Читайте также:
|
Література відобразила всі верстви середньовічної культури. Дворяни створюють свою куртуазну літературу, найбільш яскравими явищами якої були:
· рицарський роман і повість, що дали світу ряд культурних міфів:
- “круглий стіл” короля Артура (бретонський цикл), Кретьєн де Труа;
- архетип неможливого, але й непоборного кохання (“Трістан та Ізольда” – найвідоміший середньовічний роман);
· куртуазна лірика, де центром образного мислення був культ Прекрасної дами:
- лірика трубадурів, труверів (північ Франції);
- мінезингерів (Німеччина);
- менестрелів (Англія).
Міська культура подарувала світові:
- поезію вагантів – мандрівників-кліриків, здебільшого ченців-утікачів, школярів, студентів (сатиричні, любовні, гротескні, застольні пісні тощо).
- фабльо – короткі віршовані або прозаїчні оповідання комічного і сатиричного змісту.
Вплив народної творчості, фольклору відчувається у героїчному епосі: “Пісня про Роланда”– фр. епос, “Пісня про Сіда”– іспанський, “Пісня про Нібелунгів– німецький.
Музика розвивалася як частина релігійної культури й була тісно пов’язана із храмом. В епоху Середньовіччя виникає і складається тип молитовних піснеспівів – григоріанський хорал (його ввів папа Григорій І). У збірці григоріанських хоралів “Аптифонарій” за кожним днем церковного календаря закріплювалася своя молитва-спів. Григоріанський хорал – це унісонний спів чоловічого хору на латинській мові без музикального супроводу.
З ІХ ст. з’являється орган, а з ХІІ ст. – поліфонічна меса на 3 – 4 голоси.
У Середні віки з’являється декілька видів запису музичних творів за допомогою нот – т. зв. нотацій: квадратна нотація - готична нотація - конданарний спів - крюкова, або знаменна нотація
Театр об’єднав релігійну і народну культури. Виник з літургії, тому перші жанри були “анімацією” Священного писання: пасіон (пристрасті; Пасіон - храмове дійство написане на тексти Євангелія.); міракль (чудо; Міра́кль — один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про «чуда», здійснені Богородицею.); містерії (таїнства; Містерія - духовна драма в середньовічній Європі, яка брала свої сюжети з Святого писання.). А вже потім з’явилися світські та народні вистави – мораліте ( Мораліте́ — повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у 15-16 ст. ), фарс ( Фарс - вид середньовічного народного театру комедійно-сатиричного характеру. ), соті ( поширені у Франції в 15 - 16 ст. сатиричні п'єси, переважно суспільно-політичного характеру, в яких персонажі під маскою блазнів викривали негативні явища суспільного життя. ).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 161 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |