Читайте также:
|
В 2005 році прийнято Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», з 2006 року Україна живе за Законом «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Кабінетом Міністрів України 27 грудня 2006 року затверджена «Державна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» але в країні не відчувається світоглядних змін у більшої частини населення незалежно від статусу чи соціального рівня.
Сьогодні в Україні на зміну «концепції поліпшення становища жінок» у національній свідомості утверджується концепція забезпечення розвитку, прогресу і справедливості. Вона направлена на подолання гендерної нерівності в усіх сферах суспільного розвитку, ліквідацію всіх форм дискримінації. Проте сьогодні передчасно говорити, що ця ідея повністю оволоділа масами. На жаль, є проблема нерозуміння, точніше, небажання розуміти суть питання навіть високими посадовцями.
Жінок в українському суспільстві більше (53% населення країни), вони живуть довше, ніж чоловіки, на 12 років (тривалість життя чоловіків становить 62,0 роки, жінок – 74 роки; за цими показниками Україна займає передостаннє місце в Європі), але їх здоров’я не покращується. Важкі умови пострадянського перехідного періоду вплинули на права жінок, на охорону здоров’я, фізичну безпеку та економічні можливості:безробіття, зниження реальних доходів, ріст насилля тощо. Здоров’я жінок погіршилося в тяжких економічних умовах, а рівень медичних послуг, особливо для вагітних жінок, часто є неадекватним. Висока вартість контрацептивних засобів для середньої пересічної жінки та брак знань про планування сім’ї призводять до великої кількості абортів.
Українські жінки більш освічені, ніж чоловіки. Вони складають більше половини випускників середніх шкіл – 57%, студентів вищих навчальних закладів –52%, а також трішки менше всіх аспірантів – 46%. Вищу і середню освіту мають 43% працюючих жінок і лише 34% працюючих чоловіків. Але в той же час кандидати наук – жінки - 34,7%, доктори наук - 15,2%. Жінок більше серед безробітних, хоча вони складають більше половини працюючих, чиїми руками виробляється 45% національного доходу. У період структурної перебудови економіки, коли закривалося багато підприємств, роботу найчастіше втрачали саме вони. Жінки тоді, у 90-х роках, становили до 80% безробітних. Зараз зайнятість серед жінок складає лише 52,9%, це у віці 15-70 років; серед чоловіків – 63,6%.
При цьому рівень оплати праці, котрий вважається однаковим для обох статей, фактично різний. За даними Держкомстату середньомісячна зарплатня у жінок не перевищує 70% чоловічої. Проблема полягає в тому, що, не дивлячись на високий освітній та професійний рівень (часто навіть вищий, ніж у чоловіків), жінки обіймають менш оплачувані посади. Навіть у традиційно жіночих сферах (медицина, освіта), де вони становлять більшість, на керівних посадах перебувають чоловіки. Представництво жінок у найвищих щаблях законодавчої влади становить 8,5%, в органах виконавчої влади – 7%. У бізнесовому середовищі жінка-керівник також трапляється не надто часто: 22% малих та середніх підприємств перебувають під її керівництвом. За даними Міжнародного інституту соціології, це передусім відсутність стартового капіталу та фінансово-кредитної підтримки, обмежений доступ до навчання з організації та ведення бізнесу. І це попри те. Що жінки частіше, ніж чоловіки (46% проти 36,6%), готові перекваліфіковуватися і отримувати нову професію. Жінок більше на земній кулі, вони виконують дві третини непрестижної і важкої роботи. А власності мають лише10%. Хіба це справедливо?
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 127 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|