон­тролю виконують тести систем контролю (додаток Ф)

Тести систем контролю - це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

Після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми (додаток Х). У програмі вказуються об'єкт аудиту, зміст пе­ревірки, періоди суцільного та вибіркового контролю. Програма аудиту містить перелік питань за окремими темами, видами і напрямками очікуваних робіт, що підлягають перевірці, час проведення, види аудиторських процедур (за який період часу слід перевіряти, спосіб контролю). Наявність програми, крім того, забез­печує контроль за своєчасним і якісним виконанням аудиторських процедур.

Конкретизується аудит у плані-графіку, де відображено строки перевірки кожного розділу теми і виконавців робіт. Завершується початкова стадія про­цесу аудиту складанням робочого плану аудитора, де передбачено об'єкт контролю, обсяг роботи і час її виконання (початок і закін­чення).

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. Для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови, аудиторам надані засоби обчислю­вальної техніки тощо.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недо­ліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таб­лиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку.

Таким чином, аудиторський процес і сам аудиторський висновок активно впливають на суб'єкт підприємницької діяльності у справі її оптимізації та нормативно-правового регулювання.

Комп’ютеризація обліку суттєво впливає на проведення аудиту. Однак і сам комп’ютер може стати інструментом аудитора, що дає змогу не тільки скоротити час та заощадити кошти при проведенні аудиту, а й провести більш детальну перевірку і скласти якісний аудиторський висновок.

Автоматизація аудиторської діяльності можлива, тому що бухгалтерський облік пов'язаний із застосуванням різних математичних прийомів, регламентованих правил перетворення інформації (математичних формул, відображень одних множин в інші, дій з таблицями). Математичні формули використовують при розрахунках сальдо, оборотів за рахунками, платежів до бюджету і до позабюджетних фондів, показників фінансово – господарської діяльності економічного суб’єкта.

Прикладом відображення множини господарських операцій в множину бухгалтерських записів може слугувати будь – який довідник бухгалтерських записів (проводок). Такі довідники орієнтовані звичайно на зміст господарських операцій, що враховуються. Застосування і використання робочих таблиць, класифікаторів і роботу з ними можна проілюструвати описом взаємної відповідності показників різних форм звітності, а також довідником – класифікатором допустимих бухгалтерських проводок (додаток Ц)

У процесі аудиторської перевірки слід використовувати такі ма­теріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства, аудиторські звіти (висновки) за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту тощо.

Необхідною умовою успішного виконання аудиторських робіт е договір на проведення попередньої експертизи. Аудит розрахункових операцій здійснюють у такій послідовності:

- з’ясовують стан бухгалтерського обліку, фінансової звітнос­ті та внутрішнього контролю;

- оцінюють основні показники підприємства;

- проводять аналіз даних інвентаризації розрахунків, звірив­ши їх з фактичними даними, відображеними у Головній книзі, балансі підприємства, аналітичними даними розрахункових ра­хунків (звіряюсь залишки на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками, показа­ними у попередньому звітному період);

- уточнюють реальність дебіторської та кредиторської заборгованості;

- визначають правильність відображення зобов’язань в обліку;

- виявляють основні форми розрахунків з постачальниками і підрядчиками;

- визначають повноту і правильність оприбуткування підприємством отриманих від постачальників запасів;

- встановлюють дотримання діючих цін і тарифів.

Перевірка стану кредиторської заборгованості починається з інвентаризації.

Перевірка інвентаризацій кредиторської заборгованості по­лягає у проведенні аудитором аналізу матеріалів інвентаризацій розрахунків з постачальниками. За відсутності даних інвентаризації для виявлення реального стану кредиторської заборгованос­ті аудитор має право вимагати її проведення

Звіряють залишок заборгованості, відображеної на балансі на початок періоду перевірки за кожним видом розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розра­хунків з постачальниками та підрядниками.

Перевіряють записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які слугували підставою для таких записів. Пере­вірку проводять послідовно за кожним рахунком і місяцем, тобто кожний запис аналітичного рахунку за кожною сумою того чи іншого виду розрахунків звіряють з даними документів, а також із запи­сами в Головній книзі з відповідними кореспондуючими рахунками.

Встановлюють законність проведених операцій за кожною сумою заборгованості.

Важливе значення для аудиторської перевірки має класифікатор можливих порушень який складається аудитором для забезпечення якості перевірки.

Переважаючу форму розрахунків з постачальниками та підрядни­ками аудитор визначає при здійсненні аналізу переліку продукції постачальників та суми кредиторської заборгованості перед ними на кінець року. Аудитор проводить вибіркову перевірку найбільш знач­них сум, вивчає наявні господарські договори та первинні документи.

Перевірка форм розрахунків з постачальниками і підрядника­ми полягає у встановленні додержання законодавства щодо них та встановлених обмежень на застосування окремих із них.

Правильність відображення в обліку зобов'язань перевіряють у такій послідовності:

- з'ясовують наявність відповідних господарських договорів;

- визначають правильність формування статей балансу, де ві­дображуються розрахунки з постачальниками і підрядниками.

У процесі перевірки облікових регістрів аудитор має встано­вити відповідність залишку на рахунку 63 «Розрахунки з поста­чальниками та підрядниками», відображеного в Головній книзі та залишкам аналітичного обліку.

Спосіб проведення документальної перевірки залежить від кількості операцій. У разі великої кількості розрахунків застосовують вибірковий спосіб перевірки.

Аудитор має встановити:

- достовірність рахунків-фактур постачальників і повноту оприбуткування матеріальних запасів (звіряють рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського та бухгалтерського обліку). Для виявлення зловживань застосовують зовнішні зустрічні перевірки;

- правильність кореспонденції рахунків, зазначеної в рахунках-фактурах, та відповідність суми рахунку в графі відповідних дебетових рахунків Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631. Це потрібно з'ясувати з метою виявлення зловживань, за наявності яких одержані запаси привласнюються за рахунок фальсифікації записів на рахунках бухгалтерського обліку;

- законність списання недостач, втрат від псування запасів з вини постачальників та правильність віднесення цих сум на від­повідні рахунки;

- достовірність розрахунків за невідфактурованими або неоплаченими поставками.

Перевірку правильності відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості здійснюють за даними аналітичного обліку до рахунків шляхом порівняння залишків за кожним видом розрахунків на початок періоду, що перевіряється, із залишками за відповідними статтями балансу.

При аудиті розрахунків з постачальниками треба встановити наявність договорів поставки матеріально-технічних засобів, пе­ревірити доцільність їх придбання, дотримання встановлених до­говором розрахунків.

Особливу увагу слід звернути на своєчасність поставок, відповідність кількості та якості поставленої продукції вимогам дого­вору, на використання підприємством своїх прав у разі порушен­ня умов договору, правильність та обґрунтованість цін.

У разі перевірки повноти і правильності оприбуткування отриманих від постачальника запасів, дотримання діючих цін і тарифів завданням аудитора є встановлення:

- наявності, достовірності та правильності оформлення дого­ворів (контрактів) на доставку запасів;

- повноти та своєчасності оприбуткування запасів, що надій­шли від постачальників;

- достовірності та законності розрахунків з постачальниками;

- дотримання строків позовної давності.

При перевірці правильності оформлення договорів (контрак­тів) на доставку запасів від постачальників аудитор повинен з'я­сувати наявність обов'язкових реквізитів: місце підписання конт­ракту, найменування постачальника та одержувача, суму догово­ру відповідно до специфіки, ціну, умови поставки, умови плате­жу, документи, які підтверджують поставки, кількість і якість товару, форс-мажорні обставини, арбітраж.

Особливу увагу аудитору слід приділити наявності специфіка­ції як додатку № 1 до контракту та документа, який підтверджує якість умовам контракту (Інкотермс-2000).

Повноту оприбуткування запасів встановлюють порівнянням даних платіжних документів, які надійшли від матеріально від­повідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітично­го обліку за розрахунками з постачальниками.

Аудитор має впевнитись у тому, що отримані запаси, виконані роботи та надані послуги документально оформлені відповідно до вимог рахунками-фактурами, платіжними вимогами, актами або до­відками приймання виконаних будівельно-монтажних робіт тощо.

У разі перевірки обґрунтованості цін порівнюють ціни, зазначені в рахунках постачальників, з цінами, наведеними в укладених договорах.

Правильність розрахунків з постачальниками перевіряють зі­ставленням операцій з оплати рахунку з виписками банку або іншими грошовими документами. Ці дані мають збігатися.

При аудиті розрахунків з підрядниками аудитор повинен встановити:

- повноту внесення об'єктів, що будуються, до титульного списку,

- законність використання відповідних джерел фінансування;

- забезпечення проектно-кошторисною документацією об'єктів;

- наявність договорів з підрядником на виконання робіт;

- доцільність прийнятих умов розрахунків;

- правильність застосування цін, розцінок;

- реальність зазначених обсягів виконаних робіт (відсутність приписок) і правильність документального оформлення.

У разі виявлення фактів завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непередбачених кошторисом, слід провести контрольний обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

Аудитор при перевірці розрахунків з постачальниками та під­рядниками має встановити правильність кореспонденції рахунків. бухгалтерського обліку, що дає змогу виявити не тільки помилки у відображенні в обліку розрахункових операцій, а й розкрити факти навмисного викривлення облікових даних з метою прихо­вування допущених зловживань.

Аудитор перевіряє порядок ведення аналітичного обліку та пов­ноту відображення в ньому операцій за допомогою оборотно–сальдової відомості по субрахунку. З цією метою він розглядає кожну позицію, наявність виправдних документів щодо надхо­дження та оприбуткування матеріальних цінностей на складі.

. Аудитор має встано­вити своєчасність і повноту оплати кожного рахунка-фактури, правомірність віднесення на рахунки розрахунків матеріальних цінностей, повноту оприбуткування матеріальних цінностей на балансових рахунках та субрахунках, своєчасність акцепту пла­тіжних вимог-доручень, правильність оприбуткування, оцінки та відображення в регістрах обліку невідфактурованих поставок, достовірність сум, відображених у бухгалтерському регістрі як «Недостачі (претензії) після акцепту рахунків-фактур».

Аудитор повинен виявити у бухгалтерському балансі суми, щодо яких минув строк позовної давності, докладно проаналізу­вати й порівняти факти або з'ясувати випадки, коли за рахунок нестягнутої кредиторської заборгованості отримана дебіторська заборгованість привласнювалася.

Основна мета аудиторських процедур – зібрати достатню кількість підтверджень на користь формування того чи іншого типу аудиторського висновку. В процесі аудиту аудитор збирає аудиторські докази.

Процес збору аудиторських доказів здійснюється згідно МСА № 500. Аудиторські докази, - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характе­ру для підтвердження одного і того ж твердження.

Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не дослі­джує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан об’єкта аудиту.

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

- оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

- характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ри­зиків контролю;

- досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

- результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

- джерело та надійність наявної інформації.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отри­мання — внутрішнього чи зовнішнього, а також від характеру їх.

За характером розрізняють візуальні, документальні та усні докази.

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтверджен­ня, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внут­рішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наяв­ності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Ауди­торські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські дока­зи у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні по­дання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.

У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські до­кази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок.

Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальні, до­кументальні.

Джерелами аудиторських доказів є:

- дані первинних документів і звітів, у яких відображається основна інформація про господарські інформації, пов’язані з розрахунками з постачальниками і підрядчиками, а саме: договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, довіреності, платіжні доручення, ВКО;

- Головна книга, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»;

- баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

- інвентаризаційні матеріали (описи, порівнювальні відомості, роз­рахунки природного убутку);

- розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контрак­ти, засновницькі документи, статут, накази, розпорядження, бізнес-плани;

- оперативна, статистична, податкова звітність;

- матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податкової служ­би, державної контрольно-ревізійної служби, статистики, банків та ін.;

- матеріали внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту);

- дані документального і фактичного контролю, експертних пере­вірок, лабораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудиторів;

- письмові та усні заяви, пояснювальні й доповідні записки мате­ріально відповідальних та посадових осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, замовників тощо. Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостере­ження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних про­цедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

Перевірка складається з вивчення бухгалтерських регістрів, до­кументів або матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регі­стрів та документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їхнього характеру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних ка­тегорій документальних аудиторських доказів, що мають для ауди­тора різний рівень надійності, належать: документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені й зберігаються на підприємстві.

Таким чином, основними процедурами одержання аудиторських доказів є:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування і підтвердження;

- підрахунок;

- аналітичні процедури.

Таблиця 3.3