Читайте также:
|
|
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
"АНТИМОНОПОЛЬНО- КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО"
ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА АНТИМОНОПОЛЬНО-КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Виникнення і історія формування законодавства у сфері регулювання конкурентних відносин.
Поняття і загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства України.
Джерела правового регулювання конкурентних відносин на товарних ринках в Україні.
Основні напрями державної політики по підтримці економічної конкуренції і міри по її реалізації.
Вивчення студентами даної теми слід почати з розуміння того, що антимонопольно-конкурєнтне законодавство України сьогодні є однією з молодих сфер юриспруденції, що достатньо динамічно розвивається. У літературі можна зустріти різні найменування даної сукупності правових норм, відповідних нормативно-правових актів: "антимонопольне право", "антимонопольне законодавство", "конкурентне право", "законодавство щодо розвитку конкуренції", "норми антимонопольного регулювання", "антимонопольне і конкурентне право", "антимонопольно-конкурентне законодавство". Поняття "антимонопольне законодавство" залишилося нам в спадок від раніше діючого Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 р. та Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції, яка була схвалена Постановою Верховної Ради України від 21.12.93 р. Законодавство про захист економічної конкуренції легально було введено ст. З Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., а Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції від 20.11.2003 р. термін "антимонопольне законодавство, що вживається низкою поточних законодавчих актів, був змінений - "законодавство про захист економічної конкуренції".
Студентам необхідно пам'ятати, що разом зі встановленням питань загальної термінології, предмету правового регулювання, важливими є питання походження або генезису правових норм, що регламентують конкурентні відносини між суб'єктами господарювання. Встановлення цих положень дозволить в кращому ступені визначитися з існуючими правовими реаліями, а також здійснити максимально точний прогноз розвитку конкурентного законодавства України і практики його застосування. Специфіка формування конкурентного права полягає в його тісному зв’язку з економічними науковими розробками теорій конкуренції і монополії; плюралізмом наукових шкіл; вибірки в тій або іншій тимчасовій і політичній ситуації для встановлення правил регулювання як основи тих або інших наукових економічних уявлень або поглядів, які, слід визнати, пізніше могли переглядатися, що істотно впливало і на правову позицію законодавця, уряду або глави держави щодо регламентації конкурентних відносин в країні; а деколи диференціація в рамках національних або міжнародних ринків.
Слід визнати, що батьківщиною сучасного уявлення, розуміння, а також загальних механізмів правового опосередкування конкурентних відносин між суб'єктами господарювання є антитрестове законодавство США У його основі лежать три законодавчі акти Конгресу США: Закон, направлений на захист торгівлі і промисловості від незаконний обмежень і монополій", "Закон, доповнюючий існуючі закони проти неправомірних обмежень і монополій, а також переслідуючий інші цілі. Закон, прийнятий з метою утворення Федеральної торговельної комісії, визначення її повноважень і обов'язків, а також для інших цілей".
Історично походження цих законів веде свій початок від положень загального права, направлених на зменшення обмежень свободи торгівлі і таких, що своєю метою мали оголошення поза законом монопольної влади і прибутків посередників. Класична американська правова система регулювання конкурентних відносин в економіці поклала початок такому поняттю, як "американська модель" (США, Канада, Японія і ін.). Україна в перші роки свого антимонопольного регулювання більше тяжіла також до даної моделі регулювання конкуренції, щоправда, нами був запозичений "поправлений" практичний досвід сторічної судової американської практики застосування і тлумачення положень антитрестових законів США, Таким чином виникнення антимонопольно-конкурентного законодавства України є однією з ланок загального ланцюга формування правового опосередкування конкурентних відносин, свого роду наступним ступенем "генеалогічного древа конкурентного права".
Унікальність полягає в тому, що національне антитрестове право США разом з положеннями і правовими традиціями країн-учасниць Європейського економічного співтовариства сформувало правову систему вищого, інтеграційного рівня - конкурентне право ЄС, основні положення, принципи і підходи якого за своєю суттю були трансформовані в національну правову систему України. Оновлене антимонопольно-конкурентне законодавство в Україні є третім зрізом правового регулювання конкурентних відносин суб'єктів господарювання - "змішаною, американо-європейською моделлю".
Необхідно відзначити, що законодавець в ч. 1 ст. 25 ГК України і ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. дає визначення поняття "конкуренція" як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають реалізації товару на ринку. Законодавство ж, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності є антимонопольно-конкурентним законодавством України.
Необхідно пам'ятати, що антимонопольно-конкурентне законодавство включає конституційні положення (наприклад, ст. 42 Конституції України), Господарський кодекс України, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р., Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р., Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції" від 31.05.2005 р. та ін. До підзаконних актів антимонопольно-конкурентного законодавства, зокрема, відносяться: Указ Президента України "Про символіку Антимонопольного комітету України" від 10.07.2003 р., постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання" від 28.02.2002 р. N0 219, розпорядження Антимонопольного комітету України "Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України" від 23.02.2001р. № 32-р, розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію)" від 19.02.2002 р. № 33-р, розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання" від 12.02.2002 р. № 26-р, розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання" від 12.02.2002 р. № 27-р, розпорядження Антимонопольного комітету України "Про втрату чинності розпорядження від 10 березня 1994 року № 2-р "Про затвердження Положення про складання та ведення Переліку підприємців, що займають монопольне становище на ринку" від 10.12.2004 р. N9 492-р та ін.
Таким чином антимонопольно-конкурентне законодавство представлене правовими нормами різної юридичної сили: конституційними; що містяться в кодифікованих нормативно-правових актах; поточних законодавчих актах; підзаконних нормативно-правових документах.
Студентам слід знати, що первісним програмним документом загального характеру, що відображає намір держави на захист і підтримку економічної конкуренції, є постанова Верховної Ради України від 21.12.1993 р. № 3757-ХІІ, якою була схвалена Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Одним із Основних напрямків конкурентної політики на 2002-2004 роки, встановлених Указом Президента України від 19.11.2001 р,№ 1097/2001, назване забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоздатності вітчизняних підприємств та дальше зменшення рівня монополізації економіки. Державна підтримка і захист конкуренції закріплені також на Конституційному рівні й у спеціальних Законах. Ст. 42 Конституції України встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економки України на основі розвитку конкурентних відносин. Стаття 25 ГК України також визначає, що держава підтримує конкуренцію. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 165 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |