Важливою характеристикою території стає її природно-ресурсний потенціал (ПРП) — сукупність природних ресурсів, якіможуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденційрозвитку науки і техніки. Співвідношення між ПРП і розмірамийого використання називається ресурсозабезпеченістю (Р). Ресурсозабезпеченість може виражатися двома способами: кількістю років, на які вистачить певного ресурсу при збереженні темпів йоговикористання, або запасами цього ресурсу на душу населення даноїтериторії:
Р = запаси / щорічний видобуток = число років
або:
Р = запаси/ кількість населення = запаси на душу населення
Ресурсозабезпеченість — величина відносна, по-перше, тому, що можуть бути розвідані нові запаси ресурсу або зросте його споживання, по-друге, тому, що недостатня, достатня або висока ресурсозабезпеченість визначається методом порівняння із середніми показниками — світовими, регіональними, державними тощо.
Природокористування. Природокористування —система заходів, що здійснюються суспільством з метою вивчення, освоєння, перетворення й охорони навколишнього середовища.У процесі виробництва загалом або на окремих його етапах природокористування може бути раціональним і нераціональним.
Особливості розміщення паливних,рудних та нерудних ресурсів світу. З паливних ресурсів (вугілля, нафта, газ, уран, горючі сланці,торф) головні — кам’яне і буре вугілля, нафта, природний газ. Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15 %площі суходолу. Загальні запаси — 15 трлн т, розвідані — 9 трлн т.Найбільші поклади вугілля знаходяться у КНР, США, Росії, Україні, Казахстані, Польщі, Австралії, ФРН, Канаді, ПА. Найбільшібасейни: Ленський, Тунґуський, Кансько-Ачинський, Тімано-
Печорський (Росія), Аппалацький, Пенсільванський, Центральний, Форт-Юніон (США), Тянсінський, Шансі (КНР), Рурський, Ахенський, Рейнський (ФРН), Караґандинський, Екібастузький (Казахстан), Донецький (Україна).
Загальносвітові запаси нафти — 350–450 млрд т (достовірно відомі — 100 млрд т). Провідні країни за запасами: Саудівська Аравія (24 млрд т), Росія (20 млрд т), Кувейт, Іран (по 13 млрд т), Ірак, США. Основні райони залягання: Перська затока, Сибір, Урало-Поволжя, шельф Мексиканської затоки, Аляска, акваторія Північного моря; північ Південної Америки; Ґвінейська затока, Північна Африка, Великі Зондські острови.Природний газ утворюється із нафтою, тому їх родовища часто збігаються територіально. Запаси природного газу —200–300 трлн м3 (достовірні — понад 100 трлн м3). Провідні країни за запасами: Росія (43 % світу), Іран, США, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Норвеґія. Рудні корисні копалини представлені рудами чорних і кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів. Великі запаси залізної руди (у світі — 800 млрд т, розвідані 200–250 млрд т) є в Росії, Австралії, Бразілії, Україні, США, Канаді, Індії тощо. Світові запаси марганцевих руд становлять майже 17 млрд т. Більш ніж
90 % з них припадає на ПА та Україну. За запасами руд хрому (світові — близько 16 млрд т) виділяються ПА, Зімбабве, Казахстан. Із руд кольорових металів найбільш поширеними є руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти). Світові запаси — понад 70 млрд т. Найбільші родовища алюмінієвої сировини розміщено у Ґвінеї, Бразілії, Австралії, Індії, Сурінамі, Росії, Ямайці. Мідні руди (до 1,5 млрд т у світі) найбільше поширені в Чілі (90 % світових), Замбії, Демократичній Республіці Конґо, США, Канаді, Австралії.
Поліметалеві руди є багатокомпонентними; окрім основних складових — свинцю (200 млн т) і цинку (350 млн т) — вони містять срібло, рідкісноземельні метали тощо. Значні запаси їх є у США, Канаді, Австралії, Росії, Казахстані, ПА. Понад 90 % олов’яних руд світу (всього -10–20 млн т) знаходяться у «олов’яному поясі»:
Росія — Монголія — КНР — В’єтнам — Таїланд — Малайзія — Ін-
донезія — Австралія. На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна, Словенія, Алжир, Італія, Киргизстан. Більшість світових запасів золота (50–60 тис. т) і платини знаходяться в ПА, США, Канаді, Росії, Австралії.
Уранові руди є важливою стратегічною сировиною. Найбільші запаси їх мають Австралія, ПА, Канада, Ніґер, Бразілія, США.
Нерудна гірнича-хімічна сировина — апатити, нефеліни, кам’яна і калійна солі, сірка, барій, фосфорити. Основою для виготовлення мінеральних добрив є калійні солі (сильвін і карналіт), фосфати (апатити, фосфорити) і азот, одержуваний з повітря. Значні родовища калійних солей є в США і Канаді, у Німеччині, Росії, Білорусі. Апатити є на півостровах Лабрадор (Канада) і Кольському (Росія). Величезні запаси фосфоритів осадочного походження сконцентровані у Західній Африці (Марокко), на Аравійському півострові, у США (Флоріда).Широко використовуються галіт (кухонна сіль) і сірка. Запаси солі практично невичерпні. Вона добувається більш ніж у ста країнах світу, але найбільше її використовують у розвинених країнах для виробництва соди і хлору. Розвідані родовища самородної сірки широко розробляються в США, Мексиці, Польщі, Україні й Іраку. Найбільші обсяги видобутку припадають на будівельні матеріали. Вони поширені всюди. Запаси коштовних і напівкоштовних каменів мають Індія, Росія, Шрі-Ланка, Канада та ін.
Особливий інтерес серед технічних ресурсів (алмаз, азбест, тальк, каолін, графіт) викликають алмази. Значні алмазоносні провінції розташовані в Африці (Південна Африка, ДРК, Анґола, Ботсвана, Намібія), Якутії (Росія), Австралії.
Проблеми використання мінеральних ресурсів. Головною проблемою використання мінеральних ресурсів є виснаженість їх родовищ.
Земельні ресурси. Землі, що використовуються в господарській діяльності людини, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях
господарства, становлять земельні ресурси світу. Вони належать до відновлювальних природних ресурсів і характеризуються певною територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси — основа розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших
господарствах, де використовується й відіграє роль родючість ґрунтів. Земельний фонд (без Антарктиди та Ґренландії) становить 133,9 млн км2 (13,4 млрд га), або 26,3 % загальної площі земної кулі, у тому числі:
• орні землі (рілля, сади, плантації) — 1,45 млрд га (11 %);
• луки й пасовища — 3,2 млрд га (24 %);
• ліси й чагарники — 4,1 млрд га (31 %);
• малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) — 4 млрд га (30 %);
• антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) — 0,4 млрд га (3 %).
Одним із найважливіших показників у земельному фонді території є частка орних земель. На Євразію припадає 59 % світової ріллі, на Північну та Центральну Америку — 15 %, на Африку —15 %, на Південну Америку — 8 %, на Австралію — 3 %. 80 % світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24 %) та Азії (18 %). Структура земельного фонду планети не залишається незмінною. Постійний вплив на неї мають два процеси протилежного характеру. З одного боку протягом тисячоліть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для сільськогосподарського використання. Тільки протягом ХХ ст. розораність земного суходолу збільшилася у двічі. А з іншого боку постійно відбувається погіршення, виснаження земель. Ґрунти втрачають свою родючість, еродують. Внаслідок ерозії з сільськогосподарського обігу щорічно випадає 6–7 млн га. Заболочування, засолення й опустелювання
виводять з обігу ще 2–3 млн га щорічно.
Водні ресурси. До водних ресурсів відносять поверхневі та підземні води, які
використовуються або можуть бути використані у господарстві. Водні ресурси є відносно невичерпним, оскільки їх загальна кількість на планеті залишається незмінною, однак їхня якість стрімко погіршується. Загальний об’єм гідросфери Землі — 1,4 млрд км3, причому 96 % припадає на води Світового океану. Об’єм підземних вод становить понад 23 млн км3, у льодовиках міститься 24 млн, в озерах — 176 тис., у болотах — 12 тис., у річках — більш ніж 2 тис. км3. Але прісної води наявно тільки 2,5 % від усієї маси води. Реально придатними для освоєння є насамперед води річок, прісних озер та підземних вод неглибокого залягання — це лише 0,03 % усіх водних запасів Землі. Проблема дефіциту прісної води обумовлена насамперед бурхливим розвитком господарства. Основними споживачами прісної води є сільське господарство (63 %), промисловість (27 %), комунальне господарство (7 %) і транспорт. Світове споживання прісної води перевищує 3 800 млрд м3 на рік. Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно, що пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. У Латинській Америці зосереджено 31 % від усього обсягу ресурсів прісної води Землі, у Східній Азії — 22 %. Водночас третина суходолу вже зараз відчуває нестачу води. 700 млн людей, які живуть у 43 країнах світу, потерпають від постійного дефіциту води, а понад 900 млн осіб не мають доступу до джерел чистої питної води.
Лісові ресурси. Лісові ресурси — це ліси певної території, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення будь-яких потреб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчових, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують такожзахисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Лісові ресурси належать до групи біологічних, тому вони є вичерпними, алевідновлювальними.Лісовий фонд світу складає приблизно 28 % суходолу. Більшачастина лісів сконцентрована у двох лісових поясах — північному,з переважанням хвойних пород (пролягає через Канаду, США,Скандинавію, Росію) та південному, з листяними породами дерев(території Центральної та Південної Америки, Екваторіальної Африки, Південної та Південно-Східної Азії).Найбільші площі лісів збереглися в Азії та Південній Америці,найменші — в Австралії та Європі. За запасами деревини провіднімісця у світі належать Росії, Канаді, Бразілії, США, Індонезії;з-поміж африканських країн — Демократичній Республіці Конґо(ДРК).Щороку площі лісів скорочуються на 125 тис. км2, що дорівнює площі Австрії і Швейцарії разом узятих. Тільки за останнідвісті років лісистість земного суходолу зменшилась удвічі. Особливостраждають вологі екваторіальні ліси. Їх знищують під ріллю в країнах, що розвиваються. Багато деревини йде на потребицелюлозно-паперової та меблевої промисловості. У найбіднішихкраїнах й досі використовують деревину як паливо. Із знелісненням пов’язані ерозія ґрунтів і зменшення запасів кисню в атмосфері.Головним шляхом подолання проблеми скорочення лісових ре-
сурсів є лісовідновлення, комплексне використання деревини, заміна деревини на синтетичні матеріали.
Ресурси Світового океану. Ресурси Світового океану представлені мінеральними, енергетичними та біологічними запасами. Величезним є значення Світового океану для транспорту й рекреації.
Мінеральні ресурси представлені нафтою, природним газом,групою твердих корисних копалин. Геологічні запаси нафти нашельфі оцінюються в 0,3 трлн т, природного газу — в 140 трлн м3.Видобуток нафти та газу ведеться в Перській, Мексиканській затоках, Північному і Каспійському морях. Кам’яне вугілля на шельфі видобувають Великобританія, Японія, Нова Зеландія, Канада,
Австралія. Глибоководні частини океану вкриті залізомарганцевими конкреціями. Їх загальні запаси оцінюються в 2–3 трлн т, а поки доступні 250–300 млрд т.
Енергетичні ресурси — це механічна і теплова енергія вод Сві-тового океану. З енергетичних ресурсів найбільше використовується енергія припливів та відпливів. Сумарна потужність припливів на нашій планеті оцінюється вченими від 1 до 6 млрд кВт/год. Електростанції, які працюєть на енергії припливів та відпливів, є у Франції, Росії, КНР. У деяких країнах світу розробляються і вже частково реалізуються проекти з використання енергії течій і хвиль. Використання термальної енергії океанських вод є пер-
спективним завданням людства.
Біологічні ресурси Світового океану охоплюють різноманітних
представників рослинного і тваринного світу, які мешкають у його водах. Біомаса океану налічує 140 тис. видів, а її загальний обсяг оцінюється в 35 млрд т. Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд осіб. Частка риби становить 80 % усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюсків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка — на водорості. Щорічно виловлюється 85–90 млн т риби, молюсків та інших морепродуктів; цим люд-
ство забезпечує до 20 % своїх потреб у білках тваринного походження. Останніми роками поширилося розведення деяких видів організмів на морських плантаціях і фермах (аква- та марикультури). Людство, експлуатуючи природні ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник, скидаючи в океанічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан і суходіл — це єдина екологічна система, тож екологічна криза в океані загрожує знищенням усієї біосфери.
Кліматичні ресурси. Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, що містять сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси
не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються у процесі використання, але можуть погіршуватись або покращуватись (за умови цілеспрямованої діяльності). Кліматичні ресурси з огляду на їх значення для діяльності людини можна поділити на:
• енергетичні — дають можливість одержувати дешеву екологічно чисту електроенергію;
• сільськогосподарські — певна кількість тепла і світла забезпечує необхідні умови для розвитку с/х культур;
• рекреаційні — відображають зв’язок метеорологічних умов і самопочуття людини.
Поєднання тепла, вологи, водного режиму, ґрунтів певної території, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами.
Рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси — сукупність природних та антропогеннихоб’єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. В їх структурі виділяють два напрями — природний і соціально-економічний. Основу рекреаційних ресурсів становить природний напрям, який охоплює морські узбережжя, берегирічок, озер, ліси, парки, гірські райони тощо. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, архітектури, етнографічні елементи.Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бутивизначений повністю якісно або кількісно. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флоріда, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст міських аґломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; у Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських аґломерацій Тихоокеанського узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, райони прибережних міських аґломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадаґаскар. Використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним бізнесом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить швидкий і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Особливого значення для залучення туристів набуває рівень розвитку сфери обслуговування, тому провідні місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 187 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |