Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форма державного режиму. Форма державного режиму – це поняття, що виражає сукупність способів і методів здійснення влади державою

Форма державного режиму – це поняття, що виражає сукупність способів і методів здійснення влади державою. Ступінь народовладдя, захисту прав людини виступають основними критеріями оцінки державного режиму в тій чи іншій країні.

Традиційно виділяють три видидержавного режиму: демократичний, авторитарний і тоталітарний.

Демократична держава – це така держава, в якій єдиним джерелом державної влади є народ, який здійснює її безпосередньо або через обрані органи. Сучасна демократична держава характеризується такими ознаками:

1) Народний суверенітет. Принцип суверенітету (верхо­венства влади) народу порівняно з владою держави як основа демократії бере свій початок з учень просвітителів ХVII-XVIII ст. (Жан-Жак Руссо, Джон Локк, Вольтер). Народ є єдиним джерелом влади і, як уже було сказано вище, здійснює її безпосередньо (пряма демократія) і через обраних представників.

Сучасна демократична держава виступає переважно представницькою демократією, за якої народ-суверен здійснює публічну владу через обраних представників у органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Механізм прямої демократії включає такі засоби волевиявлення виборців як участь у виборах, референдумі, плебісциті, народна ініціатива про відкликання депутата чи іншої посадової особи, народна ініціатива законопроекту, збори жителів за місцем проживання тощо.

2) правове закріплення основних прав і свобод людини і громадянина в конституції і законах та функціонування ефективного механізму їх реального захисту;

3) влада більшості і охорона прав меншин. Підтримка рішення більшістю в сучасній демократії коригується необхідністю врахування прав і законних інтересів різного роду меншин й окремого індивідууму. Поняття “меншина” різноаспектна: меншини бувають мовними, расовими, етнічними, релігій­ними тощо. Але, в першу чергу, слід назвати політичну меншину (політичні сили, котрі програли останні вибори та знаходяться в меншині серед депутатського складу парламенту або ж взагалі не потрапили до нього) та виступаючу від її імені опозицію. Ступінь правових гарантій діяльності опозиції є критерієм демократичності держави;

4) соціальний, економічний і політичний плюралізм. Суспільне життя будується на засадах різноманітності: наприклад, економічна сфера характеризується різними формами власності та видами господарювання, політична сфера – багатопартійною системою, ідеологічна сфера – відсутністю єдиної державної ідеології, різними точками зору на основні суспільні проблеми.

Авторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим, відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму (наприклад, з масовими репресіями). Такий режим характеризує, як правило, таку країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать і його ознаки:

1) розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридично і фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним органом;

2) роль парламенту, як і інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори до цих органів не є регулярними і цілком контролюються владою;

3) формально існує багатопартійна система, але державна влада відверто опирається і підтримує одну або декілька політичних партій;

4) мають місце порушення прав і свобод людини, ускладнений порядок їх реалізації та застосування, проте відсутні масові репресії.

Прикладом авторитарних держав виступають Чилі в 1973-1989 роки, Республіка Корея до 1989 року.

Тоталітарний режим – це така форма державного режиму, за якого народ повністю усунуто від важелів формування державної влади, суспільство стає об’єктом тотального контролю.

До ознак тоталітаризму належать:

1) наявність єдиної панівної політичної партії, котра, по суті, зростається з державним апаратом та єдиної офіційної ідеології (марксизм-ленінізм чи націонал-соціалізм, наприклад);

2) влада здійснює всеохоплюючий контроль за суспільством і людиною;

3) репресії стають засобом державної політики, має місце легалізація терору і система поліцейського контролю, придушення опозиції в будь-якому вигляді;

4) невизнання основних прав і свобод, підпорядкування проголошуваних прав інтересам держави.

Приклади: сталінський СРСР, нацистська Німеччина.