Читайте также:
|
— Мовленнєва культура суспільства — це відбір, збирання та зберігання найкращих зразків мовленнєвої діяльності, створення літературної класики та дотримання норм літературної мови у всіх сферах його життєдіяльності.
— Мовленнєва культура особистости індивідуальна. Вона залежить від ерудиції у сфері мовленнєвої культури і постає як уміння користуватися цією ерудицією. Містить елементи культури суспільства, але є ширшою за неї, оскільки передбачає власний стиль людини, знання тощо.
З огляду на рівень культури носіїв літературної мови виокремлюють такі типи мовленнєвої культури: елітарну, середньолітературну, літературно-розмовну та фамільярно-розмовну.
| Елітарна мовленнєва культура є еталонною і характеризується суворим дотриманням усіх норм, вільним володінням усіма можливостями мови.
| Середньолітературна мовленнєва культура припускає неповне дотримання норм; вона притаманна більшості освічених людей.
| Літературно-розмовна та фамільярно-розмовна мовленнєві культури мають подвійний характер. З одного боку, вони властиві тим комунікантам, які володіють тільки розмовним стилем; з іншого — можуть бути різновидами елітарної та середньолітературної мовленнєвої культури за умови обмеженої сфери спілкування. Літературно-розмовна культура мовлення властива мовцям у неофіційному, безпосередньому спілкуванні, а фамільярно-розмовна — у близькородинному або близькодружньому спілкуванні.
| Фамільярно-розмовна мовленнєва культура відрізняється загальною стилістичною зниженістю та огрубілістю мовлення, що наближає її до просторіччя.
Отже, в культурі мовлення визначають два чинника:
1). Дотримання загальноприйнятих мовних норм.
2). Дотримання індивідуального стилю мовлення.
Якщо дотримання норм літературної мови передбачає правильність мовлення, то вдосконалення індивідуального стилю відточує мовленнєву майстерність. Висока культура мовлення — це не тільки його правильність, а й уміння добирати найефективніші, найдоречніші для певної ситуації мовні засоби.
8.2. МОВНІ НОРМИ
І ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ
Одним із основних та обов'язкових показників культури мовлення є його правильність.
Правильність мовлення — ВІДПОВІДНІСТЬ мовлення нормам сучасної літературної мови.
Правильність мовлення залежить від дотримання мовцем мовних норм.
Мовна норма — правила зразкового та загальновизнаного використання мовних засобів у певний період розвитку літературної мови.
Характерними ознаками мовних норм є відносна стабільність, поширеність, загальновживаність, загальна обов'язковість, відповідність можливостям мовної системи.
Мовне явище вважають нормативним, якщо воно відповідає структурі мови; масово та регулярно відтворюється в процесі комунікації; схвалюється та визнається суспільством.
До основних джерел мовної норми належать:
# твори письменників-класиків і сучасних письменників, які продов-жують класичні традиції;
# публікації засобів масової інформації;
# загальновизнане сучасне вживання; дані лінгвістичних досліджень.
Норми захищають літературну мову від діалектів, соціальних і професійних жаргонів, просторіччя, що уможливлює реалізацію її культурної функції.
Мовні норми кодифіковані (узаконені) в підручниках, граматиках, словниках, довідниках. Однак у мовленні їх часто порушують. Однією з основних причин цих порушень є динамічність норм. Вони, з одного боку, є стійкими (їх стабілізує традиція, мова класичної літератури), а з іншого — мінливими, оскільки мова постійно розвивається, модифікується колективними зусиллями її користувачів. Отже, норми віддзеркалюють закономірні явища й процеси, що відбуваються в мові та підтримуються мовленнєвою практикою.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |