Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

України на сучасному етапі

Читайте также:
  1. Архітектурно-історичні ресурси Західної України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська, Рівненська, Волинська області).
  2. Архітектурно-історичні ресурси Південної України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим).
  3. Барокова культура України. Українські братства (Львівська, Київська братські школи). Зв’язки з Європою та її впливи.
  4. Будова Національної системи соціально-психологічної служби України
  5. Бюджет Пенсійного фонду України на 2010 рік [87] був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №626.
  6. Види відповідальності за порушення законодавства України з охорони праці
  7. Визначення бази обкладання податком на доходи фізичних осіб, згідно із Податковим Кодексом України.
  8. Визначте особливості державного життя України за литовсько-польської доби
  9. Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промислової політики України після проголошення її незалежності
  10. Вимоги Закону України „Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

 

Оподаткування є невід'ємною економічною функцією будь-якої держави. Податки — це обов'язкові платежі дер­жаві юридичними та фізичними особами. Це головна фор­ма державних доходів. Податкові відносини уособлюють пев­ну частину фінансових відносин, що пов'язана з формуван­ням грошових доходів держави. Тому податок як економічна категорія перш за все втілює у собі систему економічних відно­син з приводу розподілу частини власності (доходу) між дер­жавою та іншими господарюючими суб'єктами.

Податкові відносини потребують надійної нормативної бази регулювання. Вони здійснюються за допомогою подат­кового права. Ця галузь містить сукупність юридичних норм, які визначають виникнення, зміни, припинення податкових відносин, види податків, порядок їх стягнення, об'єкти, су­б'єкти та ставки оподаткування, відповідальність платників тощо. Ці категорії розглядаються у певних законах України та інших нормативних актах.

Податкова система — це закріплена законодавством су­купність податків, які стягуються, а також принципів, форм і засобів їх побудови. Вона забезпечує концентрацію у безпо­середньому розпорядженні держави фінансових ресурсів для вирішення найголовніших загальнодержавних та соці­альних завдань. Через податки, пільги, фінансові санкції, що є невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ви­суває єдині вимоги до ефективності господарювання, які сти­мулюють досягнення встановленої мети, раціональне вико­ристання підприємствами залишених у них доходів на ви­робничий розвиток, створюючи при цьому рівні умови для всіх учасників суспільного виробництва.

Принципи оподаткування. Оподаткування базується на певних принципах, сформульованих у свій час ще А. Смітом. Головні з них — рівномірність, визначеність, зручність та дешевизна.

Рівномірність означає єдиний підхід держави до суб'єктів оподаткування незалежно від їх економічного та юридично­го статусу. Всі платники перебувають у рівному становищі і, отримуючи однакові доходи, повинні сплачувати однакову суму податку.

Принцип визначеності свідчить про те, що податок визна­чається державою заздалегідь у фіксованому розмірі та об­числюється за певний строк. Єдині для всіх правила оподат­кування, які стабільні протягом тривалого часу, дають змогу платникам самостійно, з перспективою приймати оптимальні господарські рішення, завчасно знаючи про норму та умови вилучення частини їх доходів на користь держави.

Принцип зручності полягає в тому, що оподаткування має бути зрозумілим для кожного. Система сплати податків по­винна бути простою і прозорою.

Дешевизна оподаткування означає оптимальність розмірів встановлених податків. Занижені ставки податків не в змозі будуть наповнити державний бюджет, а надмірні ставки по­силюватимуть податковий тягар і сприятимуть спаду вироб­ництва, зниженню ділової активності і тінізації економіки.

В умовах сучасного податкового регулювання виділяють також принципи законодавчого закріплення, гнучкості, ефектив­ності, усталеності, обов'язковості, взаємної відповідальності. Сутність принципу ефективності полягає в тому, що витрати, пов'язані з оподаткуванням, мають покриватися сумою подат­ку, який надходить державі внаслідок його запровадження.

Система оподаткування має бути усталеною. Розміри по­датків і терміни їх сплачення не повинні часто переглядати­ся. У той же час вона має бути гнучкою, щоб держава могла вдосконалювати оподаткування відповідно до змін, що відбу­ваються у системі господарювання.

Законний, легальний характер платежів, господарська са­мостійність платника — це родові ознаки податкової систе­ми правової держави.

Податки виконують три основні функції.

Фіскальна фун­кція пов'язана з формуванням джерел державних доходів, з яких формується державний бюджет країни.

Розподільча фун­кція передбачає перерозподіл доходів юридичних та фізич­них осіб відповідно до прийнятих у суспільстві законів, ви­мог економічної ситуації та принципів державної політики соціальної справедливості.

Регулююча функція виявляється у формуванні потрібної структури економіки, а також у регу­люванні суспільних, колективних та особистих інтересів, взає­мовідносин держави з різними соціальними сферами суспіль­ства. За допомогою регулюючої функції встановлюються і змінюються системи оподаткування (прогресивна, пропор­ційна або регресивна), визначаються податкові ставки та їх диференціація, надаються податкові пільги. Саме у процесі створення та розподілу грошових доходів реалізуються еко­номічні інтереси і тому виникає можливість використання податків як засобу впливу на систему інтересів у напрямі, потрібному суспільству.

Податкова система — це закріплена законодавством су­купність податків, які стягуються, а також принципів, форм і засобів їх побудови. Вона охоплює, крім того, податкове за­конодавство, а також структуру і функції державних органів, які стягують податки і здійснюють нагляд за їх внесенням, — податкову інспекцію і податкову міліцію.

Елементи системи:

Ø суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа — платник податку;

Ø носії податку — особи, які фактично сплачують податок;

Ø об'єкт оподаткування — матеріально-грошові субстанції, на які нараховується податок;

Ø джерело податку — дохід, з якого сплачується податок; податкова ставка (норма оподаткування) — розмір подат­ку на одиницю обкладення. Буває гранична і середня;

Ø податкова квота — податкова ставка, встановлена як про­цент до доходу;

Ø податкова пільга — повне або часткове звільнення від по­датку;

Ø податковий режим — сукупність податкових ставок і подат­кових пільг;

Ø податкова політика — діяльність держави у сфері органі­зації та використання податків, а також розробка певних кон­цепцій розвитку та принципів організації системи оподатку­вання;

Ø принципи податкової політики — відсутність або наявність та ступінь прогресивності ставок оподаткування; диск­ретність або безперервність оподаткування; одноманітність оподаткування для різних платників та доходів чи відсутність такого; характер та мета податкового пільгування.

Податковий механізм містить сукупність організаційно-правових норм та економічних методів управління оподат­куванням. Держава надає йому юридичної форми за допо­могою податкового законодавства і регулює його.

За джерелами оподаткування податки поділяються на вип­лачувані з доходів зароблених та незароблених (доходів на капітал). До зароблених доходів належать заробітна плата, підприємницький прибуток, гонорар осіб вільних професій, доходи індивідуальних підприємств. До незароблених, але легальних доходів, належать дивіденди, проценти за внеска­ми, зростання вартості нерухомості та цінних паперів, рента з землі та будинків.

Об'єкти оподаткування класифікують таким чином: дохід (податок з доходу); майно (у т. ч. земля, капітал, інша неру­хомість, предмети розкоші); передача майна (податок на спад­щину та дарування, на угоди купівлі-продажу, позики, пере­дачу на зберігання тощо); споживання (акцизи на окремі то­вари); експорт та імпорт товарів (мито).

Залежно від різних ознак податки розподіляються на такі види:

I) за об'єктом оподаткування — прямі та непрямі;

2) за установою, яка здійснює стягнення податків, — державні та місцеві;

3) за характером використання — загальні та спе­ціальні.

Прямі податки встановлюються на доход та майно фізич­них та юридичних осіб, котрі сплачують податки. Головні види прямих податків — реальні та особисті.

Непрямі податки — це податки на товари та послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу. Влас­ник товару або послуги одержує суму податків, яку перера­ховує державі. Об'єкт оподаткування виступає тут посеред­ником між платником та державою.

Державні податки встановлюються та стягуються держав­ними органами управління і надходять до держбюджету. Це насамперед прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість, податок на доходи (прибуток) підприємств та організацій, акцизний збір, державне мито, експортне мито та ін.

Місцеві податки та збори встановлюються та стягуються місцевими органами управління і надходять до місцевих бюджетів. До них належать податки з власників будівель, плата за землю, екологічний податок, готельні, ринкові, ку­рортні збори та ін.

Слід зауважити, що на етапі формування цивілізованої системи оподаткування конкретні види податків неоднора­зово змінювали (і ще, напевне, змінять) адресу своїх надхо­джень (з місцевих до державного бюджету і навпаки).

Діяльність держави у сфері використання податків діста­ла назву податкової політики. До неї належить також розроб­ка певних концепцій та принципів організації системи опо­даткування.

Ефект податкової політики істотно залежить від того, які принципи закладено в її основу: відсутність (або наявність) та ступінь прогресивності ставок оподаткування; одно­манітність оподаткування для різних видів доходів та плат­ників чи відсутність такого; характер та мета податкового пільгування. Ці елементи визначають головні умови здійснення податкової політики, її структурну спрямо­ваність.

Нині Україна перебуває на стадії формування нової податкової системи, головне завдання якої — створити умо­ви для розвитку підприємництва і на цій основі забезпе­чити найповніше задоволення державних і соціальних по­треб. Відносини між державою і підприємцем мають буду­ватися на засадах паритетності та взаємовигідності, а регу­люватися можуть тільки через збалансовану податкову систему.

Побудувати таку податкову систему, яка б забезпечила створення сприятливого податкового клімату в Україні, немож­ливо без впровадження цілого комплексу заходів, що доко­рінно змінили б сам підхід до податків як необхідного атри­буту держави. Насамперед це зменшення кількості податків, обсягів податкової звітності; спрощення механізму їх стягнен­ня; уніфікація бухгалтерського обліку в різних галузях гос­подарської діяльності і приведення його до рівня світових стандартів.

Ринкові відносини потребують гнучкої податкової систе­ми, яка здатна ефективно використовувати податкові інстру­менти з метою економічного структурного та кон'юнктур­ного регулювання, стимулювання НТП, регулювання соціаль­них процесів, а також урахування особливостей процесу відтворення у різних регіонах країни

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 182 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав