Читайте также:
|
Культура Давньої Русі – одне з найзначніших явищ європейського Середньовіччя.
Держава була створена у ІІ пол. IX ст., а вже наприкінці Х ст. вона стала найбільшою державою середньовічної Європи. В ХІ ст. західні європейці з повагою писали про Русь – розвинуту християнську державу.
Література Давньої Русі була різноманітною і за стилями, і за жанрами, і хоча вона орієнтувалася на Візантію, але вже дала свої самобутні форми і мала величезні досягнення.
Пам’ятки писемності Київської Русі, як “Ізборник” Святослава (1073 – 1076); “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона (1037 – 1050); “Повість временних літ”, ченця Києво-Печерського монастиря Нестора 1113 р., “Повчання Володимира Мономаха” (поч. XII ст.).
Слово – це особливий жанр давньоруської літератури: це твори церковно-дидактичні, сюжетом яких були або моральна проблема (як у творі митрополита Іларіона), або історична подія, як у найвидатнішому творі давньоруської літератури “Слові о полку Ігоревім” (1185 – 1187 рр.).
Важливим жанром давньоруської літератури були життя, або агіографія: нова церква потребувала своїх святих: “Життя Бориса і Гліба”, “Житіє Феодосія Печерського” й виконувала роль канонізації своїх святих.
Літописи – історичні твори в Київській Русі, де розповідь велася за роками, а оповідання починалося кожного року словами “в літо” (звідси і походить назва жанру – “літопис”). За формою і змістом давньоруські літописи подібні до хронік
Видатними пам’ятками літописання були: Київський літопис, Галицько-Волинський.
Архітектура язичницької Русі не знала храмового будівництва. Після прийняття християнства за замовленнями князів починається кам’яне будівництво в містах.
Будівельним матеріалом був бутовий (нетесаний) камінь з каменоломень Києва, Чернігова, Переяслава та цегла: ряди цегли чергувалися з рядами битого каменю.
Десятинна церква – найстаріша кам’яна в Києві. У 990 р. (за іншими відомостями – 989, 991, 993 р.). Назва “десятинна” означає, що на її будівництво Володимир виділяв 1/10 своїх прибутків.
Церкву розкішно прикрасили іконами, коштовними посудинами і хрестами (з Херсонеса), великою кількістю мармурових прикрас (тому її ще називали мармуровою). Побудували Десятинну церкву в 996 р., а в 1240 р. коли в Київ удерлися орди Батия.
У 1017 – 1037 рр. з’являється перлина архітектури Київської Русі – Софія Київська, побудована на честь перемоги над печенігами. Слідування Візантії тут виявилося і в назві – Софія Константинопольська, і в тому, що будували візантійські майстри (греки), вони ж виконували мозаїку та живопис, зберігався і канон побудови храму як моделі Всесвіту: з Пантократором у куполі і Богоматір’ю в апсиді.
Але тут, як і в Десятинній церкві, були своєрідні риси, обумовлені національними слов’янськими традиціями:
- багатокупольність як наслідок традиції дерев’яних язичницьких храмів: багатокупольних. У Софії – 13 куполів, де головний – це символ Христа, а інші 12 – його 12 учнів;
- пірамідальність (також спадщина дерев’яного зодчества, крім цього, розташування Христос зверху, учні – нижче відтворювало середньовічні уявлення про пірамідальність світобудови;
- з’являються (вже в ХІІ ст.) оригінальні художні композиції на теми, невідомі Візантії. У Софії це світські композиції.
До нас Софія Київська дійшла вже в бароковому убранстві ХVІІІ ст., а спочатку це була хрестово-купольна композиція
З середини ХІІ ст. починається активне будівництво у Володимиро-Суздальському та в Галицько-Волинському князівствах.
Перлиною архітектури Північно-Східної Русі стає Успенський собор у Володимирі.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 213 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |