Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Культура Реформації

Читайте также:
  1. XIV. Светские наука, культура, образование
  2. Административная культура и ее типология
  3. Аккультурации
  4. Анталагічныя асновы фундаментальнай культуралогіі.
  5. Антиповедение и русская «смеховая» культура.
  6. Археологическая культура Волжской Болгарии.
  7. Б) Черняховская культура (кон. II-кон. IV вв. н.э.).
  8. Барокова культура України. Українські братства (Львівська, Київська братські школи). Зв’язки з Європою та її впливи.
  9. Беларуская культура ў 19-пач 20 ст. Нацыянальнае адраджэнне
  10. Билет 14.Культура в России XVIII века.

Реформація (в перекладі з латинської - перетворення, виправлення) - загальновизнана назва широкого суспільно-політичного руху, що на початку XVI ст. охопив майже всю Європу. Спрямований проти католицької церкви, він спричинив утворення нової сутності церков, так званого протестантського напряму.

З ідеологічного погляду, Реформація досить послідовно відображала новий, буржуазний, час в історії Європи, відіграла величезну роль у руйнації старого феодально-патріархального укладу в культурі, мисленні, способу життя.

Розпочалася Реформація в Німеччині. 31 жовтня 1517р. професор теології Віттенберзького університету Мартін Лютер (1483-1548) прибив свої "Дев'яносто п'ять тез" на дверях місцевої церкви, вони були спрямовані проти практики продавання Індульгенцій на відпущення гріхів. Це поклало початок Реформації, яка тривала з XVI до середини XVII ст. У ході Реформації від католицизму відкололася релігійна опозиція, яка отримала назву протестантизму (з лат. - проголошення, урочиста заява). Протестантизм представляли такі релігійні течії, як лютеранство, англіканство, анабаптизм, кальвінізм, цвігліанство тощо.

Можна сказати без перебільшення, що Реформація змінила обличчя Європи, суттєво посприявши поступовому створенню того соціального і культурного ладу, що й дотепер існує у більшості європейських держав.

Специфіка культури доби Реформації полягає у поєднанні в собі рис середньовіччя і Нового часу, відтворенні складного синтезу політичних, релігійних та інтелектуальних колізій.

Важливим фактором соціокультурних змін у XVII ст. стає наука, перш за все - експериментальне природознавство. У результаті прогресу природничих наук і математики виробляється механіко-матеріалістичне уявлення про природу, що якнайповніше виражене у класичній праці І. Ньютона "Математичні начала натуральної філософії" (1687 р.).

У художній культурі періоду Реформації сформувалися два стилі - бароко і класицизм.

Епоха бароко (від італ. barocco - дивний, химерний) настала після глибокої духовної кризи, викликаної Реформацією. Цьому стилю властивий своєрідний погляд на людину і світ як на величезний театр, де кожний виконує свою роль.

Для мистецтва бароко характерні грандіозність, пишність, динамічність образів (рух), декоративність, театральність, використання дзеркал в інтерєрі, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефектних видовищ, сполучення ілюзорного і реального, сильні контрасти масштабів ритмів, світла і тіні. Палаци і церкви бароко завдяки розкішній,вигадливій пластиці фасадів, неспокійній грі світлотіні, складним криволінійним планам і обрисам придбали мальовничість і динамічність

Парадні інтер'єри будинків барокко прикрашалися багатобарвною скульптурою, ліпленням, різьбленням; дзеркала і розписи ілюзорно розширювали простір.

В образотворчому мистецтві бароко переважають віртуозні декоративні композиції релігійного, міфологічного чи алегоричного характеру, парадні портрети, що підкреслюють привілейоване суспільне становище людини

Класичними зразками арх. Бароко є площа і собор Св.Петра в Римі., Маріїнський палац в Києві, Зимовий – в Москві.

Представниками бароко в європейському живописі вважають Рубенса, Рембрандта, Веласкеса.

В літературі бароко пов’язано з драматургією Педро Кальдерона.

Класицизм перк.як зразковий. Естетика класицизму оріэнтована на античністьяк ідеальний взірець. Естетичні норми і правила сформовані в трактаті Ніколя Буало «Поетичне мистецтво».

В мистецтві домінують суворі правила. Всі жанри поділяються на: високі і низькі, з конкретними вимогами до художника або поета.

Основними представниками мист. класицизму в живописі були Ніколя Пуссен. Карл Брюллов.

В театрі найбільшим досягненням класицизму став фран. театр 17 ст., представлений трагедіями П.Корнеля, Ж.Расіна і комедіями Мольєра.

Архітектура класицизму характеризується простими геометричними формами, ідеальною симетрією побудови, наявністю елементів античної архітектури.(Палац і парк Версалю у Франції)

Отже, бароко і класицизм можна розглядати як культурно-світоглядні явища перехідного періоду - від Реформації до Просвітництва.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 182 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав