Читайте также:
|
В середині ХІІ ст. Галицько-Волинське князівство знову відроджується під владою Данила Романовича. З 1221р. він князював на Волині, а в 1238р. утвердився і в Галичині. Цього ж, 1238р., Данило успішно протистоїть наступу з заходу Тевтонського ордену, розгромивши військо хрестоносців під Дорогочином. Одночасно на сході руські князі ведуть боротьбу з монголо-татарськими військами. У 1239р. Менгу-хан знову завдав поразки половцям і зруйнував Переяслав та Чернігів. За такої складної ситуації Данило направляє до Києва свого воєводу Дмитра, і той 1240р. мужньо захищає місто від головних татарських сил на чолі з Бету-ханом. Проте татари все ж вдерлися в Київ, після чого рушили на захід. Ряд істориків вважає, що втрати від монголо-татарського походу 1240-1241 рр. для Галицько-Волинського князівства були порівняно незначними. Такі найбільші міста, як Київ, Галич, Володимир, були серйозно зруйновані, інші ж в основному врятувались від погрому.
Як тільки татари рушили далі, на Польщу та Угорщину, Данило Романович одразу ж заходився відбудовувати свої землі. Його вороги спробували скористатись тимчасовим послабленням князівства і створили проти Данила коаліцію за участю чернігівського князя, галицьких бояр та угорського короля. У 1245р. під Ярославом Данило завдав противникам ніщивної поразки, в полон потрапило багато угорських воєначальників. Але тріумф князя був короткочасним: того ж року до нього прибули татарські посли з грізною вимогою: «Дай Галич!» Данило був змушений їхати в Орду і стати васалом Бату-хана. Проте, на відміну від інших руських князівств, у галицько-волинських землях не було ханських баскаків, тут не робилися переписи населення. Новою столицею Галицько-Волинського князівства став Холм, розташований далі на захід від татарських земель. Відбудовувались старі міста, засновувалися нові міста-фортеці, такі, як Львів.
У 50-х роках ХІІІ ст. Данило зробив спробу визволитися від татарської залежності. Він завдав поразки татарському війську Куремси, звернувся з закликом про допомогу до Заходу. Сподіваючись на сприяння папи римського, він дав згоду на унію з католицькою церквою і був коронований 1253р. в Дорогочині королем. Але хрестовий похід, до якого закликав папа римський, так і не відбувся. В 1258-1259 рр. Данило змушений був підкоритися новому татарському війську на чолі з Бурундаєм, що прибуло на Правобережжя. За вимогою Бурундая, більшість фортець, збудованих Данилом, були ним же тепер зруйновані. Галицько-Волинське князівство до початку ХІV ст. залишалось могутньою державою. Син Данила Лев, що правив у ці часи, приєднав до своїх володінь Закарпаття і частину польських земель з Любліном. У 1303р. за згодою константинопольського патріарха була заснована окрема Галицько-Волинське митрополія.
1264-1340 рр. Розвиток князівства за спадкоємців Данила Галицького, поступове політичне ослаблення князівства. При формальному збереженні єдності, князівство фактично розпалося і поступово втрачало колишню велич. У цей період князювали сини Данила – Шварно (1264-1269 рр.) і Лев І (12 64-1301 р.), син Лева І – Юрій І (1301-1308 рр.), сини Юрія І – Андрій та Лев ІІ (1308-1323 рр.). Галицько-волинські князі, визначаючи формальну залежність від Золотої Орди, фактично вели самостійну зовнішню політику. Особливе місце у цій політиці відводилося Польщі, Тевтонському ордену та Литві, підтримка яких могла забезпечити незалежність від Золотої Орди.
Андрій та Лев ІІ закріпили політичні стосунки з Литвою династичним шлюбом доньки Андрія та Любарта – сина великого князя литовського Гедиміна (1316-1341 рр.). Цей шлюб виявився однією із передумов литовського панування в українських землях. Останнім галицько-волинським князем став племінник Андрія та Лева ІІ – Юрій ІІ Болеслав (1325-1340 рр.). він був українсько-польського походження (мати – сестра Лева ІІ та Андрія, батько – польський князь Тройдент), був охрещений в католицькій вірі й отримав ім’я Болеслав. Коли ж з’явилася можливість зайняти галицько-волинський престол, Болеслав перейшов у православну віру і взяв ім’я Юрій. З його кандидатурою погодилися і бояри, і татари. Юрій ІІ Болеслав, вихований на західній культурі, здійснював прозахідну політику: сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя. Смерть Юрія ІІ була трагедією для України: він не мав спадкоємців, і престол перейшов до його зятя – литовського князя Любарта. Галицько-Волинське князівство опинилося в складі Великого князівства Литовського. Боротьбу за українські землі розпочав і польський король Казимір Великий, захопивши у 1349р. частину Галичини. У цю боротьбу вступила і Угорщина, яка володіла Галичиною з 1370 по 1386 рік. Таким чином, після 1340 р. Галицько-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі були поділені між сусідніми державами. Галицько-Волинське князівство, будучи ослабленим боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об’єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність.
Питання 3.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 112 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |