Читайте также:
|
Християнська педагогіка – це навчання високого рівня міжіндивідуальної, міжгрупової, міжродової соціально- людяної взаємодії людини й людини, Бога й людей на рівні вияву плодоприношення, справедливості, доброчинності, совісливості, толерантності.
Дотичність людини до основ християнської педагогіки через способи людського співжиття – уміння протидіяти злу, йти дорогою до Блага.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Болотов В.История Церкви / Пер. с франц. – М., 1996. – С. 19.
2. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки. – Дрогович, 2001. – С. 92.
3. Ковальчук Р. Родина // Слово вчителю. – № 1. – 2008. – С. 25.
4. Крижко В. Антологія аксіологічної парадигми управління освітою. – К., 2005. – С. 232.
5. Мартинович М. Україна: дорога через пустелю. – Х., 1993. – 185 с.
6. Авраменко О. М. Виховувати громадянина. – К., 1978. – С. 10.
7. Азаров Ю. П. Семейная педагогика. – М., 1985. – С. 46.
8. Азархин А. Мировоззрение и развитие личности. – К., 1990.
9. Альор Лоне. Завтра начинается сегодня. – К., 1998.
10. Амонашвили Ш. Баладо о воспитании. – Артемовск, 2008. – С. 5-167.
11. Блощук О.Наука і християнство // Слово вчителю. – 2008. – № 1. – С. 20.
12. Болгарина В. Виховний ідеал і християнська культура. – С. 34.
13. Буева Л. Социальная среда и сознание личности. – М., 1968.
14. Валла Лоренсио. – М., 1989. – 471 с.
15. Воронін О. Коротка історія української православної церкви. – Чикаго, 1989.
16. Геник Л. Духовно-етичні цінності. – С. 39.
17. Гоббс Т. О человеке. В 2-х т. – М., 1989. – Т. 1. – С. 250.
18. Грем Б. Многоликость смерти. – 1998.
19. Джош М. Секрет любви. – М., 1926.
20. Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М., 1974. – С. 353.
КУЛЬТУРА
МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
8.1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ТА МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА
8.1.1. Культура мовлення як організація мовних засобів.
8.1.2. Форми втілення мовлення.
8.2. МОВНІ НОРМИ І ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ
8.2.1. Ознаки мовних норм.
8.2.2. Основні джерела мовної норми.
8.2.3. Процеси формування мовленнєвої норми.
8.3. КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ МОВЛЕННЯ
8.3.1. Точність і ясність мовлення.
8.3.2. Дохідливість і логічність мовлення.
8.3.3. Чистота, виразність та багатство мовлення.
8.3.4. Доречність та змістовність мовлення.
8.4. АКУСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ МОВЛЕННЯ
8.4.1. Творення членороздільного мовлення. Голосовий апарат.
8.4.2. Гучність, швидкість і темп мовлення.
8.4.3. Правильність та чіткість артикуляції.
8.4.4. Стиль вимови та манера вимовляння.
8.5. КУЛЬТУРА СЛУХАННЯ
8.5.1. Типи «поганих слухачів».
8.5.2. Цілі слухання.
8.5.3. Основні стилі слухання.
Успішність мовної комунікації значною мірою залежить від культури мовлення її учасників, які мають добирати мовні засоби відповідно до умов і цілей спілкування, вміло користуватися ними, дотримуватися мовних та етичних норм. Свідченням культури мовлення є такі його якості, як правильність, точність, логічність, доречність, змістовність, виразність тощо, які забезпечують мовленнєвий вплив на співрозмовника, визначають дієвість мовних повідомлень. Важливу роль у процесі мовної комунікації відіграє також культура слухання, що виявляється в умінні чути повідомлення, використовувати різні стилі й прийоми слухання. Культура слухання сприяє налагодженню психологічного контакту між співрозмовниками, дає змогу правильно сприймати і розуміти усні повідомлення. Культура мовлення і культура слухання утворюють культуру мовної комунікації (спілкування), яка свідчить про загальну культуру комунікантів, впливає на їх визнання, а також є гарантією формування цивілізованого, толерантного суспільства.
8.1. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ
ТА МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА
Важливу роль у забезпеченні ефективної мовної комунікації відіграє культура мовлення людини. Якщо людина грамотно й красиво говорить, чітко і зрозуміло висловлює свої думки, вона привертає до себе увагу, викликає симпатію і довіру. За культурою мовлення судять про рівень духовного та інтелектуального розвитку людини, її професійні здібності.
Культура мовлення — організація мовних засобів, що в будь-якій ситуації спілкування за дотримання сучасних мовних норм та етики спілкування забезпечують досягнення комунікативних завдань.
Культура мовлення охоплює:
1) мовний (нормативний) аспект — знання й дотримання норм літературної мови;
2) комунікативний аспект — вибір і вживання мовних засобів відповідно до комунікативних цілей і намірів;
3) етичний аспект — знання й дотримання правил мовленнєвого етикету.
Отже, якісна оцінка висловлювань комунікантів з погляду культури мовлення потребує відповіді на такі питання:
• чи є мовлення правильним, чи побудоване воно відповідно до літературних норм?
• чи є мовлення доречним, дієвим, майстерним у певній ситуації?
• чи відповідає мовлення правилам етики спілкування?
Культура мовлення є одним із компонентів мовленнєвої культури і входить до складу культури мовленнєвої діяльности, спілкування, загальної гуманітарної культури.
Поняття «мовленнєва культура» ширше за поняття «культура мовлення».
Мовленнєва культура — складова культури народу, що охоплює мову, форми втілення мовлення, сукупність загальнозначущих мовленнєвих творів певною мовою, звичаї та правила спілкування, співвідношення вербальних і невербальних компонентів комунікації, закріплених у мовній картині світу, способи передавання, зберігання та оновлення мовних традицій, мовну свідомість народу в побутових і професійних формах, науку про мову.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |