Читайте также:
|
Правовідносини – це такі суспільні відносини, які врегульовані нормами права. Правовідносини можна визначити також як суспільні відносини, учасники яких пов’язані між собою взаємними юридичними правами і обов’язками, що охороняються державою.
Структура правовідносин складається з чотирьох елементів: суб’єкти, об’єкти, суб’єктивне право і обов’язок.
Суб’єкти правовідносин – це окремі індивіди, організації (юридичні особи), певна соціальна спільнота чи держава загалом, які відповідно до норм права є носіями суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Міра участі суб’єктів у правових відносинах визначається їх правоздатністю і дієздатністю.
Правоздатність – це закріплена в законодавстві здатність суб’єкта мати юридичні права і нести юридичні обов’язки. Вона починається з моменту народження і припиняється смертю. Дієздатністю називається встановлена нормами об’єктивного права здатність суб’єкта самостійно, своїми усвідомленими діями набувати і здійснювати юридичні права і обов’язки.
Об’єктами правовідносин є сукупність різноманітних матеріальних і нематеріальних благ, які знаходяться у сфері інтересів учасників правовідносин. Деякі автори стверджують, що об’єктом правовідносин є фактична поведінка їх суб’єктів.
Суб’єктивне право – це закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки особи щодо здійснення тих прав і задоволення тих інтересів, які передбачені нормами об’єктивного права. Право, яке належить суб’єкту, називається суб’єктивним правом тому, що тільки від волі суб’єкта залежить, як ним розпоряджатися. Суб’єктивне право проявляється в трьох різновидах:
а) у можливості позитивної поведінки носія суб’єктивного права (уповноваженого) з метою задоволення своїх законних інтересів;
б) у можливості уповноваженого вимагати певної поведінки від зобов’язаних осіб з метою задоволення своїх законних інтересів;
в) у можливості уповноваженого звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх порушених прав.
Юридичний обов’язок – це передбачена законодавством необхідність певної поведінки учасника правовідносин в інтересах уповноваженого суб’єкту (індивіда, організації, держави в цілому).
Зміст юридичного обов’язку виражається двояко:
а) в необхідності вчиняти активні позитивні дії на користь інших учасників правовідносин (уповноважених);
б) в необхідності утримання від дій, заборонених нормами права.
В основі виникнення, зміни припинення правовідносин, окрім правової норми, лежить також життєвий випадок (дія чи подія), на який вказано в гіпотезі норми права, котра передбачає дані правовідносини – це юридичний факт. На відміну від інших видів суспільних відносин, настання юридичного факту необхідне для правовідносин. Юридичні факти – це встановлені нормами права фактичні обставини, виникнення, зміну чи припинення яких правова норма пов`язує з виникненням, зміною чи припиненням правовідносин.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 183 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |