Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТЕМА 9. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТНОГО ПРАВА ЄС

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. E) с момента заключения подозреваемого под стражу до уведомления его об окончании производства следственных действий и разъяснения права ознакомиться с материалами уголовного дела
  3. I. Общая характеристика делового имиджа (габитарного)
  4. II. Компетенции обучающегося, формируемые в результате освоения курса «Актуальные проблемы уголовного права».
  5. II. Общие принципы Конвенции о правах ребенка и законодательства Российской Федерации
  6. II. Основные права и обязанности обучающихся
  7. II. Права и обязанности сторон
  8. II. Происхождение права
  9. III. Основные права и обязанности Академии
  10. III. Характеристика внутренних вод Африки.

Основні характерні риси конкурентного права ЄС.

Джерела конкурентного права ЄС.

Органи, що реалізують конкурентну політику в ЄС.

Загальна характеристика порушень конкурентного права ЄС.

Перед вивченням даної теми слід з'ясувати, що на території Європейського Союзу йдеться не тільки і не стільки про правове регулювання конкурентних відносин в ринковій економіці, а в цілому про таке поняття як конкурентна політика, що включає і правову сферу. У основі формування і розвитку Європейської конкурентної політики лежать уявлення про такі базові поняття як "конкуренція", "монополія", "конкретні відносини", "конкурентна поведінка на ринку" і т. п.; ідеї Спільно­му розвитку, його трансформація в "Єдиний ринок", Євроінтеграція, ідея Європейського союзу - єдиної Європи; становлення і розвиток правової думки про необхідність захисту ринкової економіки в нових кордонах, в першу чергу механізмами підвладними конкурентному праву ЄС, а також конкурентному праву країн-учасниць Європейського Союзу. Модель правового регулювання конкурентних відносин у Франції, Англії, Австрії, і ін. прийнято іменувати "європейською моделлю", тобто системою правового регулювання більшою мірою проконкурентного, чим антимонопольного. Проте конкурентне право ЄС сприйняло за основу свого формування не тільки національний досвід країн-учасниць, але і більш ні п'ятдесятирічний досвід американського антимонопольного правового регулювання.

Студентам необхідно знати, що в рамках правового опосередкування євроінтеграційних процесів основи європейської політики у сфері конкурекції, зокрема конкурентного права ЄС, були закладені в ст. З Римського Договору про ЄЕС. Вона визначалася одній з чотирьох загальних політик Співдружності разом з наступними: 1) встановлення загального митного тарифу і проведення загальної торгової політики щодо третіх краї 2) загальна сільськогосподарська політика; 3) загальна транспортна політика. Більш того, саме політика конкуренції повинна була грати головну роль в створенні і функціонуванні Спільного ринку. Пізніше - внутрішнього ринку відповідно до принципу відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією, що відбито в ст. 4 Договору про ЄС. Спеціальним завданням Співдружності є створення системи, що забезпечує на території Спільного ринку конкуренцію, яка не є деформованою (фактично недобросовісної). Визначаючи цілі права конкуренції ЄС, необхідно виділити три основні положення, які лежать в основі політики конкуренції - інтеграція, справедливість, ефективність. Найчіткіше основні цілі політики Європейського Союзу щодо конкуренції, яких необхідно дотримуватися були проголошені Комісією ЄС в Дев'ятій доповіді про політику конкуренції. Реалізація цих цілей охоплює чотири істотні завдання, виконання яких вважається за необхідне: 1) створення відкритого і об'єднаного ринку, не розділеного обмежувальними і антиконкурентними угодами між фірмами; 2) впровадження відповідної ефективної конкуренції на ринках, не допускаючи при цьому надмірної концентрації або яких-небудь зловживань домінуючими компаніями; 3) досягнення справедливої конкуренції в ринкових відносинах, що включає надання підтримки мали середнім підприємствам, заходи по захисту споживача і переслідування за надання незаконних державних субсидій; 4) визначення позиції Співдружності щодо конкуренції з основними суперниками в світовій економіці, більшою мірою Японією і Сполученими Штатами Америки тут же Комісія ЄС відзначила, що якщо ми одурюємо самі себе в тому, що можемо обійтися без конкуренції і децентралізованій економіці і здійсни­ли необхідну реструктуризацію виключно за допомогою законодавчих заходів, ми піддаємо себе непоправному ризику, який полягає в ізолюва­нні нашої Співдружності від економічної дійсності навколишнього середовища.

Слід звернути увагу, що основним джерелом конкурентного права є. засновницький договір - Договір про ЄС. Найважливіші правила Конкуренції містяться в Гл. І. Право конкуренції Розділу VI Договору про ЄС. Вони сформульовані в підрозділах:

1) правила, які застосуються до підприємств (підрозділ 1);

2) державна допомога (підрозділ 2).

Умовно підрозділ перший прийнято підрозділяти на дві великі частини: договори і інші антиконкурентні методи (ст. 81 (колишня ст. 85) договору про ЄС), зловживання домінуючим становищем на спільному ринку або на істотній його частині (ст. 82 (колишня ст. 86) Договору). Сюди також слід віднести регламентацію контролю над концентрацією підприємств, Це питання до недавнього часу регулювалося Регламентом Ради № 4064/89, 3 01.05.2004 р. набув чинності Регламент ЄС № 1004 про контроль над концентрацією підприємств. Даний правопорядок грунтується на ст. ст. 83 і 308 Договору про ЄС, Таким чином, складовою частиною конкурентного права ЄС є вторинне зако­нодавство - рішення, що приймаються Радою і Європейською Комісією. Крім цього роз'яснення Суду ЄС, а з 1989 р. і Суду І Інстанції з відповідних проблем, тобто прецедентні норми також включаються в число джерел конкурентного права ЄС.

Таким чином в Європейському Союзі співіснують два рівні права конкуренції: право конкуренції ЄС і право конкуренції держав-членів. Конкурентні норми Договору про ЄС застосовуються, якщо встановлено, що існує порушення або загроза порушення конкуренції на спільному ринку торгівлі між державами-членами. Якщо ж буде встановлено, що норми ЄС про конкуренцію непридатні, то застосовним може опинитися національне законодавство. В цілому ж застосування правил конкуренції здійснюється як на національному рівні - органами держав-членів

(норми засновницьких договорів є нормами прямої дії), так і на наднаціональному рівні - органами ЄС.

Студенти повинні розуміти, що якщо говорити про спеціальний адміністративний орган з питань захисту конкуренції, то необхідно сказати, що в ЄС за питання конкуренції відповідає один з членів Європейської Комісії, у веденні якого знаходиться Генеральний директорат "Конкуренція", що є спеціалізованим структурним підрозділом Комісії по конкуренції. Генеральний директорат складається з восьми Директоратів, два з яких відповідають за питання державної допомоги: регіональними дотаціями, питаннями оподаткування, моніторингом і т. п.; контролем надання державної допомоги окремим галузям економіки, а також державним підприємствам і організаціям. Інші Директорати Генерального директорату "Конкуренція" контролюють дотримання конкурентного законодавства ЄС підприємствами: розробка політики, законодавства і координація політики ЄС у області конкуренції; перевірка злиття, про яке була зроблена нотифікація; розгляд індивідуальних справ. Роль Комісії в питання конкуренції особливо значна у зв'язку з тим, що вона не тільки готує, а іноді приймає нормативні акти в цій сфері, але і, що особливо важливі стежить за їх застосуванням, володіючи контрольними і навіть карними функціями. Комісія ЄС може починати розслідування як за власною ініціативою, так і на прохання держав-членів або зацікавлених сторін - приватних осіб. Комісія ЄС не зобов'язана погоджувати свої дії з підприємством, якщо вона діє на підставі рішення, або навіть оповіщати про це завчасно. Проте вона повинна проінформувати національні компетентні органи, які займаються питаннями конкуренції (фактично, антимонопольні органи країн-учасниць), і у разі потреби просити про допомогу в проведенні розслідування. Національні органи зобов'язані надавати допомогу в перевірці коли підприємство перешкоджає її проведенню. Відповідно до нового Регламенту № 1/2003, що замінив раніше діючий Регламент Ради № 17 від 16.02.1962 р. про застосування статей 85 і 86 Договору Комісія ЄС І вимагати будь-якої міри захисту права, необхідного для припинення порушення, зокрема заходів структурного характеру (наприклад, початі постачання дистриб'ютора, який був об'єктом дискримінації).

Слід звернути увагу, що ідеї європейської інтеграції у сфері економічних відносин на рівні приватного сектора будуються на розумінні недопущення колективної антиконкурентної практики, зловживань наявною необмеженою ринковою владою окремих підприємств. Дані положення закліплені фактично трьома статтями Договору про ЄС - ст. ст. 81-83,

Ст. 81 Договору про ЄС визначає несумісними з умовами спільного ринку і забороняє антиконкурентні угоди між підприємствами, які можуть вплинути на торгівлю між державами-членами; передбачає автоматичне визнання недійсними таких угод; надає можливість вилучень з-під сторони угод, які надають певні спеціальні переваги, достатньо вагомі Компенсації негативних проявів, витікаючих з антиконкурентного характеру операцій.

Ст. 82 Договору про ЄС - визнає несумісним з умовами спільного ринку і забороняє будь-яке зловживання домінуючим становищем з боку членства, яке може вплинути на торгівлю між державами-членами.

Відповідно до третьої статті (ст. 83 Договору про ЄС) Рада ЄС має умови ухвалення рішення кваліфікованою більшістю, за пропозицією Комісії ЄС і після консультацій з Європейським Парламентом, ухвалювати відповідні регламенти для реалізації принципів, викладених в ст. 81 і 82 Договору про ЄС. Цілі, на які направлені ці заходи, містяться в ч. 2 ст. 83 Договору про ЄС. Рада неодноразово користувалася даними повноваженнями, і перший Регламент був прийнятий в 1962 році - № 17.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 237 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | <== 16 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав