Читайте также:
|
Сучасна людина, хоча і враховує часткову орієнтацію на життєздатність (небайдужість), проте все ж таки частіше залишає за собою лицемірство, безжальність, а часто й жорстокість. Поряд із названими проблемами людство має найтяжчу з них – байдужість, що у Стародавній Греції позначалося як «idiotes». Байдужість породилась пропагандою безбожжя.
Байдужа людина – це в першу чергу безвідповідальна. У безвідповідального індивіда спостерігається відсутність громадянської позиції, нездатність передбачити власну безпеку життєвих ситуацій, а часто ще й нерозуміння таких понять, як благо, любов, гідність, честь, сенс життя. Даний факт є однією причиною появи жорстокості, нігілізму. Тобто безбожжя створює небезпеку як своїм інтересам, так і не гарантує духовно-етичного поступу для тих, хто йде поряд; безбожжя засіває поле життя не справами Божими, а половою (вияв бездуховності проростає у повсякденному житті); там, де безбожжя, – там відсутня здатність себе контролювати, чекати самоконтролю від інших. Соціальна норма є умовою осмислення поняття «безбожжя».
Крім безбожжя, проблемною ситуацією, на думку соціальних педагогів, є ще й відсутність виховуючого середовища та духовних суб’єкт-суб’єктних відносин у цьому середовищі. Релігійні свята є тією умовою, що залучатимуть молоде покоління до вияву духовної культури, життєздатності. Соціальна педагогіка, правова культура, спираючись на соціальну норму, протидіють безбожжю, аморальності, бездуховності.
В основі уваги до духовної культури, зокрема, самовияву можливостей моральних цінностей, є вимога наукової ревізії дієвості соціальної норми, а в її зрізах – релігійної обрядовості й віроповчальної практики як умови запобі-
гання правового нігілізму. Соціальна норма структурована й має у своїм арсеналі такі чинники: соціальний ідеал – орієнтація на свободу вибору; соціальний зразок – як орієнтація на самовдосконалення; соціальні цінності – як конкретизація правил соціалізованої поведінки. Соціальна норма чітко виокремлюється у традиціях релігійно-державних свят.
Основні релігійно-державні свята вимагали колись і вимагають тепер обов’язкового відвідування церкви, молитовного звернення до Всепрощаючого та сповіді із передбаченням самооцінки, самоосмислення (що орієнтувало на перспективну відповідальність перед собою, суспільством та завтрашнім днем). Такі способи реалізації соціальної норми, як відвідування церкви, молитва, сповідь та причастя, формували й формують цнотливість, усепрощення, співчуття, милосердя, визнання своїх помилок, а значить – здатність себе контролювати, чекати самоконтролю від інших.
МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
Структурний підхід до розуміння соціальної норми це:
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 86 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |