Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Читайте также:
  1. XVII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
  2. А. Гетьман Правобережної України Павло Тетеря
  3. Аварійно - рятувальні служби України.
  4. АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ОРГАНІВ
  5. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
  6. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  7. Боротьба за відродження державності України(1917-1920рр
  8. Бюлетень ВАК України, № 5, 2009
  9. В статті 55 Господарського кодексу України визначено поняття суб’єкта господарювання та їх класифікація
  10. Варіант 1. Н. вдалося переправити через кордон України дану літературу та розклеїти їх на дошках оголошень.

Поняття узгоджених дій.

Поняття і види антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів госпо­дарювання. Практика антимонопольних органів по виявленню і припиненню антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів гос­подарювання.

Вилучення із заборони щодо здійснення антиконкурентних узгод­жених дій. Порядок отримання дозволу органів Антимонополь­ного комітету України і Кабінету Міністрів України на узгод­жені дії суб'єктів господарювання.

Поняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господа­рювання на ринку. Порядок визначення домінування на ринку.

Поняття і види зловживань монопольним (домінуючим) станови­щем суб'єктами господарювання на ринку. Практика Антимо­нопольного комітету України і його органів по розгляду дано: категорії справ.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовряду­вання, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Інші порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Практика їх виявлення і припинення.

 

Перед вивченням студентами даної теми необхідно чітко уявляти, що узгоджені дії самі по собі не є порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства, проте саме дана конструкція включена як фундаментальний елемент легальної дефініції такого складу правопорушення як антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. Даний вид порушення антимонопольно-конкурентного законодавства України встановлений ст. 30 ГК України ст.6 і п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Так узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття обєднаннями рішень у бідь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоутвореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.

Слід мати на увазі, що немаловажне значення для встановлення антимонопольних узгоджених дій суб’єктів господарювання мають також типи узгоджених дій. Вони перераховані у Типових вимогах до узгоджених дій суб’єктів господарювання для звільнення від попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України 12.02.2002 року № 27-р. це горизонтальні, вертикальні, конгломератні чи змішані акти конкурентні узгоджені дії.

Студентам необхідно звернути увагу, що перелік видів антиконкурентних узгоджених дій не є вичерпним. Він встановлений в ст.30 ГК України і ч. 2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Необхідно знати, що Закон України "Про захист економічної конку­ренції» містить ряд вилучень із правила щодо визнання антиконкурент­них узгоджених дій суб'єктів господарювання правопорушеннями і залу­чення їхніх учасників до юридичної відповідальності. Ці винятки діють при дотриманні умов, передбачених ст. ст. 6-10 зазначеного Закону, на­приклад, відносно будь-яких добровільних узгоджених дії малих або се­редніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурен­тоспроможності малих або середніх підприємців; узгоджених дій щодо достачання чи використання товарів і т. ін. У визначених випадках орга­ни Антимонопольного комітету України можуть дати дозвіл на здійснення узгоджених дій або Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольний комітет України не дав дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Відповідний порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу передбачений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 28.02.2002 р. № 219.

Для вивчення наступного виду порушень законодавства про захист економічної конкуренції студентам необхідно знати, що визначальним першим кроком для можливості його кваліфікації є необхідним встановити таке поняття як "монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку". На законодавчому рівні дане поняття визначене в Законі України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. і Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р. Переважне становище монополіста на ринку встановлюється чи підтримується, у першу чергу, завдяки тому, що на цьому ринку у нього немає жодного конкурента, або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольне становище визнається у відношенні суб'єкта господарювання. Суб'єктами господарювання для цілей антимонопольно-конкурентного законодавства можуть бути визнані не тільки фізичні і юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність, але й органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарсь­кого управління та контролю в частині їхньої особистої участі в госпо­дарській діяльності. Монопольне становище може встановлюватися й у відношенні декількох суб'єктів господарювання, що діють на ринку у виз­начених товарних і територіальних (географічних) межах, тобто монопо­лістом може бути визнаний не "один продавець", а в цілому група, як виз­начено в ч. 5 ст. 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. Монопольне становище, визначене у відношенні групи, по­ширюється на кожного з учасників групи суб'єктів господарювання. У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет Украї­ни" від 26.11.93 р. визначення меж товарного ринку, а також монопольного становища суб'єктів господарювання на ньому відноситься до повнова­жень Антимонопольного комітету України.

Важливо знати, що відповідно до ст. 13 Закону "Про захист економіч­ної конкуренції" від 11.01.2001 р. дії чи бездіяльність суб'єкта господарю­вання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмежен­ня конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарюван­ня чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) ста­новищем на ринку - порушенням антимонопольно-конкурентного зако­нодавства України. Відповідно до статистики даний вид порушень є од­ним із найбільш численних по кількості виявлених і припинених органами Антимонопольного комітету України з загального числа порушень зако­нодавства про захист економічної конкуренції. Перелік складів, що включаються в це порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, є не вичерпним. ГК України, Закон України "Про захист економічної конкуренції" назива­ють окремі склади зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (ст. 29 та ст. 13 відповідно). Як свідчить практика, найбільш роз­повсюдженими є так звані цінові зловживання монопольним стано­вищем на ринку, до яких прийняте відносити зловживання у виді вста­новлення дискримінаційних і монопольних цін (як монопольно високих, так і монопольно низьких). Відбуваються такі зловживання в основному суб'єктами, що функціонують на соціально значущих ринках (житлово-комунальних послуг, енергопостачання, зв'язку, транспорту), тому торкаються життєво важливих інтересів досить широкої категорії споживачів і мають істотні негативні наслідки.

Студентам необхідно розуміти, що Закон України "Про захист еко­номічної конкуренції" від 11.01.2001р. дії, зазначені в ст. 31 ГК України (дискримінація суб'єктів господарювання), визначає як антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра­тивно-господарського управління та контролю, а також розширює їх пе­релік. У ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону міститься легальне визначення дано­го правопорушення. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського уп­равління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укла­дення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського уп­равління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які при­звели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Не вичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра­тивно-господарського управління та контролю міститься в ч. 2 ст. 15 За­кону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р.

Необхідно звернути увагу, що загальний перелік порушень антимонопольно-конкурентного законодавства встановлений в законодавстві про захист економічної конкуренції, в законодавстві про захист від недобро­совісної конкуренції та в законодавстві про природні монополії. Проте прийнятим в цьому питанні є відсилання, як правило, до ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., де крім розгляну­тих вище порушень названі в загальному вигляді ще 17 складів.

Для вивчення студентами практики виявлення і припинення пору­шень антимонопольно-конкурентного законодавства необхідно зверну­тися, в першу чергу, до практики роботи Антимонопольного комітету України та його органів. Для цього слід ознайомитися з відповідними ма­теріалами, розміщеними на офіційному веб-сайті Антимонопольного ко­мітету України, а також в спеціалізованому періодич­ному виданні Антимонопольного комітету України - журналі "Конкурен­ція. Вісник Антимонопольного комітету України".

 

Т ЕМА 5. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Загальна характеристика процедури розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Права і обов'язки осіб, що беруть участь у справі.

Попереднє рішення у справі. Рішення у справах про порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Перед початком вивчення даної теми студентам необхідно з'ясувати, що процедурні питання розгляду справ про порушення законодавстві про захист економічної конкуренції визначені в законодавстві; розділом VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 і Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), які були затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. № 169-р, із змінами і доповненнями). Для визначення законодавства, що встановлює правила розгляду справ про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства України необхідно також враховувати положення розділу 6-го Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р. Таким чином, студенти повинні розуміти, що в даній темі йдеться про позасудовий порядок розгляду справпро порушення конкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р. саме даним органом розглядаються заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводяться розслідування за цими заявами справами. При цьому особливу увагу необхідно звернути на розділ другий вказаних вище Правил розгляду справ, яким встановлені органи Комітету, які розглядають справи, а також підвідомчість справ.

Слід знати, що підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначені в ст. 35 Зако­ну України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р,: заяви суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Зако­ном як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; по­дання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власна ініціатива органів Антимонопольного комітету України. Проте у випадках, коли дії чи без­діяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на рин­ку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Відповід­но до ст. 38 Закону органи Антимонопольного комітету України можуть Прийняти розпорядження про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду, окрім цього розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонополь­ного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, гос­подарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирі­шення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Студентам слід звернути особливу увагу, що особи, які беруть участь у справі, визначені в ст. 39 Закону: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відпові­дачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є осо­ба, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання Третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі. Всі матеріали даної справи повинні бути забезпечені доказами, якими визнаються будь-які фактичні дані, які дають можливість встано­вити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються таки­ми засобами; поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових Осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. При цьому, усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність). Порядок вилучення доказів, накладення арешт встановлений в ст. 44 Закону. Закон також детально регламентує забезпечення проведення експертизи (ст. 43); зобов'язання органів внутрішні справ, митних органів та інших правоохоронних органів надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України, йог територіальним відділенням (ст. 45); рекомендації органів Антимонопольного комітету України (ст. 46), і ряд інших процедурних питань.

При безпосередньому розгляді тієї або іншої справи органам Анті монопольного комітету України необхідно також зважати на специфіку розгляду саме даної справи. Так, наприклад, при розгляді справи про зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єктів господарювання на ринку обов'язковим є дослідження загальнодержавного (регіонального) ринку з доказом наявності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ньому. Окрім цього дане дослідження повинне здійснюватися незалежно від того чи визначалося його монопольне становище при розгляді іншої справи в минулому. Адже ринкова частка, структура ринку, інші кількісні і якісні параметри ринку і становище на ньому суб'єкта господарювання, його конкурентів (їхня відсутність) можуть змінюватися протягом часу. При розгляді справи про антиконкурентні ді органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю необхідно враховувати, що даний вид порушення антимонопольно-конкурентного законодавства може бути вчинень тільки органами державної влади, органами місцевого само врядування або органами адміністративно-господарського управління та контролю. Органи державної влади й органи адміністративно-господарського управління та контролю визначені в ст. 1 Закону "Про захист економі­чної конкуренції". Для визначення органів місцевого самоврядування не­обхідно керуватися Конституцією України і положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р.

Студентам необхідно знати, що права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі визначені в ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. Так, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інфор­мації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брили участь у справі); оскаржувати рішення в порядку, визначеному за­коном. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно корис­туватися належними їм правами.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету Ук­раїни за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів гос­подарювання внаслідок порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення відповідно до ст. 47 Закону. За результатами розгляду справ про порушення законодавства Про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення Порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних імперій; усунення наслідків порушень законодавства про захист економіч­ної конкуренції; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 Закону України "Про захист економічної Конкуренції" від 11.01.2001 р; оприлюднення відповідачем за власні кош­ти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його Територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за ви­лученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповід­ним державним уповноваженим, головою територіального відділення Інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб,які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.

Необхідно звернути увагу, що відповідно до ст. 49 Закону розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом. Порядок виконання, перевірка, перегляд оскарження рішень, розпоряджень, обчислення строків та обмін інформацією передбачений розділом дев'ятим Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001р.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 98 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | <== 12 ==> | 13 | 14 | 15 | 16 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав