|
Поняття концентрації суб'єктів господарювання.
Правове регулювання контролю за концентрацією в конкуренції. Учасники концентрації.
Критерії концентрації, обов'язкові для отримання дозволу Антимонопольного комітету України.
Порядок отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.
Перед вивченням даної теми студентам необхідно звернути увагу на те, що концентрація не є порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства України, а державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання розглядається як превентивна міра монополізації товарних ринків, здійснення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства суб'єктами, що володіють значною ринковою владою, та націлена на підтримку і захист конкуренції, прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання здійснюють органи Антимонопольного комітету України.
Антимонопольно-конкурентне законодавство України не містить визначення поняття "концентрація суб'єктів господарювання". У ч. 2 ст. 22 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. і Положенні про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. № 33-р, перелічуються ті дії суб'єкта (ів) господарювання, що підпадають під це поняття: 1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; 2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання; 3) створення суб'єкта господарюванню двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання; 4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Студентам необхідно знати, що учасники концентрації суб'єктів господарювання визначені в законодавстві. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. учасниками концентрації визнаються:
- суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання;
- суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, та суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;
- суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;
- суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання;
- фізичні та юридичні особи, пов'язані з учасниками концентрації, зазначеними в абзацах другому - п'ятому цієї статті, відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб згідно із статтею 1 цього Закону єдиним суб'єктом господарювання.
Особливу увагу необхідно звернути на те, що державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання встановлений у формі обов'язкового отримання учасниками такої концентрації дозволу на її здійснення. Законодавець чітко визначає ті критерії, за наявності яких дана процедура є обов'язковою. Так у ст. 24 зазначеного вище Закону встановлений ряд граничних показників, перевищення яких вимагає попереднього дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на здійснення концентрації. Так, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому: вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищу суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року і у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару, то дії, що є концентрацією цих суб'єктів господарюванні, вимагають обов'язкового дозволу. Більш того, учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану. Порядок розрахунку даних граничних показників встановлюється Антимонопольним комітетом України, з врахуванням ч. ч. 2-4 ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У результаті необхідно відзначити, що Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.
Концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна, відповідно до п. 12 ст. 50 Закону визнається порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, і тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством (див. також главу 28 ГК України).
Слід також мати на увазі, що Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам, визначеним в законодавстві. Кабінет Міністрів України може дати дозвіл на концентрацію, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Кабінет Міністрів України не вправі дати дозвіл, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації або становлять загрозу системі ринкової економіки. Процедура узгодження з урядом дій суб'єктів господарювання визначена постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 28.02.2002 р. N9 219. Процедура контролю за виконанням даного дозволу передбачена розпорядженням Антимонопольного комітету України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 29.08.2003 р. № 328-р.
Таким чином процедура отримання суб'єктами господарювання дозволу на концентрацію встановлена як на рівні законодавчого акту, так і підзаконними документами; представлена формі заяви; і може мати як загальний характер (вимоги встановлені в законодавстві в загальному вигляді для всіх потенційних учасників концентрації), так і індивідуальний (додаткова можливість отримання дозволу Уряду).
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 93 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |