Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фірма, її функції та організаційна структура

В Україні і в правово­му, і в економічному обігу поняття «фірма» і «підприємство» використовують як си­ноніми: «Підприємство — основна організаційна ланка народно­го господарства України. Підприємство — самостійний гос­подарський суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з ме­тою отримання відповідного прибутку (доходу)». За змістом термін «підприємство» відображає головні ха­рактерні риси фірми — самостійного господарського суб'єкта ринкової системи. Саме фірма як юридично та економічно самостійна підприємницька одиниця веде господарську діяльність на підприємствах, володіє та керує ними з метою отримання прибутку. Навпаки, підприємство — це техніко-організаційна ланка фірми, у межах якої безпосередньо здійснюється технологічне сполучення засобів виробництва та робочої сили і діяльність якої спрямовується на досягнен­ня цілей фірми. Фірма може володіти кількома підприємства­ми, а може й одним підприємством. У цьому разі обидва тер­міни збігаються.

Самостійність фірми як господарського суб'єкта ринко­вої системи — це її юридична, організаційна, виробнича, еко­номічна, фінансова відокремленість та незалежність. Юри­дично фірма самостійна завдяки статусу юридичної особи, якого вона набуває після державної реєстрації. Саме як юри­дична особа фірма володіє правоздатністю та дієздатністю щодо цілей діяльності, які передбачені в її установчих документах. При цьому юридичних прав та обов'язків фірма набуває через свої органи, а у певних випадках згідно з чинним законодавством і через своїх учасників. Фірма організаційно відокремлена, вона незалежна у виробничому, економічному і фінансово­му аспектах, бо може самостійно приймати рішення стосов­но використання ресурсів, інвестицій, коштів тощо.

Фірма, як організаційна форма підприємницької діяль­ності, по-перше, виконує функції економічного ресурсу сус­пільства — підприємництва: створення нових потреб, товарів та ринків, певна комбінація та ефективне використання об­межених ресурсів, контроль за витратами, інновації; по-дру­ге, приймає на себе операційні функції бізнесу: маркетинг, виробництво (у тому числі здійснення робіт, надання послуг, торгівля та інші напрями діяльності), науково-технічний роз­виток, матеріально-технічне забезпечення, управління пер­соналом, фінансування та облік.

Фірма — індивідуальний економічний суб'єкт ринкових відносин, один з основних агентів ринку, який є незалежним учасником відносин з іншими фірмами, підприємцями, домогосподарствами, державою.

Фірма як економічна організація є відкритою соціотехнічною системою, тому, по-перше, вона залежить від зовніш­нього середовища та взаємодіє з ним, по-друге, фірма має внутрішнє середовище, яке можна зобразити як сукупність двох основних компонентів — технології і людей.

Зовнішнє середовище фірми — це чинники й умови, що перебувають поза фірмою та існують незалежно від неї, але впливають або можуть впливати на її функціонування. За­гальною рисою факторів зовнішнього середовища є не контрольованість їх з боку фірми, оскільки вони не залежать від неї. Залежно від характеру впливу — прямого або непрямого — елементи зовнішнього середовища фірми можна поділити на дві групи. Перша група — макросередовище фірми — еле­менти зовнішнього середовища, що не контролюються фірмою і здійснюють непрямий, опосередкований вплив на її ефективність: економічні, соціальні, політичні, правові, на­уково-технічні, культурні, демографічні, природні, міжна­родні чинники та умови підприємницької діяльності в країні.

Друга група чинників зовнішнього середовища фірми — це її мікросередовище, тобто чинники, що не контролюють­ся фірмою і безпосередньо впливають на її функціонування: постачальники, клієнти, конкуренти, посередники, так звані контактні аудиторії — заклади ринкової, суспільної, держав­ної інфраструктури, з якими контактує фірма (банки, біржі, засоби масової інформації, суспільні організації, державні органи та ін.). Саме чинники мікросередовища є своєрідним провідником впливу на фірму факторів макросередовища.

До зовнішнього середовища фірми належить інституційне середовище, яке є сукупністю основоположних політичних, соціаль­них та юридичних правил, що утворюють базис для вироб­ництва, обміну та розподілу. Центральний елемент інституційного середовища — соціальна норма, тобто стандарти поведінки, що встановлені суспільством у формі погоджен­ня, суспільної стратегії, правил. Система соціальних норм охоплює різні групи норм, які взаємодіють, доповнюють одна одну в процесі регуляції суспільних відносин: економічні, політичні, правові, релігійні, корпоративні норми тощо. Пра­вові норми належать до соціальних норм-правил. Це загаль­нообов'язкові правила соціальної поведінки, встановлені або санкціоновані державою, виражені публічно у формально-визначених наказах, охороняються органом держави шляхом контролю за їх додержанням та застосування передбачених законом заходів примусу за правопорушення. Зазначені нор­ми можуть бути регулятивними, прямо приписувати права та обов'язки учасників відносин, і правоохоронними, що зак­ріплюють заходи відповідальності за правопорушення.

Внутрішнє середовище фірми являє собою сукупність чин­ників, що створюються і контролюються фірмою. Складові внутрішнього середовища фірми безпосередньо впливають на її ефективність: стратегії, цілі, завдання, структура, техно­логія, персонал, організаційна культура.

Зовнішнє та внутрішнє середовище фірми тісно взаємопо­в'язані: з одного боку, фірма створює внутрішнє середовище під впливом та на базі врахування факторів зовнішнього сере­довища, з другого — фірма адаптується до зовнішнього сере­довища за допомогою чинників внутрішнього середовища.