Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Зміни у територіальній структурі господарства в епоху НТР.

Читайте также:
  1. Державна інспекція сільського господарства України.
  2. Домогосподарства
  3. ЗМІНИ КЛІМАТУ ТА ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ
  4. зміни обсягів виробництва.
  5. Організаційні зміни, стрес і управління ними.
  6. Організація навчання та інструктажів в електро господарствах
  7. Організація та управління охороною праці на Дубенському міжрайонному управлінні водного господарства
  8. Отже, кардинальні зміни в матеріальній культурі первісної доби були спричинені чинниками, що виникали в людському суспільстві і насамперед у техніці вироблення знарядь праці.
  9. ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

• Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості з місцевої сировини на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині найбільш динамічно розвиваються, не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежать від довозу енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну

енергетику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинених країн (Канада, Австралія, ПА тощо), в країнах, що розвиваються, та деяких постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).

• Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали передові наукові та освітні осередки. Територіальне поєднання освіти, науки, наукомістких виробництв стало типовим для великих аґломерацій і провідних промислових районів економічно розвинених країн. У США — це райони Промислового поясу та

Тихоокеанського узбережжя; в Європі — так зване індустріальне ядро Європи (від півдня Великобританії до Північної Італії); в Японії — зона мегалополісу Токайдо; в Росії — регіони Москви, Санкт-Петербурґа, в Україні — Придніпров’я, Донбас.

Новою формою територіальної організації науково-виробничих

комплексів стало створення науково-технічних зон (технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів), в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукомісткі промислові підприємства. Так, ще у 1973 р. в США існувало 84 науково-технічні зони; тут було зайнято 142 тис. Робітників і 45 тис. вчених. Зараз найбільш велика з них «Силіконова долина» виробляє 20 % загальних світових обсягів виробництва засобів обчислювальної техніки та комп’ютерів. В Англії існує більш ніж 25 зон і технопарків, за рахунок чого створено 18,4 тис. робочих місць. В Японії на базі провідних наукових закладів було створено 18 технополісів у 14 районах. Найбільший технополіс «Цікуба» забезпечує роботою 145 тис. людей. Японці вважають, що саме технополіси є втіленням технологій ХХІ століття. Діяльність технополісів координує Всесвітня Асоціація Технополісів (WTA). Вона створена 4 червня 1997 р. Місце розташування штаб-квартири — Сеул, входить до складу ЮНЕСКО.

• Спостерігається висока територіальна концентрація виробничої діяльності і населення. Посилилися процеси урбанізації, що, з одного боку, сприяє консолідації ринків збуту, створенню перспективних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого — загострює екологічні і соціальні проблеми.

Впровадження досягнень НТР в різних країнах світу. Розбіжності в глибині, масштабах поширення і реалізації наукових ідей поглиблюють розрив між науково-технічним рівнемокремих країн і територій.На світовому ринку високих технологій за сумарним показником лідером є США. Особливо великих успіхів ця країна досяглав інформаційних технологіях та біоіндустрії. Японія посідає другемісце, приділяючи увагу розвитку електронної промисловості. Західна Європа відстає в розвитку високих технологій, хоча в деяких галузях, таких як енергозберігаючі технології і телекомунікації,їхні позиції дуже сильні. Нині швидкими темпами в цьому напрямірухається Китай, дещо меншими — Індія.

Ринок високотехнологічної продукції має такий приблизний розподіл: США — 35 %; на частку Японії припадає до 25–30 %; ФРН — до 8 %; Великобританії — 7 %; Франції — до 4 %, інших країн — 20 %. Якщо порівняти розвиток інноваційних галузей промисловості, то можна приблизно оцінити внесок окремих країн:

• у телекомунікаційному і навігаційному обладнанні лідерами є Японія, США, ФРН і Велика Британія (50 % світового виробництва);

• у мікроелектроніці — Японія, США, Малайзія, Південна Корея (55 %);

• у засобах інформатики — США, Японія, Сінґапур, Тайвань (50 %);

• в апаратно-програмному комплексі провідну роль відіграють США, Франція, Велика Британія та ФРН;

• у медичному обладнанні — США, ФРН, Японія, Нідерланди;

• у галузі промислових і наукових приладів — США, Японія, ФРН, Велика Британія.


 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав