Читайте также:
|
|
Поняття узгоджених дій.
Поняття і види антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання. Практика антимонопольних органів по виявленню і припиненню антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання.
Вилучення із заборони щодо здійснення антиконкурентних узгоджених дій. Порядок отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України і Кабінету Міністрів України на узгоджені дії суб'єктів господарювання.
Поняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Порядок визначення домінування на ринку.
Поняття і види зловживань монопольним (домінуючим) становищем суб'єктами господарювання на ринку. Практика Антимонопольного комітету України і його органів по розгляду дано: категорії справ.
Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Інші порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Практика їх виявлення і припинення.
Перед вивченням студентами даної теми необхідно чітко уявляти, що узгоджені дії самі по собі не є порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства, проте саме дана конструкція включена як фундаментальний елемент легальної дефініції такого складу правопорушення як антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. Даний вид порушення антимонопольно-конкурентного законодавства України встановлений ст. 30 ГК України ст.6 і п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Так узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття обєднаннями рішень у бідь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоутвореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.
Слід мати на увазі, що немаловажне значення для встановлення антимонопольних узгоджених дій суб’єктів господарювання мають також типи узгоджених дій. Вони перераховані у Типових вимогах до узгоджених дій суб’єктів господарювання для звільнення від попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України 12.02.2002 року № 27-р. це горизонтальні, вертикальні, конгломератні чи змішані акти конкурентні узгоджені дії.
Студентам необхідно звернути увагу, що перелік видів антиконкурентних узгоджених дій не є вичерпним. Він встановлений в ст.30 ГК України і ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Необхідно знати, що Закон України "Про захист економічної конкуренції» містить ряд вилучень із правила щодо визнання антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання правопорушеннями і залучення їхніх учасників до юридичної відповідальності. Ці винятки діють при дотриманні умов, передбачених ст. ст. 6-10 зазначеного Закону, наприклад, відносно будь-яких добровільних узгоджених дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців; узгоджених дій щодо достачання чи використання товарів і т. ін. У визначених випадках органи Антимонопольного комітету України можуть дати дозвіл на здійснення узгоджених дій або Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольний комітет України не дав дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Відповідний порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу передбачений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 28.02.2002 р. № 219.
Для вивчення наступного виду порушень законодавства про захист економічної конкуренції студентам необхідно знати, що визначальним першим кроком для можливості його кваліфікації є необхідним встановити таке поняття як "монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку". На законодавчому рівні дане поняття визначене в Законі України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. і Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р. Переважне становище монополіста на ринку встановлюється чи підтримується, у першу чергу, завдяки тому, що на цьому ринку у нього немає жодного конкурента, або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольне становище визнається у відношенні суб'єкта господарювання. Суб'єктами господарювання для цілей антимонопольно-конкурентного законодавства можуть бути визнані не тільки фізичні і юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність, але й органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їхньої особистої участі в господарській діяльності. Монопольне становище може встановлюватися й у відношенні декількох суб'єктів господарювання, що діють на ринку у визначених товарних і територіальних (географічних) межах, тобто монополістом може бути визнаний не "один продавець", а в цілому група, як визначено в ч. 5 ст. 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. Монопольне становище, визначене у відношенні групи, поширюється на кожного з учасників групи суб'єктів господарювання. У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.93 р. визначення меж товарного ринку, а також монопольного становища суб'єктів господарювання на ньому відноситься до повноважень Антимонопольного комітету України.
Важливо знати, що відповідно до ст. 13 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку - порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства України. Відповідно до статистики даний вид порушень є одним із найбільш численних по кількості виявлених і припинених органами Антимонопольного комітету України з загального числа порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Перелік складів, що включаються в це порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, є не вичерпним. ГК України, Закон України "Про захист економічної конкуренції" називають окремі склади зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (ст. 29 та ст. 13 відповідно). Як свідчить практика, найбільш розповсюдженими є так звані цінові зловживання монопольним становищем на ринку, до яких прийняте відносити зловживання у виді встановлення дискримінаційних і монопольних цін (як монопольно високих, так і монопольно низьких). Відбуваються такі зловживання в основному суб'єктами, що функціонують на соціально значущих ринках (житлово-комунальних послуг, енергопостачання, зв'язку, транспорту), тому торкаються життєво важливих інтересів досить широкої категорії споживачів і мають істотні негативні наслідки.
Студентам необхідно розуміти, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001р. дії, зазначені в ст. 31 ГК України (дискримінація суб'єктів господарювання), визначає як антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, а також розширює їх перелік. У ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону міститься легальне визначення даного правопорушення. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Не вичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю міститься в ч. 2 ст. 15 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р.
Необхідно звернути увагу, що загальний перелік порушень антимонопольно-конкурентного законодавства встановлений в законодавстві про захист економічної конкуренції, в законодавстві про захист від недобросовісної конкуренції та в законодавстві про природні монополії. Проте прийнятим в цьому питанні є відсилання, як правило, до ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., де крім розглянутих вище порушень названі в загальному вигляді ще 17 складів.
Для вивчення студентами практики виявлення і припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства необхідно звернутися, в першу чергу, до практики роботи Антимонопольного комітету України та його органів. Для цього слід ознайомитися з відповідними матеріалами, розміщеними на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України, а також в спеціалізованому періодичному виданні Антимонопольного комітету України - журналі "Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України".
Т ЕМА 5. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Загальна характеристика процедури розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Права і обов'язки осіб, що беруть участь у справі.
Попереднє рішення у справі. Рішення у справах про порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Перед початком вивчення даної теми студентам необхідно з'ясувати, що процедурні питання розгляду справ про порушення законодавстві про захист економічної конкуренції визначені в законодавстві; розділом VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 і Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), які були затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. № 169-р, із змінами і доповненнями). Для визначення законодавства, що встановлює правила розгляду справ про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства України необхідно також враховувати положення розділу 6-го Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р. Таким чином, студенти повинні розуміти, що в даній темі йдеться про позасудовий порядок розгляду справпро порушення конкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р. саме даним органом розглядаються заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводяться розслідування за цими заявами справами. При цьому особливу увагу необхідно звернути на розділ другий вказаних вище Правил розгляду справ, яким встановлені органи Комітету, які розглядають справи, а також підвідомчість справ.
Слід знати, що підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначені в ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р,: заяви суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; подання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власна ініціатива органів Антимонопольного комітету України. Проте у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Відповідно до ст. 38 Закону органи Антимонопольного комітету України можуть Прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду, окрім цього розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.
Студентам слід звернути особливу увагу, що особи, які беруть участь у справі, визначені в ст. 39 Закону: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання Третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі. Всі матеріали даної справи повинні бути забезпечені доказами, якими визнаються будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами; поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових Осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. При цьому, усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність). Порядок вилучення доказів, накладення арешт встановлений в ст. 44 Закону. Закон також детально регламентує забезпечення проведення експертизи (ст. 43); зобов'язання органів внутрішні справ, митних органів та інших правоохоронних органів надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України, йог територіальним відділенням (ст. 45); рекомендації органів Антимонопольного комітету України (ст. 46), і ряд інших процедурних питань.
При безпосередньому розгляді тієї або іншої справи органам Анті монопольного комітету України необхідно також зважати на специфіку розгляду саме даної справи. Так, наприклад, при розгляді справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єктів господарювання на ринку обов'язковим є дослідження загальнодержавного (регіонального) ринку з доказом наявності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ньому. Окрім цього дане дослідження повинне здійснюватися незалежно від того чи визначалося його монопольне становище при розгляді іншої справи в минулому. Адже ринкова частка, структура ринку, інші кількісні і якісні параметри ринку і становище на ньому суб'єкта господарювання, його конкурентів (їхня відсутність) можуть змінюватися протягом часу. При розгляді справи про антиконкурентні ді органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю необхідно враховувати, що даний вид порушення антимонопольно-конкурентного законодавства може бути вчинень тільки органами державної влади, органами місцевого само врядування або органами адміністративно-господарського управління та контролю. Органи державної влади й органи адміністративно-господарського управління та контролю визначені в ст. 1 Закону "Про захист економічної конкуренції". Для визначення органів місцевого самоврядування необхідно керуватися Конституцією України і положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р.
Студентам необхідно знати, що права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі визначені в ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. Так, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брили участь у справі); оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.
У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення відповідно до ст. 47 Закону. За результатами розгляду справ про порушення законодавства Про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення Порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних імперій; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 Закону України "Про захист економічної Конкуренції" від 11.01.2001 р; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його Територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення Інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб,які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до ст. 49 Закону розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом. Порядок виконання, перевірка, перегляд оскарження рішень, розпоряджень, обчислення строків та обмін інформацією передбачений розділом дев'ятим Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001р.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 98 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |