Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЕШЕРИХІОЗИ

Ешерихіози — гострі захворювання травного тракту, переважно в дітей раннього віку, спричинені різними штамами патогенної кишкової палички.

Історичні відомості. Назва Escherichia coli пов'язана з австралійським ученим Escherich, який уперше 1885 р. відкрив кишкову паличку. Тривалий час Escherichia coli відносили до сапрофітів, які постійно знаходяться в кишечнику, де разом з іншими мікробами формують нормальну мікрофлору. На наявність патогенних штамів серед сапрофітів — ешерихій вперше вказав A.Adam (1922). Але вивчення патогенних штамів кишкової палички почалося тільки з 50-х років, коли F.Kauffman розробив метод їх серологічної діагностики.

Етіологія. Ешерихії — грамнегативні мікроби, спор не утворюють, факультативні анаероби усі серовари патогенних ешерихій умовно розподіляють на 4 підгрупи: ентеропатогенні (ЕПЕ), ентероінвазивні (ЕІЕ), ентеротоксигенні (ЕТЕ) та ентерогеморагічні (ЕГЕ) кишкові палички. Перша підгрупа включає близько 30сероварів. Ведучі з них — ОІ11, 055, 026, 044, 0125,0127, 0128.

Крім ендо- та екзотоксинів кишкові палички утворюють й інші токсичні речовини нейротоксин, фібринолізин, гемолізин тощо. До факторів, які сприяють виникненню ентеропатогенних ешерихіозів, відносять масивність інфікування, штучне вигодовування, несприятливий преморбідний фон, грубі порушення санітарно-гігієнічного режиму. Захворювання зустрічаються у вигляді спорадичних випадків і епідеміологічних спалахів, які звичайно виникають у соматичних стаціонарах, пологових будинках, відділеннях для недоношених, ясельних групах дитячих садків, будинках дитини. Джерелом інфекції є хворий на ешерихіоз переважно в гострий період захворювання, інколи бактеріоносій. Найбільш контагіозним є серовар О111. Патогенез. Зараження відбувається рев or. Ентеропатогенні Е.соїі розмножуються в тонких кишках на повеохні епітелію. У важких випадках вони виявляються і в товстих кишках, деколи в мезентеріальних лімфовузлах і легенях. Бактерії виробляють різні білкові речовини і ферменти, які володіють нейротропною дією. Унаслідок їх загибелі виділяється ендотоксин, який всмоктується і може бути виявлений у крові і багатьох органах. Токсин діє на ендотелій судин, на рефлекторні зони і нервові центри, що призводить до підвищення проникності судин. Інтоксикація також буває зумовлена токсичними метаболітами, які надходять у кров із кишечника. Ентеротоксин, що виділяється ентеротоксигенними ешерихіями, діє на ентероцити подібно холерогену, активізує в ендотелюцитах тонкої кишки аденілциклазу, що призводить до збільшення синтезу циклічного 3—5 аденозинмонофосфату, рівень якого, як відомо, визначає об'єм секреції кишкового соку. Унаслідок цього відмічається різке посилення секреторної активності епітелію і в просвіт кишечника виділяється велика кількість води і солей натрію та калію, різко зменшується їх зворотнє всмоктування. Втрата води і електролітів спричиняє розвиток дегідратації, падає об'єм циркулюючої маси крові. Накопичуються продукти недоокисленого обміну речовин, наростають явища метаболічного ацидозу. Розвивається стан гіпоксії. Виникають серцево-судинні розлади. Дегідратація за ешерихіозної інфекції частіше розвивається за соледефіцитним типом.

Після перенесеної ешерихіозної інфекції утворюються антитіла тільки до того серовару ешерихій, який спричинив захворювання,оскільки специфічні антитіла до ешерихій належать до класу М, імунітет нестійкий і триває.

Клінічна картина ешерихіозу різноманітна. Вона залежить від віку дитини, серовару ешерихій, стану преморбідного фону, зрілості імунологічної системи, нашарування інтеркурентних захворювань і багатьох інших факторів.

Ешерихіозна інфекція у дітей раннього віку. Захворювання спричиняється ЕПКП. Інкубаційний період близько 5—8 днів. У новонароджених і ослаблених дітей, а також у разі масивного інфікування інкубаційний період скорочується до 1—2 днів, у дітей 2—3 років збільшується до 2—3 тиж за умови інфікування малою дозою. Захворювання починається достатньо гостро з підвищення температури тіла, появи більш або менш вираженої інтоксикації, почастішання випорожнень. За характером випорожнення водянисті, жовтого або оранжевого кольору, з домішками невеликої кількості прозорого слизу. Деколи хвороба розвивається поступово. Температура тіла в перші дні нормальна або субфебрильна, дисфункція кишечника наростає, з'являються зригування, блювання 1—2 рази на добу, дитина стає неспокійною, відмовляється від іжі. Усі клінічні симптоми посилюються і стають максимально вираженими вже на 5—7-й день захворювання.

Показниками особливої тяжкості при ешерихіозі в дітей раннього віку є нейротоксикоз і токсикоз з дегідратацією, Нейротоксикоз зустрічається відносно рідко, розвивається в перші дні хвороби за рахунок ендотоксемп і характеризується симптомами ураження ЦНС, що швидко наростають. Токсикоз із дегідратацією — найчастіша форма прояву токсичного стану при ешерихіозі в дітей раннього віку. Клінічно він проявляється симптомами ураження центральної нервової та серцево-судинної систем, а також розладами водно-електролітного обміну, які виражаються ознаками зневоднення. Залежно від типу дегідратації розрізняють ізотонічний, соледефіцитний і вододефіцитний типи зневоднення.

Ізотонічний тип зневоднення розвивається внаслідок пропорційної втрати води та електролітів. Соледефіцитне зневоднення виникає в дітей з тривалою дисфунксцією кишечника, особливо внаслідок лікування кортикостероїдами і проведення неадекватної інфузійної терапії.

Вододефіцитне зневоднення проявляється значною спрагою, неспокоєм, збудженням.

Ешерихіозна інфекція у дітей старшого віку. Захворювання спричиняється ЕІЕ і клінічний перебіг його "дизентерієподібний". Інкубаційний період триває 2—З дні, іноді декілька годин. Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла, слабкості, болю в животі нападоподібного характеру. Через декілька годин, а деколи одночасно з підвищенням температури тіла з'являються часті рідкі випорожнення з домішками слизу, інколи крові. Симптоми інтокси-жації визначаються тільки в перші 1—2 дні. Під час об'єктивного огляду загальний стан мало порушений, висока температура тіла короткочасна (не більше 1—2 днів), у разі пальпації живота визначаються бурчання і болючість, спочатку по всьому кишечнику, а потім (після 2—3-го дня хвороби) переважно за ходом товстого кишечника. Сигмовидна кишка пальпується як спазмований щільний болючий тяж. Відхідник стиснутий, тенезмів не буває. Випорожнення звичайно до 5 разів на добу, рідко до 10, з великою кількістю слизу та домішками крові.

Перебіг. Для ешерихіозі в характерний гострий перебіг. Тривалість клінічних симптомів коливається від декількох днів до 1 міс. Ускладнення в основному пов'язані з нашаруванням ГРВІ і активізацією умовно патогенної флори. Часто зустрічається отит, пневмонія, пієлонефрит.

Діагностика. Діагноз ешерихіозу ставлять на основі клінічних проявів і даних лабораторного дослідження.

Диференціальна діагностика. Ешерихіоз у дітей раннього віку необхідно

диференціювати з функціональними порушеннями харчування (проста диспепсія), а також із сальмонельозом, кишковою інфекцією стафілококової етіології, вірусними діареями.

Лікування таке, як і за інших кишкових інфекцій. Обов'язковій госпіталізації підлягають діти з тяжкими та середньотяжкими формами захворювання, які потребують інфузійної терапії. Також госпіталізуються діти з ускладненнями та супутніми захворюваннями.

Антибактеріальні препарати необхідно призначати хворим із тяжкими та середньотяжкими формами інфекції. З антибактеріальних препаратів використовують поліміксин-М, невіграмон, бісептол, левоміцетин.

Патогенетична терапія полягає в негайній детоксикації та відновленні гемодинаміки шляхом регідратації та внутрішньовенної інфузії рідини, якої бракує, електролітів та інших компонентів. Регідратаційну терапію необхідно проводити з урахуванням виду токсикозу. За наявності ексикозу важливо також ураховувати ступінь його вираженості. При І—II ступені ексикозу призначають оральну регідратацію, яку проводять у два етапи. Протягом перших 6 год ліквідують водно-сольовий дефіцит

У подальшому проводять підтримувальну терапію з урахуванням добової потреби в рідині, солях і наступних втрат (кожні 6 год). У середньому об'єм рідини на цьому етапі складає 80—100 мл/кг на добу.

За тяжких форм ешерихіозу патогенетичне виправдано призначення преднізолону з розрахунку 2—3 мг/кг на добу або гідрокортизону 5—10 мг/кг на добу на період токсикозу протягом 3—5 днів.

Профілактика, суворе дотримання санітарно-гігієнічного режим в пологових будинках, відділеннях новонароджених, ясельних групах, будинках дитини, профілактичною метою можна використовувати специфічний бактеріофаг і бактерійні препарати типу лактобактерину і біфідумбактерину.

Висновок: Вивчення етіології,епідеміології та класифікації ботулізму,ієрсиніозу та ешерихіозах.

Загальний висновок: Вивчили визначення, етіологію, епідеологію, класифікацію при ботулізмі, ешеріхіозах та кишковому ієрсиніозі. Звернули увагу на мед сестринське об’єктивне обстеження, визначення проблем пацієнта, встановлення мед сестринських діагнозів. Засвохли заходи із специфічної лабораторної діагностики та проведення і виконання лікарських призначень при лікувані цих інфекцій.

 

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 58 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав