Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Шигельоз

Шигельоз - гостра антропонозна інфекційна хвороба з фекально – оральним шляхом передачі,що спричиняється шигелами;характеризується ураженням дистального відділу товстої кишки,частими випорожненнями з домішками слизу та крові в калі,болем в животі,підвищенням температури тіла і симптомами загальної інтоксикації.

Етіологія. Збудники шигельозу належать до роду Shigella,родини Enterobacteriaceae. Шигели – грамнегативні палички розміром2-4 на0,5-0.7мкм,що не утворюють спор і капсул,нерухливі;добре ростуть на звичайних живильних середовищах,є є факультативними анаеробами. Одним із факторів,що зумовлює патогенність шигел, є ендоцитоз- здатність проникати в клітини епітелію оболонки кишки і там зберігатися й розмножуватися. Згідно з міжнародною класифікацією,в основу якої покладено сукупність ферментативних,антигенних і біологічних властивостей,розрізняють чотири підгрупи шигел: підгрупа А - шигели дизентерії (Sh.dysenteгіае); підгрупа В — Флекснера (Sh. Flехпегі); підгрупа С —Бойда (Sh.Воусіі); підгрупа О — Зонне (Sh.Sonnei). Найбільш вірулентними вважають шигели групи А, які, крім термолабільного ендотоксину (його містять всі шигели) г виділяють термостабільний екзотоксин білкової природи, що має дуже сильну пейротоксичну дію. Так, інфікувальна доза для цієї підгрупи у дорослих становить 5 мікробних тіл, тоді як при шигельозі Зонне ця доза сягає десятків мільйонів бактерій.

Шигели мають значну стійкість до факторів зовнішнього середовища. Вона є тим вищою, чим слабша їх патогенність. Представники підгруп С і В найстійкіші у зовнішньому середовищі: на посуді і вологій білизні вони можуть зберігатися декілька місяців, у ґрунті — до 3 міс, на продуктах харчування — декілька діб, у воді — до 2 міс; під час нагрівання до 60 °С гинуть через 10 хв, кип'ятіння — негайно, а в дезінфекційних розчинах — протягом кількох хвилин.

Епідеміологія. Резервуаром і джерелом збудника є людина — хворий на гострий шигельоз або хронічну форму хвороби, а також носій — реконвалесцент або транзиторний. За тривалістю бактеріовиділення розрізняють: гостре бактеріоносійство (протягом 3 міс), хронічне (понад 3 міс) і транзиторне — одномоментне виділення шигел здоровою людиною, яка не хворіла на шигельоз за останні 3 міс. Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі на легку й стерту форму гострого шигельозу, що не госпіталізовані й працюють в установах харчування та водопостачання. Такі особи в гострий період хвороби з випорожненнями виділяють величезну кількість бактерій (в 1 г фекалій число шигел може досягати десятків мільйонів).

Механізм передачі збудника — фекально-оральний. Основні шляхи передачі — водний (частіше шигели Флекснера), харчовий (частіше шигели Зонне; фактори передачі — різноманітні продукти, особливо молоко і молочні продукти) і побутовий (фактори передачі — заражені збудником руки, посуд, іграшки тощо). У поширенні збудників шигельозу в теплу пору року певну роль відіграють мухи.

Сприйнятливість до шигельозу висока, мало залежить від статі та віку. Постінфекційний імунітет нестійкий, тино- та видоспецифічний, можливі рецидиви. Хвороба поширена повсюдно, але захворюваність переважає в країнах, що розвиваються, серед контингентів населення з незадовільнимсоціально-економічним і санітарно-гігієнічним статусом. У світі найпоширеніший шигельоз В (Зонне). Частіше хворіють діти у віці до 3 років. Жителі міст хворіють у 2—4 рази частіше, ніж сільські жителі. Характерна літньо-осіння сезонність. Нерідко виникають епідемії птигельозу.

Клініка. Інкубаційний період при шигельозі триває частіше 2—3 дні, але може становити від 2—4 год до 7 діб. Запропонована така клінічна класифікація шигельозів:

Колітична форма: легка (50—70 %), середньої тяжкості (ЗО—40%). тяжка, дуже тяжка (3—5 %).

Гастроентероколітичн а форма (5—7 %): легка, середньої тяжкості, тяжка, дуже тяжка.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 70 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав