Читайте также:
|
Галицьке князівство зміцнилося в другій половині ХІІ ст., за часів князювання Ярослава Осмомисла, який здобув вихід до Чорного моря, захопивши землі між Дністром та Дунаєм. Через Галичину проходили вигідні торговельні шляхи з Чорного моря в Балтійське, в західну Європу. Ярослав Осмомисл успішно воював з половцями, але приборкати власну боярську аристократію виявилося набагато важче. Коли він намагався зробити сина від своєї коханки Настасії Олега законним наступником престолу, бояри арештували Ярослава, а Настасію спалили на вогнищі. З великими труднощами Ярославу таки вдалося перемогти бояр. Та після його смерті бояри прогнали Олега і проголосили князем законного сина Ярослава, Володимира. Далі у них виникає конфлікт вже з Володимиром, а за тим – вторгнення угорських військ та цілий ряд постійних внутрішніх чвар.
Стабілізувати становище в Галичині змогло тепер втручання волинського князя. Після смерті Володимира Ярославича волинський князь Роман Мстиславич у 1199р. стає князем Галичини. Таким чином відбулось об’єднання двох наймогутніших князівств поденно-західної Русі в одне.
Роман Мстиславич проводив активну завойовницьку політику. Ще у 1196р. він підкоряє своїй владі литовські племена ятвягів, поширюючи кордони князівства далеко на північ. У 1202р. Роман одержав перемогу в боротьбі з київським князем Рюриком і поширив свою владу на Придніпров’я. Одночасно він здійснив у 1202-му і 1204 рр. успішні об’єднані походи південноруських князів на половців. У внутрішній політиці Роман намагався приборкати боярську аристократію, нещадно розправляючись із непокірними. Добре відомий був вислів князя: «не побивши бджіл, не їсти меду». У зміцненні своєї влади князь намагався спиратись на міське населення та середнє і дрібне служиле боярство. Політичні успіхи Романа Мстиславовича були настільки вражаючими, що сучасні літописці називали його «самодержцем», що «правив майже усіма землями і князями Русі». Але створене ним за короткий період значне за розмірами князівство від Дніпра до Карпат виявилось нетривким і розпалося відразу після його смерті в битві з польським князем Лешком Білим у 1205р. Знову спалахнули міжусобні чвари, підняло голову боярство, скориставшись малолітством синів Романа Данила і Василька. Один з боярів навіть проголосив себе князем, що було нечувано в руській традиції. Становище ускладнювалося вторгненням іноземних військ.
В ці часи у Північному Причорномор’ї вперше з’явились монголо-татарські війська, які отримали перемогу над половцями, і ті змушені були просити допомоги в руських князів. У похід виступали галицькі, волинські, київські, чернігівські, смоленські полки. Об’єднана половецько-руська армія, маючи значну чисельну перевагу над противником, через неузгодженість дій зазнала нищівної поразки від татар на річці Калці у 1223р.
Питання 2.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |