Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Короткі висновки

Громадянське виховання — процес формування громадянсь­кості як інтегрованої якості особистості, яка характеризує відно­шення особистості до своїх прав і обов'язків у відношенні до дер­жави, народів, законів, що передбачає: «формування національ­ної свідомості, належності до рідної землі, народу, визнання духовної єдності поколінь і спільної культурної спадщини, виховання по­чуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщини, її виховання, поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; формування моральної, правової, політичної культури, толерант­ного ставлення до інших культур і традицій та ін.».

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Здійснення вказаних завдань вимагає визначення системи знань, необхідних для розвитку громадянської культури, інтелектуальних і комунікативних умінь. Школярі повинні знати і розуміти соціаль­но-політичні, економічні, моральні, духовні цінності своєї країни, а також уміти відстоювати, захищати, примножувати ці цінності, стверджувати їх у житті. Таким чином, у школі мова повинна йти не про деполітизацію, а про звільнення учнів від політичного догмати­зму, однодумства, монопольного панування однієї ідеологічної док­трини над усіма іншими формами свідомості. Громадянське вихо­вання передбачає оцінку всіх ідеологій «через призму загальнолюд­ських гуманістичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, справедливості, совісті, людської гідності... Це означає, що антигу-манні ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) не­нависть, заздрість,... повинні заперечуватися з позицій гуманізму...»¹.

Форми і методи громадянського виховання повинні сприяти розвитку в школярів самостійного критичного мислення, ініціа­тиви, творчості. Громадянське мислення формується в тісному зв'язку з практичною участю школярів у суспільно-політичному житті класу, школи, району, області і ін.

Питання для обговорення:

1. В окремих педагогічних виданнях висловлюється думка про
те, що сучасний учитель із значним стажем роботи не готовий до
здійснення громадянського виховання учнів, бо фактично до остан­
нього часу не було демократичного суспільства.

— Яка ваша позиція?

2. Як відомо, громадянська позиція особистості припускає ро­
зуміння своїх обов'язків перед державою, виконання їх на основі
особистих переконань.

— Який взаємозв 'язок громадянського і політичного виховання?

Додаткові завдання:

1. Підготуйте матеріал для бесіди з школярами певного віку про державні символи України — герб, прапор.

2. У брошурі Г.А. Амінева, А.О. Копаньової «Политическая куль­тура старшеклассников» подані питання для виявлення політич­ної культури школярів:

1. Чи цікавляться політикою, чи регулярно читають газети, по­літичні журнали? (так, дуже; слабо; зовсім не цікавляться).

2. Як ставляться до громадянських доручень? (з охотою; без охо­ти, але робить; відмовляється).

3. Рівень знань з предметів суспільно-політичного циклу (доб­рий, посередній, слабкий).

Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — О. 6.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

4. Рівень знань економіки, політичного життя своєї країни, інших країн (добрий, посередній, слабкий).

5. Чи вміє дати аналіз подіям міжнародного життя, економіки, культури? (так; напевне, так; ні).

6. Чи вміє вести політичну дискусію, добирати аргументи, конт­ролювати логіку політики (так; напевне, так; ні).

7. Чи бере участь у роботі молодіжних суспільних організацій? (активний, ініціативний; бере участь, але пасивно; ні).

8. Чи може самостійно організувати і провести який-небудь сус­пільно-політичний захід? (може сам; може, але з допомогою; ні). Автори визначають і методику вивчення інтересів школярів,

вони склали тест «Інтерес до політики». У тесті 15 питань, із яких 10 виявляють відсутність інтересу до політики, 5 — наявність. Кожен учень на своєму аркуші пише номер питання і одну з трьох відповідей: цілком згоден, частково згоден, не згоден. Ось ці пи­тання:

1. Коли відверто, я рідко слухаю передачі радіо та телебачення на політичні теми, але не рідше за інших.

2. Не праві ті, хто засуджує хлопців та дівчат, які читають у газе­тах тільки останні сторінки — фейлетони, спортивні та культурні но-

• вини, бо інформацію про міжнародне життя та події в країні можна почерпнути на заняттях, зібраннях, по телебаченню.

3. Вважаю, щоб бути сучасним, треба щоденно слідкувати за політичними подіями в світі та країні.

4. Не бачу нічого поганого в тому, що в інформації про інші кра­їни багатьох цікавлять в основному рівень життя, зарплата, музика, мода.

5. Навіщо брати у бібліотеці політичні книги, коли навіть на чи­тання художньої літератури не вистачає часу.

6. Кажуть, що книга — найкращий подарунок. Для мене краще за все, коли цей подарунок — політична книга.

7. Не вважаю за потрібне для домашньої бібліотеки купувати політичну літературу, тому що вона не дефіцит і її без труднощів можна дістати.

8. Не завжди праві ті хлопці та дівчата, які вважають, що треба ретельно конспектувати праці і доповіді, тому що в інших можуть бути інші інтереси.

9. Вважаю, що теоретичну літературу з політики треба вивчати не лише в рамках програми, а й зверх того, бо це може пригодитися в житті.

10. Коли ти не виступаєш активно на політінформаціях, то це не значить, що ти обмежена людина.

11. Коли на політінформації слабкі доповіді, то чому я повинен уважно слухати й брати участь у їх обговоренні?

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

12. Я завжди із задоволенням виступаю на політінформаціях.

13. Раніше говорили про зовнішню та внутрішню політику, а за­раз виділяють економіку, соціальну, культурну політику. Вважаю, що цілком достатньо орієнтуватися в міжнародних відносинах, тому що все знати неможливо.

14. Я намагаюся слідкувати за подіями у великих капіталістичних країнах (США, Англії, Японії та ін.) і не знаходжу за потрібне приділя­ти увагу іншим країнам, тому що я не політик, не державний діяч, щоб бути в курсі всіх світових подій та проблем.

15. Для того, щоб добре виступати з політичними повідомлення­ми, вважаю за необхідне регулярно робити вирізки з газет.

— Використовуючи ці запитання в процесі педагогічної практи­ки, з'ясуйте рівень політичних інтересів школярів вашого класу.