Читайте также:
|
Лекції з географії.
Тема: Вступ.
Предмет та завдання соціально-економічної географії світу
Предмет дослідження науки — це ті сторони, властивості і відношення, які вивчаються даною наукою.
Економічна і соціальна географія світу — галузь науки, яка досліджує географічні засади світового господарства, глобальних проблем людства й світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі й окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.
На сучасному етапі соціально-економічна географія виконує низку завдань:
• економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах світу; дослідження з географії світового господарства і світогосподарських зв’язків;
• політико-географічні дослідження країн світу;
• пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;
• вивчення соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем людства за сучасних умов, коли розпались останні найбільші імперії, в тому числі радянська;
• здійснення українізації соціально-економічної географії, яка полягає у вивченні глобальних процесів, світових закономірностей в контексті їх проявів в Україні;
• дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків із Україною.
Джерела географічних знань та методи економіко-географічних досліджень
Існують різноманітні джерела географічної інформації: статистичні, картографічні, історичні документи, наукова література,енциклопедії, періодичні видання. Однак сучасний світ розвивається дуже швидко,ситуація змінюється буквально щохвилинно.
З метою одержання найсвіжішої інформації можна широко використовувати ресурси Інтернету. Щоби висвітлювати проблему якомога повніше та об’єктивно, доцільно використовувати декілька різних джерел.
Методи дослідження науки — це системи прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і соціальна географія світу використовує методи як суто географічні, так і загальнонаукові. Основними методами економіко-географічних досліджень є: статистичний, картографічний, порівняльний, історичний, економіко-математичний, наукової систематизації, районування.
Особливе місце посідає метод географічного прогнозування. Без прогнозу неможливо уявити перспективи розвитку будь-якої країни або території. Унікальні можливості визначення взаємозв’язків об’єктів, процесів і явищ надають ГІС (геоінформаційні системи).
Історико-географічні регіони світу
Історико-географічний регіон — це сукупність країн, яка характеризується спільністю природних умов, фізико- і економіко-географічного положення, умов побуту та господарської діяльності людей, історії і культури народів, схожістю рівнів соціально-економічного розвитку і структур господарства.
Кількість основних регіонів світу визначається різними вченими по-різному. Основними макрорегіонами світу є Європа, Азія, Англо-Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія. Багато історико-географічних регіонів відрізняються складною внутрішньою структурою, тобто в їхніх межах виділяють дрібніші одиниці — субрегіони. Наприклад, в межах Азії виділяють такі субрегіони: Центральна Азія, Південно-Східна Азія, Південно-Західна Азія, Південна Азія, Північна Азія, Східна Азія, — кожний з яких відрізняється спільністю певного набору ознак.
Видатні економгеографи світу.
Найбільш відомими вітчизняними вченими економгеографами є П. П. Чубинський, С. Л. Рудницький, К. Г. Воблий, О. Т. Діброва. Вагомий внесок у розвиток соціально-економічної географії зробили радянські та російські вчені. Серед них:
• М. М. Баранський (1881–1963 рр.) — заклав основи радянської економічної географії створив наукову школу. Ним були розроблені методологічні принципи радянського країнознавства, основи географічної (картографічної) генералізації. Він заснував кафедри економічної географії в ряді вузів, а в Московському університеті — географічний факультет.
• С. Б. Лавров (1928–2000 рр.) — президент Російського географічного товариства, член Європейської Академії (Лондон). Розглядав питання формування Спільного Ринку та європейської інтеграції, проводив політгеографічні дослідження країн Європи, а після розпаду СРСР займався аналізом причин розпаду та виникнення міжнаціональних конфліктів.
• В. В. Вольський (1921–1999 рр.) — завідувач кафедри соціально-економічної географії зарубіжних країн географічного факультету МДУ, спеціаліст з соціально-економічної географії країн Латинської Америки з проблем світової економіки та міжнародних відносин.
• В. П. Максаковський (1924 р.) —російський економгеограф,країнознавець, доктор географічних наук, професор, академік Російської академії освіти, автор серії підручників з соціально-економічної географії світу.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 143 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |