Читайте также:
|
ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Щоб отримати результати морально-етичного самовиховання, необхідно надати вихованцям свободу вибору в діяльності, сприяти створенню ситуації самостійного успіху та продумати вікові особливості задоволення їхніх потреб; прорахувати умови задовільнення вікових інтересів, сприяти виявленню почуттів, на яких триматимуться знання та стимулюватиметься пізнавальна подальша культура доброчинно-духовного самовияву. Основу самовиховання становить розвиток духовних сил дитини у єдності зусиль школи, сім’ї, родини на рівні доброчинних вчинків та творчо-оцінкової діяльності. Творчо-оцінкова діяльність – важлива ціннісно-розвивальна культура самовияву та самооцінки: «моя діяльність комусь потрібна». Цінності доброчинства втілюються в різних формах креативної (творчої) культури й реалізуються через етику суб’єкт-суб’єктних (людина – людині) взаємин, що мають оцінюватися громадським контролем (соціальна
необхідність, як одобрення-позитив з боку інших громад, колективів, організацій: на рівні школи відкритого типу).
Під школою відкритого типу розуміється взаємодія учителя, батьків, представників громадських організацій вулиці, письменників, поетів, священиків тощо. Саме тут необхідні певні установочно-організаційні заходи: конкурси театральних презентацій, подарунки стареньким, виставки усних, письмових, зображувальних продуктів самовияву, організація вистав, вечорів-зустрічей тощо.
ПОЗАЦЕРКОВНЕ СПІЛКУВАННЯ:
ОСНОВА ХРИСТИЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
• Християнська етика не може прослідковуватись тільки у відповідях на запитання учителя чи у сумлінному відвідуванні церковних заходів. Вона вимагає реалізації «золотого правила» спілкування з ближнім.
Позацерковне, гармонійно-суспільне, досконале спілкування з ближнім демонструється (як уже зазначалося) у підготовці до Різдва, Великодня, Трійці тощо.
Використання традицій підготовки до Різдва, зокрема реалізації релігійно-обрядової культури Святого вечора, що сприяють практичному осмисленню та умінню застосовувати «Загальне правило спілкування з ближнім».
Християнські людяні основи закріплюються в такому важливому виховному контексті, як справи милосердя, що розшифровуються не лише в розумінні певних ціннісних якостей особистості, але й дають практичну їх реалізацію (совість, гідність, терпимість, справедливість, обов’язок, доброчинність, честь тощо).
СЕНСУ ЖИТТЯ НАВЧАЄ ВЛАСНЕ ВЧЕННЯ ХРИСТА:
• з терпінням та розумінням ставитись до ближніх, давати їм право на виправлення помилок,
• з молитвою переносити спокуси, бути толерантним,
• прощати боржникам й, молячись, позбавлятися власних гріхів, вчасно вибачаючись як перед ближнім, так і у покаянні перед Господом,
• уникати суєтних людей, «не прикрашаючи перлинами свинячі приміщення», перлами оздоблювати стосунки з ближнім,
• направляти волю свою на здобування вічних цінностей, знати, що матеріальне як прийшло, так і піде, а духовне – вічне,
• виявляти жагу до життя, берегти життя іншого, бо в ньому вічний Божий Дух, прикрашати життя красою творіння душі, слова, вчинку,
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 70 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |