Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методи стимулювання і мотивації

Особливий інтерес у класифікації Ю.К. Бабанського викликає група методів стимулювання і мотивації.

Навчальна діяльність школярів більш ефективна, якщо вони мають сильні, глибокі мотиви, які викликають бажання діяти ак­тивно, долати труднощі.

У групі методів стимулювання й мотивації виділяють такі підгрупи:

1. Методи емоційного стимулювання та розвитку пізнавального інтересу, головним завданням яких є забезпечення в учнів позитив­них емоцій у відношенні до навчальної діяльності, її змісту, форм, методів здійснення. Цьому сприяє¹:

к — створення ситуацій успіху в навчанні (підбір для учнів низки завдань зростаючої складності, диференційована допомога та ін.); о, — заохочення в навчанні (похвала учня, позитивна оцінка її 'певної якості, заохочення до виконання певного виду діяльності або способу тощо);

Педагогика: педагогические теории, система, технологам. — М., 1999. — С. 188—194.

Розділ 2. Дидактика

— використання дидактичних ігор у навчанні, які сприяють
навчанню, розвитку і вихованню школярів.

Сутність дидактичної гри — моделювання, імітація (наслідуван­ня). Саме в грі в спрощеному вигляді відтворюється, моделюється дійсність, відбувається імітація реальних дій, яка сприяє підвищен­ню значущості навчального матеріалу для особистості школяра, що впливає на характер її мотивації, формуванню творчого мислення.

Рольова гра передбачає розігрування певних ситуацій, коли шко­лярі виконують конкретні ролі (наприклад, при вивченні іноземних мов може бути проведена прес-конференція «посла конкретної кра­їни») або відбивають думки, погляди тварин, рослин у зв'язку з про­блемами екології (Гра: «Ставок. Діалог мешканців ставку» тощо).

Ділова гра вимагає з врахуванням конкретних даних імітувати роботу представників науки, окремих професій (Наприклад: шко­лярі для конкретних умов обґрунтують необхідність розміщення нових підприємств). Подібне завдання виконує і «метод штурму». Учитель ставить перед групою школярів проблему, які протягом певного часу (10—30 хв.) пропонують варіанти її розв'язання, об­ґрунтовують свої пропозиції. Потім «експерти» аналізують ідеї учасників штурму.

Такий метод доцільно використовувати при повторенні розді­лу, теми, в умовах проблемного навчання.

У навчанні викликають інтерес дидактичні ігри-конкурси «Аук­ціон знань», «Поле чудес», КВК та ін.

Технологія рольових і ділових ігор вимагає:

1) підготовки гри:

— визначення теми, мети, завдань, вихідних позицій;

— визначення складу учасників, їх функцій;

— розробки сценарію проведення.

2) проведення гри.

3) підведення підсумків, що передбачає не лише загальну оцінку виконаної роботи, а і аналіз процесу, визначення позитивних і негативних боків у досягненні мети. Важливо звернути увагу на поведінку, взаємовідносини, характер спілкування учасників гри (інтерес, взаємодопомога, творчість, швидкість реакції, дисціплі-на та ін.).

Методи стимулювання і мотивації обов'язку, відповідальності, що передбачають:

— формування розуміння школярами особистої значущості на­вчання;

— пред'явлення вимог, які виходять з правил поведінки учня, критеріїв оцінювання результатів їх навчальної роботи, що поєд­нується з привчанням учнів до систематичного виконання навчаль­них завдань, вимог;

2.5. Методи навчання

— оперативний контроль з метою виявлення складних для уч­нів тем, питань, вправ, щоб своєчасно здійснити необхідну їм до­помогу;

— гуманне покарання, яке вимагає глибокого знання дитини, її реальних навчальних можливостей та ін.

Вибір методів навчання

У школі важливо, щоб учитель умів обирати методи, про що у свій час писала методист М.О. Рибникова: «Викладання є мисте­цтво, а не ремесло — у цьому корінь учительської справи. Випро­бувати десять методів і обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно — ось єдиний можливий шлях живого викладання. Весь час винаходити, вимагати, удоско­налюватися — ось єдиний курс учительського робочого життя».

Які ж чинники необхідно брати до уваги під час вибору мето­дів?

1. Можливість конкретних методів у реалізації поставленої конкретної мети і завдань уроку.

2. Відповідність методів до специфіки навчального предмета, змісту й обраних форм організації навчання.

Покажемо схематично зв'язок змісту освіти і методів навчання з'а характером пізнавальної діяльності учнів. Кожному елементу змісту освіти відповідають свої методи навчання.

Інформаційно-ілюстративний метод

Знання про світ і спо­соби діяльності

/

/

//

Репродуктивний метод

Досвід здійснення спо­собів діяльності

/

Метод проблемного викладу

Дослідницький метод

Умовні позначення:

---------------- і>- визначальна роль методу в організації засвоєння змісту освіти.

___________ ^- допоміжна роль методу в організації засвоєння змісту освіти.

Розділ 2. Дидактика

У рамках теми уроку всі методи навчання можуть бути засто­совані у різному сполученні залежно від дидактичної мети уроку і запланованого змісту освіти.

3. Особливості учнів даної конкретної групи, а також окремих учнів класу.

4. Специфіку рис особистості, широту кругозору учителя, його здібностей.

5. Матеріально-технічну базу школи.

Таким чином, учитель повинен бути ознайомлений з багатьма методами і прийомами навчання, знати їх позитивні боки і недо­ліки. Застосовувати ж варто ті, які дадуть найбільший ефект у кон­кретній обстановці, що складається.

Педагогічні технології

Поняття «технологія» в педагогічній науці пройшло певні ета­пи свого розвитку. Спочатку мова йшла про технізацію навчаль­ного процесу, чому сприяла розробка американцем С. Прессі в се­редині 20-х років технічного пристрою для перевірки виконання контрольних завдань. У 50-ті роки проблеми педагогічної техно­логії пов'язувались з використанням програмованого навчання. Масове впровадження різних технологій навчання спостерігаєть­ся з 60-х років XX ст. у зв'язку з розробкою питань комп'ютерно­го навчання.

У сучасній науці педагогічна технологія розглядається як чітке наукове проектування і відтворення гарантуючих успіх педагогіч­них дій.

Поняття «педагогічна технологія» вживається і для визначення:

1) загальнопедагогічної (загальнодидактичної) технології (мак-ротехнології), яка синонімічна певній педагогічній системі, що передбачає визначення цілей, змісту, засобів, методів, форм на­вчання, алгоритму діяльності суб'єктів процесу. Наприклад: тех­нологія сучасного традиційного навчання, технологія педагогіки співробітництва, технологія проблемного навчання тощо;

2) як мікротехнологія, тобто як сукупність методів, засобів ре­алізації змісту навчання в рамках конкретного предмета (методи­ка викладання предметів). Наприклад: система поетапного навчан­ня фізиці (М.М. Палтишев);

3) як локальна технологія, що визначає вирішення окремих дидактичних завдань (формування понять, технологія самостійної роботи та ін.). Так, англійський дидакт Ромишовські пропонує такий варіант залучення школярів до творчої діяльності:

1. Повідомлення необхідних знань;

2. Формування вмінь на репродуктивному рівні:

а) демонстрація діяльності в цілому, за елементами;

2.5. Методи навчання

б) організація відроблення вмінь у спрощених умовах;

в) організація самостійної практики з безперервним зворотнім
зв'язком і позитивною підтримкою з боку вчителя.

3. Перехід до пошукової продуктивної фази:

а) організація різноманітних проблемних ситуацій — розв'я­
зання нестандартних завдань, а в окремих випадках — імітаційне
моделювання реальності;

б) обов'язковий аналіз учнями своєї діяльності, її обгово­
рення з учителем (у групі). Прикладом може бути формування
вмінь доводити теореми: вчитель пояснює основні способи мір­
кування (крок 1); демонструє це на прикладах (крок 2а), орга­
нізує вправи на схожі нескладні доводи (крок 26), ускладнює
доводи (крок 2в). Потім учні одержують нестандартні завдання
на розв'язання їх у малих групах або коло дошки (крок За),
одночасно проговорюють посилання, прийоми розв'язання, які
плануються ними, хід міркування, оцінюють продуктивність
свого підходу, переглядають його; шукають альтернативні ев­
ристичні підходи (крок 36)'.

Будь-яка педагогічна технологія повинна задовольняти пев­ним вимогам².

1. Концептуальність. Кожна педагогічна технологія повинна спиратися на певну наукову концепцію.

2. Системність, тобто визна­чатися взаємозв'язком її час­тин, цілісністю.

3. Керованість, що передба­чає діагностичне цілепокладан-ня, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобів і ме­тодів, з метою корекції результатів.

4. Ефективність за результатами і оптимальними витратами, гарантованість досягнень певного стандарту навчання.

5. Відтворюваність, тобто можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних умовах.

Короткі висновки:

Якщо дидактичні принципи визначають вимоги щодо органі­зації процесу навчання, пояснюють, чому треба вчити таким чи­ном або іншим, то методи навчання дозволяють одержати відпо-

Современная дидактика: теория™практика. — М., 1994. — С. 223.

Селевко Г.К. Современнме образовательньїе технологам. — М., 1998. — С. 17.

Розділ 2. Дидактика

відь на інше питання — як це необхідно робити з урахуванням мети, завдань, специфіки предмета та інших чинників.

Визначаючи метод навчання як спосіб взаємопов'язаної діяль­ності вчителя і учнів, розглядаємо тим самим учня як партнера вчителя, а навчання — як співробітництво вчителя і учня. Методи навчання забезпечують зміну індивідуальності школяра, його роз­витку і виховання. Але не варто шукати в будь-якому окремому методі можливість ефективного вирішення всіх проблем форму­вання особистості школяра. Таких педагогічних ліків немає, тому необхідно оптимально використати всі методи навчання, органі­зуючи сам процес навчання таким чином, щоб кожен учень брав особисту участь у ньому і щоб навчання приносило йому задово­лення, давало насолоду, радість пізнання і спілкування з однокла­сниками й учителем.

Впровадженню певних систем навчання, методів вивчення окремих предметів, конкретних ідей сприяє розробка педагогіч­них технологій.

Питання для обговорення

—У чому відмінність принципів навчання від методів? Які завдання вони вирішують?

—На чому базуються різні підходи до класифікації методів? У чому їх переваги і недоліки?

—Які методи, на ваш погляд, максимально забезпечують роз­виток творчості школярів? Чому?

—Які методи навчання переважали на уроках учителів, з до­свідом яких ви познайомились під час практики?

Додаткові завдання

1. Візьміть інтерв'ю у вчителя з великим педагогічним досві­дом про зміни у використанні методів навчання, що відбулися за останні роки.

2. Ви спостерігаєте урок учителя-наставника, завуча або дире­ктора і вважаєте, що цю тему викладатимете по-іншому. Колеги переконують вас, що цей учитель, завуч, директор — один з кра­щих учителів школи.

— Яким чином ви будете обговорювати це питання з вашим на­
ставником?

3. Ви спостерігаєте уроки трьох учителів на одну й ту ж тему
приблизно в класах однакового рівня.

— Яким чином ці спостереження допоможуть вам у виборі мето­
дів навчання?

2.5. Методи навчання

Словник теми

упорядковані способи взаємопов'язаної діяль­ності вчителя і учнів, спрямовані на розв'язан­ня навчально-виховних завдань.

— за джерелом придбання знань: словесні, наочні, практичні;

— за характером пізнавальної діяльності учнів: пояснювальний, репродуктивний, проблемний виклад, еврістичний, пошуковий, дослідниць­кий;

— у залежності від діяльності вчителя і учня: бінарні;

— у залежності від логіки пізнання: аналітич­ний, синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

— усний виклад учителя (монологічні): розповідь, пояснення, шкільна лекція;

— діалогічні: бесіда, дискусія, метод драмати­зації;

— робота з книгою.

— спостереження;

— ілюстрація;

— демонстрація.

— навчальні вправи;

— лабораторні досліди;

— практична робота.

— ситуації успіху, похвала, дидактична гра;

— конкурси, пред'явлення вимог, контроль, наукове проектування і відтворення гаранту­ючих успіх педагогічних дій.

— метою уроку;

— змістом;

— віковими особливостями і навчальними мож­ливостями учнів;

— особливостями особистості вчителя;

— матеріально-технічним забезпеченням.

Література

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання. — К., 1981.

2. Ващенко Г. Загальні методи навчання. — К., 1981.

3. Вьібор методов обучения в средней школе / Под ред. Ю.К. Бабанского. —
¹ М., 1981.-Гл. І, II, III.

4. Дидактика современной школьї / Под ред. В.А. Онищука. — К., 1987. —
Гл. IV.

Розділ 2. Дидактика

5. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997. — Розд. 5.

6. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибр. тв. у 2 т. — К., 1976. — Т. 2.

7. Харламов И.Ф. Педагогика. — М., 1990. — Гл. X.

2.6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

Основні питання теми

— Як можна організувати навчання? У яких формах?

— У чому переваги і недоліки різних форм організації навчання?

— Чим пояснити домінуюче положення уроку в школі?

— Що таке тип, структура уроку і як вони сприяють реалізації мети і завдань уроку?

— Які способи організації навчальної діяльності школяра на уроці, інших формах навчання?

— У чому полягає специфіка організації домашьої навчальної роботи школярів? її завдання? Вимоги?

— Яка роль факультативів у навчальному процесі?

— Яким вимогам повинен відповідати урок?

— Які шляхи підвищення ефективності уроку?