Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Задача № 2

Розрахунок штучного освітлення

Зробити розрахунок загального штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку для приміщень, розміри яких наведені в табл.2.1.

Вихідні дані для розрахунку прийняти за варіантом, номер якого збігається з останньою цифрою залікової книжки студента..

Таблиця 2.1.

.

Згідно з існуючими даними за ДБН В.2.5-28-2006 прийняти й установити джерело світла для заданого приміщення і кількість ламп в одному світильнику.

Потрібно:

1. Вибрати джерело світла і тип світильника.;

2. Підібрати потужність чи тип (марку) лампи, що забезпечує нормативну освітленість при прийнятій нижче (в подальших розрахунках) їхній кількості, аргументувати необхідний світловий потік однієї лампи;

3. Обґрунтувати норму освітлення робочої поверхні в заданому приміщенні.

4. Залежно від індекса приміщення та сполучення коефіцієнтів відбиття визначити коефіцієнт використання світлового потоку;

5. Розрахувати кількість світильників і кількість ламп в одному світильнику;

6. Вибрати схему розташування світильників і подати її графічно.

Вказівки до розв’язання задачі

Розрахунок ведуть методом загального рівномірного штучного освітлення за коефіцієнтом використання. Залежно від розмірів і призначення приміщення намічають принципову конструкцію світлової установки, тип джерела світла в ній (табл.. 2.2).

Вихідні дані для розрахунку прийняти за варіантом.

Таблиця 2.2

Використовуючи додаток 1, визначаємо необхідний світловий потік однієї лампи Ф_л-, лм (беруть з технічної характеристики лампи);

Е_н – нормована освітленість (лк) для заданого приміщення визначається за

ДБН В.2.5-28-2006 (витяг з якого наведений у додатку4 ).

Залежно від геометричних характеристик приміщення знаходять i – індекс приміщення:

I = S / [h (a+b)]

де S – площа приміщення, м2;

S= а х b,

де а – довжина приміщення, м;

b– ширина приміщення, м;

h - розрахункова висота.

Знаходимо розрахункову висоту за формулою: h = H-h_р- h_с,

де Н – висота приміщення, м

h_р - висота поверхні над підлогою, яка розраховується, h_р = 0,8м

h_с - висота підвісу світильника, м

Визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку η, % за додатком 2, згідно з індексом приміщення і ступенем відображення стелі ρ_стелі; стін ρ_стін; і підлоги ρ_{підлоги} :

η = f(a; b; h; ρ_стелі; ρ_стін; ρ_{підлоги}),

де a - довжина, b- ширина, приміщення; h-висота підвіски світильника над освітлюваною поверхнею; ρ_стелі; ρ_стін; ρ_{підлоги} - коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін та підлоги (табл..2.2.)

Остаточний розрахунок виконуємо згідно з формулою:

n=(Е_н * S*K₃*Z) / (N*Ф_л*η),

де n- кількість світильників, шт. При розрахунку слід вважати, що n (та N) – неодмінно ціле число (неможливо зробити якусь дрібну частину лампи чи світильника). Люмінесцентне освітлення у приміщеннях з постійним перебуванням людей задля боротьби з явищем пульсації світлового потоку вимагає число ламп в 1 світильнику, кратне 2, тобто N=2, N=4, N=6 тощо. У приміщеннях з постійним перебуванням людей категорично забороняється застосовувати однолампові люмінесцентні світильники, що живляться від змінного струму і не мають спеціальних засобів боротьби із пульсацією.

N-кількість ламп в одному світильнику, шт. Світильники з лампами розжарювання можуть мати довільне число ламп. Люмінесцентне освітлення в приміщенні вимагає число ламп в одному світильнику кратне двум;

Ф_л- світловий потік однієї лампи, лм (беруть з технічної характеристики лампи);

Е_н – нормована освітленість за СНіП (див. вище), лк;

K₃- коефіцієнт запасу, що враховує старіння, запилення світильників [додаток 3];

Z-коефіцієнт рівномірності. Для ламп розжарювання і ДРЛ – Z=1,15, для люмінесцентних – Z=1,1;

S-площа приміщення, м²;

η – коефіцієнт використання, визначють за таблицями. У формулу підставляють у частках одиниці (а не у відсотках).

Таким чином, на підставі розрахунку визначають необхідну кількість ламп (N); обирають місце розташування світильників і їх кількість n, яку зображують на графічній схемі.