Читайте также:
|
(Андрій Рубльов та Феофан Грек)
В другій половині XIV — першій половині XV ст. працювали два великих руських художника — Феофан Грек і Андрій Рубльов.Феофан, виходець із Візантії, в другій половині XIV ст. працював у Новгороді, а потім у Москві. Для стилю фрескових розписів Феофана та його ікон характерні особливі експресивність, емоційність. Він не завжди ретельно промальовував свої зображення, але досягав величезної сили впливу на почуття глядача. Цей характер живопису відповідав і темпераменту художника. Сучасники розповідають, що під час роботи він ніколи не стояв на місці («ногами бес покоя стояще»): мабуть, для того, щоб увесь час бачити, як виглядає мазок здалеку. Не перериваючи роботи, Феофан вів бесіди з друзями—і про мистецтво, і про філософію.
Інший характер має живопис Андрія Рубльова (близько 1360—1430 pp.). Чудовий колорист, Андрій Рубльов створював миротворчі композиції. В часи кривавих феодальних уособиць, ворожих набігів він відобразив у живописі народну мрію про мир, спокій, благополуччя, людську близькість. Ці риси особливо яскраво виявлялись у самому відомому творі, створеному ним разом з учнями— «Троїці». На іконі зображені три прекрасні юнаки, що ведуть неспішну, дружню і разом з тим печальну бесіду. Андрій Рубльов працював і в області книжкової мініатюри; в часи, коли мистецтво було більшою частиною безіменним, він залишив по собі пряму пам'ять.
Традиції Андрія Рубльова продовжувалися у живописі другої половини XV—XVI ст. Особливо відзначаються фрескові розписи Діонісія, не тільки своєрідні по композиції, але й з неповторно ніжним колоритом.
В другій половині XVI ст. в живописі з'являються вже й портретні зображення з рисами реальноїподобии. Досягнення мистецтва середньовічної Русі ввійшли в плоть і кров російської культури XVIII—XIX ст. Розквіт московської школи в кінці 14 - початку 15 ст. пов'язаний з діяльністю видатних художників Феофана Грека, Андрія Рубльова, Данила Чорного. Традиції їхнього мистецтва отримали розвиток в іконах і розписах Діонісія, що залучають вишуканістю пропорцій, декоративної святковістю колориту, врівноваженістю композицій.
У середині і другій половині XV століття художні напрями в московському живописі складалися під впливом творчості Андрія Рубльова і його школи. Художники-іконописці більше приділяли увагу не внутрішнім змістом образів, а їх зовнішніми рисами: легкості фігур, плавним лініям при написанні ликів, різкого поєднанню. Зразком такого напрямку можна вважати ікону "Вхід до Єрусалиму", написану невідомим московським майстром. Для московського живопису цього часу була характерна і ще одна особливість. У ряд іконописних сюжетів і образів разом з такими як Христос, Богоматір, апостоли стали входити і реальні канонізовані світські і духовні особи. У XVI столітті увагу московських живописців залучали не тільки біблійні сюжети, а й теми з всесвітньої та російської історії. Особливу вплив на творчість художників надавав чинник політичного розвитку країни.
Пізніше укладалася новгородська школа живопису. Її характерними рисами стали ясність ідеї, реальність зображення, доступність. Від XII ст. до нас дійшли чудові витвори новгородських живописців: ікона «Ангел Златые власы», де при усій візантійській умовності образ Ангела відчувається трепетна і гарна людська душа. Або ікона «Спас Нерукотворный» (також XII в.), на якій Христос із своїм виразним зламом брів предстає грізним, усе розуміючим суддею людського роду. У іконі «Успіння Богородиці» в обличчях апостолів відбита уся скорбота втрати. І таких шедеврів Новгородська земля дала чимало. Достатньо пригадати, наприклад, знамениті фрески церкви Спасу на Новгорода (кінець XII в.).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 152 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |