Читайте также:
|
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра фізичного виховання
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри фізичного виховання
Радомський І.П.
«___» _____________2013 року
ЛЕКЦІЯ
з дисципліни «Охорона праці в галузі»
Тема №1: Міжнародні норми в галузі охорони праці
Київ - 2012
Тема 1. Міжнародні норми в галузі охорони праці
Навчальні та виховні цілі:
1. Довести до студентів нормативні положення щодо міжнародних норм в галузі охорони праці та міжнародне правове регулювання охорони праці.
2. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.
Метод: лекція
Час: 2 години (90 хв.)
Місце: лекційна зала.
План лекції:
І. Вступна частина – 5 хв.
ІІ. Основна частина – 70 хв.
1. Правові основи соціального партнерства в галузі охорони праці
1.1. Поняття і загальна характеристика соціального партнерства
1.2. Законодавство Євросоюзу з питань охорони праці.
1.3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
2. Організація охорони праці на підприємствах України.
3. Планування і стимулювання охорони праці.
ІІІ. Заключна частина – 5 хв.
Література:
1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.
2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
Правові основи соціального партнерства в галузі охорони праці
1.1. Поняття і загальна характеристика соціального партнерства
В умовах кризового стану, який нині охопив ряд провідних країн світу, неможливо відродити економіку існуючими на сьогодення правовими засобами, в яких основними суб'єктами виступають індивідуальний найманий працівник і окремий роботодавець. Тому, на перший план зараз виходять інші суб'єкти – це колективи найманих працівників та колективи роботодавців .
Поняття трудового колективу приведено в ст.2521 КЗПП та в ст. 65 Господарського кодексу України. Так, ст. 2521 «Трудовий колектив підприємства» передбачає, що трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємствами. Аналогічне поняття відтворено і в п. 8 ст. 65 Господарського кодексу України.
Узгодження соціально-економічних інтересів між державою і вказаними суб'єктами утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства. Таке партнерство пронизує усі соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства чи роботодавця.
Соціальне партнерство – це сукупність норм, що регламентують відносини між трудовими колективами і роботодавцями по врегулюванню трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Процес законодавчого закріплення колективно-договірної системи в більшості країн світу розпочався ще на початку XX століття. Так, окремі норми колективно-договірної системи було внесено до датського Цивільного кодексу ще в 1907 році, а до швейцарського Кодексу зобов'язань ці норми були внесені ще в 1911 році.
У подальшому, із процесом виділення норм трудового права в окреме законодавство, набуло поширення прийняття спеціальних законодавчих актів з колективно-договірного регулювання трудових відносин. У Норвегії такий акт було прийнято ще в 1915 p., у Німеччині - в 1918, у Фінляндії – в 1924 р.
З цього приводу Міжнародна Організація Праці (МОП) прийняла ряд Конвенцій та Рекомендацій, а саме:
– в 1948 році – Конвенцію №87 про свободу асоціації і захист права на організацію;
– в 1949році – Конвенцію №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів;
– в 1951 році – Рекомендацію №91 - про колективні договори;
– в 1952 році – Рекомендацію №94 - про консультації та співробітництво між підприємцями і працівниками на рівні підприємства;
– в 1960 році – Рекомендацію №113 - про консультації та співробітництво між державною владою та організаціями підприємців і працівників;
– в 1981 році – Конвенцію №154 про сприяння колективним переговорам.
Україна в різні роки також ратифікувала вказані міжнародно-правові акти, які по нині входять до системи українського законодавства про працю і є обов'язковими до виконання.
В країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом. Нині відомі дві моделі соціального партнерства – біпартизм і трипартизм.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |