Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Керуватися у дні підготовки до Різдва духовно-релігійними сімейними традиціями та заповідями Божими (у цьому зрізі розвити риси терпимості).

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ

ТРАДИЦІЙ ХРИСТИЯНСЬКИХ СВЯТ:

• намагання оберігати духовно-спадкоємні родові традиції, що навчають сімейній взаємодії, зокрема брати участь у традиції самовиховання через зустріч з родиною (намагання дорослих осмислено підходити до обдарування дітей на свята);

• складання віршів чи запам’ятовування уже відомих текстів для батьків (розуміння того, що матеріальне як прийшло, так і піде, а духовне – вічне);

• складання текстів на уславлення причин приходу Спасителя на землю, як здатність пам’ятати про взаємовідповідальність кожного перед судним днем;

• звичай уславлення Спасителя різдвяними піснями, як турбота про все, що діється на землі, як обов’язок реалізовувати Господні заповіти (прикрашати життя красою творіння душі, слова, вчинку);

• звичай успадкування – «Послуху Святої вечері» – у виконанні батьківської науки;

• вибачення (у підготовці до Різдва) як перед батьками, так і ближніми (як протидія безвідповідальності у ставленні до реалізації п’ятої Божої Заповіді);

• створення театральних дійств до тематики «Прихід Спасителя на Землю» (самокорекція через дієву Вертепну творчість – як міра відповідальності перед Богом: жити за його подобою);

• бажання ближньому добра, щастя: осмислення Христових заповідей (протидіяти злу, утверджувати добро, давати право кожному на виправлення помилок);

• навчання готуватися до церковних свят (як великих, так й малих) через виконання справ милосердя:

1) утішати зажурених, покараних;

2) служити немічним, голодним;

3) допомагати бідним, подорожуючим;

4) полегшувати стан знедолених, хворих;

5) зі всіма поводитися лагідно та з любов’ю, направляти їх на добре;

6) миритися й мирити тих, що ворогують;

7) шанувати батьків.

МОЛИТВЕННІСТЬ ТА ВДЯЧЛИВІСТЬ

ПЕРЕД ЛЮДЬМИ ТА БОГОМ

Через уміння звертатись до Бога, у застосовуванні подячної молитви визначається зворотній зв’язок, який має позначатись на внутрішньому дусі людини: «Господи, тривалості духу в мені віднови» – життя тоді буде не у скнінні та чеканні манни небесної, а розумінні слів молитви. «Співайте Богові, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах», суть молитви полягає у стимулюванні свідомості кожного до здатності «сіяти Слово Боже», жити за взірцем Божим, що виявлятиметься у самовихованні, зокрема, з терпінням ставитись до помилок ближніх, давати їм право на виправлення помилок.

• молитвенність у хвилини спокус, здатність переборювати спокуси (принцип протидії двоїстості думки);

• прощення боржникам (принцип прощення);

• моління через уникнення у сенс молитви (спілкуючись з Господом через найголовнішу молитву, що її залишив людям сам Господь, позбавлятися власних гріхів, вчасно вибачаючись як перед ближнім, так і знаходитись у покаянні перед Господом); (принцип розвитку самооцінки);

• навчання з терпінням та розумінням ставитись до ближніх, радіти життю (принцип поцінування життя);

• намагання з молитвою прощати, бути толерантним (принцип доброзичливості);