Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Любов там, де є гармонія слова, думки та вчинку.

Навчання кожного з любов’ю та безкорисливістю ставитись до всього, що оточує – означає протидію злу, заперечення гріха. Ключові методи та прийоми християнсько-етичного самовияву:

• Призивання Бога в молитві не тільки у свята чи спозаранку, а при кожному ділі й на кожному місці як Всеблагого й Всемилосердного; володіння діалогом зі своєю душею на рівні самовиховання; відстеження параметрів самовиховних успіхів: «Я умію володіти своїми думками, я умію звертатись до Бога, я умію керувати своїми вчинками, я умію слідкувати за своїми словами, я маю серце чисте». Самовиховання, як форма духовно-корекційного успіху, має позначатись турботою як про свою душу, так і турботою про душу іншого. Зокрема:

• Складання молитви до Господа Всемилостивого з подякою за батьків, за прожитий день (вдячність).

• Збирання родиною у дні великих свят, як науки здатності перемогти всі конфліктні ситуації, труднощі дня (взаєморозуміння, самовиховання).

До важливих методів релігійного самовиховання належать творчо-оцінкові діяння та участь у мовленнєвій культурі, зокрема, це методи та прийоми сформування у підростаючого покоління здатності жити за подобою Божою:

• Навчання дітей послуху через слово Боже (щоб вони не тільки переймали науку Божих заповідей, а й готові були передати науку своїм майбутнім дітям);

• Навчання молитви у середині дня (у допомозі знайти додаткові сили виконувати Божі заповіді, зупинятися перед спокусою, помилкою), реалізовувати себе у якості Творця;

• Розвивання здатності бути ввічливими в усіх випадках життя, особливо при зустрічі: «Слава Ісусу Христу!» – і відповідати: «Навіки слава!». Цим виявляти пошану до Бога, що є у душі кожного, вшановувати один одного через вітання;

• Навчання вітанню у Різдвяні свята: «Христос роджається!» – і відповідати: «Славимо Його» (у інші свята); уславлення Господа як через вітання, так й особисті справи: розуміння, що не тільки діла, слова, а й найпотаємніші помисли Господу відомі;

• Навчання складати й використовувати ребуси;

• «Поповнення кімнати етнографії новими експонатами про історію релігійних свят в Україні».

БУТИ ЛЮДИНОЮ – РЕАЛІЗОВУВАТИ СЕБЕ

ЗА ВЗІРЦЕМ ТВОРЦЯ

• Людяність передбачає вихованість, здатність бути ввічливими в усіх випадках життя. Цим виявляти пошану до Бога, що є у душі кожного, вшановувати один одного через вітання, творити щирість, прогнозувати духовну життєздатність;

• Реалізовувати древньо-етичне звертання у весняні дні посту: «Вибачайте мене!» – і відповідати: «Господь простить, Він усі наші справи бачить; завжди людяно-красиве для Всевишнього є площиною для Вселюбові».

Християнська педагогіка – це узагальнюючий, спадкоємний, людинолюбний досвід філософської, історично-суспільної, духовно-етичної, виховної спадщини:

• Це – корекційно-духовне, суспільно-церковне надбання, що презен-тує чесноти людини, отримані на зразках Божественного ідеалу;

• Це – релігійний спадок, що засвідчений волею Божою;